Сімутенков Ігор Віталійович
 Ігор Сімутенков
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Повне ім'я | Ігор Віталійович Сімутенков | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 3 квітня 1973 (52 роки) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Москва, СРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 174 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 61 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |
 Росія  | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1981–1984 1984–1989 |
 СДЮШОР «Зміна» СК ЕШВСМ | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
 Ігор Сімутенков у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Ігор Віталійович Сімутенков (рос. Игорь Витальевич Симутенков, нар. 3 квітня 1973, Москва) — колишній радянський та російський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Наразі входить до тренерського штабу клубу «Зеніт». Майстер спорту СРСР.
Як гравець насамперед відомий виступами «Динамо» (Москва), а також національну збірну Росії.
Народився 3 квітня 1973 року в місті Москва. Почав грати 1981 року в московській СДЮШОР «Зміна» (перший тренер — В. І. Лопандін). Потім грав у ЕШВСМ (1985—1989). У московському «Динамо» з 1990 року. За дублюючий склад провів 17 ігор і забив 1 гол.
В основному складі «Динамо» дебютував 25 вересня 1990 року в домашньому матчі чемпіонату проти «Паміру» (Душанбе) — 2:1. За московське «Динамо» провів 132 офіційні матчі (104 у чемпіонатах СРСР і Росії, 14 у Кубку СРСР і Росії і 14 в єврокубках) та був одним з головних бомбардирів команди, забивши 68 голів (44, 7 та 5 відповідно).
1994 року відправився в Італію, де виступав за «Реджяна», з якою двічі вилітав до Серії В, а також «Болонью».
1999 року перейшов в іспанське «Тенерифе», якому сезоні 2000/01 допоміг вийти до Ла Ліги.
2002 року перейшов в американський клуб «Канзас-Сіті Візардс», ставши першим росіянином в МЛС. 2004 року у фіналі Відкритого кубка США Ігор забив золотий гол у додатковий час у ворота «Чикаго Файр», принісши своїй команді трофей.
На початку 2005 року повернувся на батьківщину, підписавши контракт з «Рубіном», проте пробитись до основної команди не зумів, і виступав здебільшого в матчі дублерів.
Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Динамо» (Воронеж), що виступав у третьому за рівнем дивізіоні Росії.
17 серпня 1994 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Росії в товариському матчі проти збірної Австрії, в якому відразу відзначився голом.
У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1996 року в Англії, де зіграв у двох матчах.
Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 20 матчів, забивши 9 голів.
Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, в січні 2007 року, очоливши тренерський штаб клубу «Торпедо-РГ», що виступало в зоні «Захід» Другого дивізіону.
З 10 серпня 2007 року — головний тренер юнацької збірної Росії, складеної з футболістів 1993 року народження.
1 січня 2010 року став тренером «Зеніту» (Санкт-Петербург), де став допомагати Лучано Спаллетті[1].
| Сезон | Клуб | Ліга | Ігор/Голів |
|---|---|---|---|
| 1990 | «Динамо» (Москва) |
Вища ліга | 1/0 |
| 1991 | «Динамо» (Москва) |
Вища ліга | 18/3 |
| 1992 | «Динамо» (Москва) |
Вища ліга | 24/4 |
| 1993 | «Динамо» (Москва) |
Вища ліга | 33/16 |
| 1994 | «Динамо» (Москва) |
Вища ліга | 28/21 |
| 1994–95 |  «Реджяна» |
Серія A | 15/4 |
| 1995–96 | «Реджяна» |
Серія B | 33/8 |
| 1996–97 | «Реджяна» |
Серія A | 30/6 |
| 1997–98 | «Реджяна» |
Серія B | 19/2 |
| 1998–99 | «Болонья» |
Серія A | 14/3 |
| 1999-00 |  «Тенерифе» |
Сегунда Дивізіон | 17/1 |
| 2000–01 | «Тенерифе» |
Сегунда Дивізіон | 28/3 |
| 2001–02 | «Тенерифе» |
Ла Ліга | 9/0 |
| 2002 |  «Канзас-Сіті Візардс» |
МЛС | 19/4 |
| 2003 | «Канзас-Сіті Візардс» |
МЛС | 21/7 |
| 2004 | «Канзас-Сіті Візардс» |
МЛС | 9/1 |
| 2005 | «Рубін» |
Прем'єр-ліга | 1/0 |
| 2006 | «Динамо» (Воронеж) |
Другий дивізіон | 17/4 |
- Володар Кубка Росії: 1994/95
- Срібний призер чемпіонату Росії: 1994
- Бронзовий призер чемпіонату Росії: 1992, 1993
- Футболіст року в Росії: 1994 (за результатами опитування тижневика «Футбол»).
