Перейти до вмісту

Сімкін Юрій Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юрій Юхимович Сімкін
КраїнаСРСР СРСР
Україна Україна
Народження26 травня 1933(1933-05-26)
Київ, СРСР
Смерть19 серпня 2014(2014-08-19) (81 рік)
Київ, Україна
Титулмайстер спорту СРСР (1974)
Нагороди та відзнаки
бронзова медаль ВДНГ

Ю́рій Юхи́мович Сімкін (26 травня 1933(19330526), Київ — 19 серпня 2014, Київ) — український шахіст, майстер спорту СРСР (1974). Шаховий тренер, педагог, засновник і керівник шахової спеціалізації у Львівському та Київському інститутах фізичної культури. Очолював науково-методичну комісію Федерації шахів України та комплексну наукову групу при збірній України із шахів.

Біографія

[ред. | ред. код]

Юрій Сімкін народився у Києві. Його шаховим тренером був Овсій Поляк.

У 1949 році став чемпіоном України серед юнаків, очолював юнацьку збірну України на багатьох змаганнях.

Закінчив Львівський сільськогосподарський інститут, інженер-електрик, кандидат технічних наук. Працював із СКБ заводу «Кінескоп», разом з Адріаном Михайльчишиним та Олегом Романишиним виступав за заводську шахову команду, що виступала на чемпіонатах СРСР серед колективів.

Триразовий чемпіон Львівської області, чемпіон Львова 1971 року[1], чемпіон ДСТ «Авангард» 1974 року.

Брав участь у чотирьох чемпіонатах України (найкращий результат — розподіл 11—13 місць у 1961 році).

У 1975 році заснував шахову спеціалізацію у Львівському інституті фізкультури, якою керував до 1988 року[2]. З 1982 року доцент кафедри педагогіки, психології та шахів. У 1988 році переїхав до Києва, де відкрив та до 1995 року керував шаховою спеціалізацією в Київському інституті фізкультури.

Товаришував з Еммануїлом Картом, Олексієм Сокольським[3].

Шаховий тренер

[ред. | ред. код]

Юрій Сімкін був постійним тренером Ірини Челушкіної (чемпіонка СРСР, України, Югославії, Сербії та Чорногорії), Юрій Круппа (чемпіон України), Анжели Борсук (віцечемпіонка України). Під його керівництвом навчалися шахів гросмейстери Василь Іванчук (віцечемпіон світу, чемпіон світу з бліцу та рапіду) і Віталій Голод (чемпіон України), а також майбутні видатні тренери: Володимир Грабінський, Ярослав Сроковський, Олександр Сулипа, Михайло Козаков.

Він був науковим керівником дипломної роботи міжнародного гросмейстера, чемпіона світу 2002 року Руслана Пономарьова на тему: «Методичні особливості тренувальних програм для висококваліфікованих шахістів»

У 2013 року був включений у «Зал слави ФІДЕ».

Турнірні результати

[ред. | ред. код]

Результати виступів у чемпіонатах України

[ред. | ред. код]

Юрій Сімкін зіграв у чотирьох фінальних турнірах чемпіонатів України, набравши загалом 23½ з 54 можливих очок.

Рік Місто Турнір + = Результат Місце
1961 Київ 30-й чемпіонат України 4 6 5 6½ з 15 11—13
1966 Київ 35-й чемпіонат України 6 10 1 6½ з 17 13
1974 Львів 43-й чемпіонат України 6½ з 13 26—37
1994 Алушта 63-й чемпіонат України 3 4 2 4 з 9 83—105

Інші турніри

[ред. | ред. код]
Рік Місто Турнір + = Результат Місце
1962 Київ Першість ДСТ «Авангард»[4] 2 9 4 4 з 15 14
1974 Київ Першість ДСТ «Авангард»[5] 10 з 13 Gold
1975 Київ Першість ДСТ «Авангард»[6] 5 з 13 13
1977 Львів Меморіал Штейна 5 5 3 6½ з 13 8—9

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 26 мая 1933 года в Киеве родился Юрий Ефимович СИМКИН. Архів оригіналу за 23 квітня 2014. Процитовано 2 лютого 2013.(рос.)
  2. Львовский университет физической культуры (шахматы). Архів оригіналу за 30 березня 2012. Процитовано 2 лютого 2013.
  3. ОСНОВАТЕЛЬ ЛЬВОВСКОЙ ШАХМАТНОЙ ШКОЛЫ. Архів оригіналу за 21 червня 2009. Процитовано 25 травня 2013.(рос.)
  4. 4 Championship «Avangard» Kyiv — 8-24.1.1962
  5. Championship of «Avangard»- Kyiv 8-28.7.1974
  6. Шахівниця № 5 (17), травень 1975 року

Література

[ред. | ред. код]
  • Адріан Михальчишин. Львів — шахова столиця України. — Львів: Видавництво «Євросвіт», 2016. — 304 с. — ISBN 978-966-8364-92-1 (стор.107-108)
  • В. Г. Батура. Шаховий енциклопедичний словник. — Луцьк: Видавництво «Вежа друк», 2016. — 756 с. — ISBN 978-966-361-748-0 (Том 2, стор.252)
  • Бердічевський І. О. Шахова єврейська енциклопедія. — М.: Russian Chess House, 2016. — С. 224. — 320 с. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]