Сімпліцій Сімпліцісімус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фронтиспис книги Гріммельзгаузена "Сімпліцій Сімпліцісімус" 1669

Сімпліцій Сімпліцісімус (з нім. Der abenteuerliche Simplicissimus Teutsch) - це шахрайський роман стилю нижнього бароко, написаний в 1668 році Гансом Якобом Крістофель фон Гріммельзхаузеном і, ймовірно, опублікований в тому ж році (хоча і з датою 1669 року). [1] Натхненний подіями і жахами Тридцятилітньої війни, що спустошила Німеччину з 1618 по 1648 рік, він вважається першим пригодницьким романом німецькою мовою і першим німецьким романом-шедевром. 




Сюжет[ред. | ред. код]

У романі описано людину-пікаро (людину, що не знає свого коріння). Перші чотири роки знайденої дитини пройшли у любові до природи і людей. Ніхто не знає хто ця дитина. Відбувається ілюзія спокою, бо йде війна, що скоро доходить і до селища, де живе хлопчик. Автор стає на сторону селян, над якими знущаються солдати.  Але він поєднує гумор і сум, бо вчинки оточуючих втрачають здоровий глузд. Доля кидає сироту в ліс. Самітник, що живе там, бере на себе виховання хлопчика. Цей чоловік - це колишній солдат, який втратив все на війні, тому вирішив усамітнитися, жити на лоні природи. Згодом виявляється, що сирота Сімліцій — син солдата, який вижив у війні. Син знаходить свого батька, коли іде в найми.Батько визнає та  вирішує виховувати Сімпліція. Він хоче, щоб  його син  був ідеальним громадянином. Але цей громадянин може бути ідеальним тільки для ідеального суспільства. Відношення людей до Сімпліція негативне, з нього сміються, адже людина не може бути настільки люблячою і наївною. Він стає блазнем для війська. Сімпліцій бачить у снах філософські ідеї. Автор проводить героя різними країнами, показує, що немає на світі щасливих людей. Усі або  божеволіють,  або  пристосовуються до суспільства та його бід.

Після війни Сімпліцій перепробував багато професій, але душевно залишився калікою.  Він не зміг побудувати сім'ю і залишився жити в самотності на безлюдному острові. Зрештою Симпліцій знаходить спокій з самим собою. Герой відмовляється прийняти світ з його законами.



Використані джерела[ред. | ред. код]

  • R. P. T. Aylett: The nature of realism in Grimmelshausen’s Simplicissimus, cycle of novels. Bern 1982.
  • Dieter Breuer: Grimmelshausen-Handbuch. Fink/UTB, München 1999, ISBN 3-8252-8182-5.
  • Maria-Felicitas Herforth: Hans Jacob Christoph von Grimmelshausen: Der abenteuerliche Simplicissimus. Königs Erläuterungen, 149. C. Bange, Hollfeld 2009
  • Jakob Koeman: Die Grimmelshausen-Rezeption in der fiktionalen Literatur der deutschen Romantik. Amsterdam 1993.
  • Volker Meid: Grimmelshausen: Epoche – Werk – Wirkung. Beck, München 1984, ISBN 3-406-09667-0.
  • Andreas Merzhäuser: Satyrische Selbstbehauptung. Innovation und Tradition in Grimmelshausens „Abentheurlichem Simplicissimus Teutsch“. Wallstein, Göttingen 2002, ISBN 978-3-89244-619-4.
  • Edith Parzefall: Das Fortwirken des Simplicissimus von Grimmelshausen in der deutschen Literatur. Logos, Berlin 2001, ISBN 3-89722-638-3.
  • Tamara Rüegger: „Solches alles erwiese ich mit meinem eigenen Exempel...“ : Zur Transformation und Darstellung von enzyklopädischen Texten in Grimmelshausens „Simplicissimus Teutsch“. 2007, 67 S., PDF.
  • Günther Weydt: Hans Jacob Christoffel von Grimmelshausen. Metzler, Stuttgart 1971, ISBN 3-476-10099-5.
  • „Der Wahn betrügt.“ Hans Jacob Christoffel von Grimmelshausen. Bearbeitet von Friedrich Gaede. Marbacher Magazin 99 (Sonderheft), Deutsche Schillergesellschaft, 2002, ISBN 3-933679-76-1.
  • Annemarie u. Wolfgang van Rinsum: Interpretationen. Romane und Erzählungen. Bayerischer Schulbuchverlag, 3. Aufl. München 1991, ISBN 3-7627-2144-0; darin das Kap.: Der abenteuerliche Simplicissimus Teutsch, S. 24–30.
  • Matthias Bauer: Der Schelmenroman. Reihe: Realien zur Literatur. Sammlung Metzler, 282. Metzler, Stuttgart 1994 ISSN 0558-3667 ISBN 3-476-10282-3, Kap. 5: Grimmelshausens Simplicianische Schriften, S. 92–118.
  • (рос.) История немецкой литературы. — М.: Издательство АН СССР, 1962.