- Футболіст року в Росії: 1994 (за результатами опитування газети «Спорт-Експрес»).
- Найкращий бомбардир чемпіонату Росії: 1994 (21 гол у 28 матчах).
- В списках «33 найкращих футболістів країни» 3 рази: в 1992, 1993 — № 2, в 1994 — № 1.
2001 року Ігор Сімутенков, який в цей час виступав за іспанський «Тенерифе», зажадав від Королівської федерації футболу Іспанії припинити дискримінацію його трудових прав, так як в іспанському футболі на той момент існував «ліміт на легіонерів» — громадян країн, що не входять в Євросоюз. Через цей Ігор з'являвся на полі не дуже часто. Сімутенков вирішив, що це суперечить Угоді про партнерство та співробітництво між Російською Федерацією та Європейським союзом, згідно з якою російські громадяни не можуть бути піддані будь-якій трудовій дискримінації на території ЄС. Федерація відхилила цей запит, і Сімутенков вирішив звернутися до суду[2]. Знадобилося кілька інстанцій та років, щоб 2005 року Європейський суд визнав, що Сімутенков має рацію, і російські футболісти не можуть вважатися «легіонерами»[3]. Таким чином, «справа Сімутенкова» може вважатися продовженням справи Босмана, особливо з урахуванням того, що подібні двосторонні договори підписані Євросоюзом з безліччю країн, в тому числі і з Україною[4].
- ↑ Игорь Симутенков стал тренером «Зенита». Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 9 серпня 2013.
- ↑ Прокопец М. А. Лимиты на легионеров: анализ практики[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ дело Симутенкова на сайте «Право Европейского Союза». Архів оригіналу за 29 грудня 2012. Процитовано 9 серпня 2013.
- ↑ Ревинский Д. Дело Симутенкова может иметь последствия для футболистов Украины, Белоруссии и стран Африки [Архівовано 2016-03-16 у Wayback Machine.] Советский спорт, 13 апреля 2005
- Статистика гравця на сайті RSSSF.com [Архівовано 5 травня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
- Сімутенков Ігор Віталійович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль на сайті «Сборная России по футболу» [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
 | |
|---|---|
| Спорт | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
| ||
1 Харін (в) • 2 Тетрадзе • 3 Никифоров • 4 Цимбалар • 5 Ковтун • 6 Карпін • 7 Онопко • 8 Канчельскіс • 9 Коливанов • 10 Мостовий • 11 Кир'яков • 12 Черчесов (в) • 13 Бушманов • 14 Добровольський • 15 Шалімов • 16 Сімутенков • 17 Бесчастних • 18 Яновський • 19 Радімов • 20 Горлукович • 21 Хохлов • 22 Овчинников (в) • Тренер: Романцев | | |
- Народились 3 квітня
- Народились 1973
- Майстри спорту СРСР
- Радянські футболісти
- Російські футболісти
- Російські футбольні тренери
- Гравці збірної Росії з футболу
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 1996
- Футболісти «Динамо» (Москва)
- Футболісти «Реджяни»
- Футболісти «Болоньї»
- Футболісти «Тенерифе»
- Футболісти «Спортінг Канзас-Сіті»
- Футболісти «Рубіна» (Казань)
- Футболісти «Динамо» (Воронеж)
- Тренери ФК «Торпедо-ЗІЛ»
- Тренери юнацької збірної Росії з футболу
- Тренери ФК «Зеніт» Санкт-Петербург
- Російські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Італії
- Футбольні легіонери в Іспанії
- Футбольні легіонери в США
- Уродженці Москви