Сімін Бехбахані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сімін Бехбахані
перс. سیمین بهبهانی
Simin Behbahani.jpg
Ім'я при народженні سیمین بهبهانی
Народилася 20 липня 1927(19270720)
Тегеран
Померла 19 серпня 2014
Тегеран
Поховання Бехеште-Захра
Громадянство
(підданство)
Flag of Iran.svg Іран
Діяльність поетеса, письменниця, поет-пісняр, автор пісні
Галузь поезія
Alma mater Тегеранський університет
Конфесія іслам
Батько Аббас Халілі
Мати Фахр-е Озма Аргун
У шлюбі з 2 чоловіки
Діти (3) 2 син і 1 донька
Нагороди

Сімін Бехбахані (*20 липня 192719 серпня 2014) — іранська поетеса, громадський діяч, феміністка. Двічі номіновано на Нобелівську премію з літератури. Мала прізвисько «Іранська левиця».

Життєпис[ред. | ред. код]

Походила з родини іранської інтелегенції Халілі. Донька Аббаса Халілі, іранського поета, письменника, редактора газета «Ехдам», й Фахр-е Озми Аргун, поета та викладачки, редактора газети «Майбутнє Ірану». З дитинства отримала чудову освіту, вивчала перську, арабську, французькі мови. Народилася у 1927 році в Тегерані. У 1930 році її батьки розлучилися. Навчалася у школах Намус, Дар-ол-Мо'аллемат та Нобавеган у Тегерані. У 12 років проявила хист до складання віршів.

У 1845—1950 роках навчалася у Тегеранському університеті. 1946 року вийшла заміж за Хасан Бехбахані. З 1951 року перейшла на викладацьку роботу. Наприкінці 1960-х років стає членом Ради поезії та музики. У 1970 році розлучилася з чоловіком. Після розлучення зберігла прізвище. Того ж року вийшла заміж за Манухера Кош'яра.

У 1978 році, напередодні Ісламської революції, стає членом Іранського союзу письменників. Тут боролася проти шахської цензури. Того ж року зазнала нападу з боку поліції. Після Ісламської революції стала активно виступати за права людини і свободу жінок.

У 1999 році її вперше номіновано на Нобелівську премію з літератури. Втім не здобула перемоги. Втім того ж року отримує медаль Карла Осецького.

2009 року отримала премію Симона де Бовуара за акцію «Один мільйон підписів за рівність між чоловіками і жінками». У березні 2001 року президент США Барак Обама завершив привітання з Наврузом рядками поетеси:

 Нехай мені чимало років, але дайте мені можливість - і я буду вчитися. Я знайду другу молодість поруч з моїми нащадками. Я буду декламувати хадис про любов до батьківщини з таким запалом, щоб кожне моє слово несло життя.

У 2002 році Сімін вдруге номіновано на Нобелівську премію з літератури.

У 2010 році представники влади Ірану конфіскували паспорт в аеропорту Тегерана і заборонили їй виїзд з країни до Франції, куди вона була запрошена мерією Парижа для участі в заході, присвяченому Міжнародному жіночому дню.

У 2012 році виступила проти ідеї міністерства культури та ісламської орієнтації Ірану переробити поему «Хосроф і Ширін» поета Нізамі. В останні роки Сімін Бехбахані страждала серцевими захворюваннями і нестійким станом, які закінчилися тим, що її стан різко погіршився, і у серпні 2014 році вона була терміново госпіталізована. Втім врятувати її не вдалося, померла 19 серпня. Поховано в родинній гробниці.

Творчість[ред. | ред. код]

В її доробку 20 збірок поезії. Свій перший вірш Сімін Бехбахані написала, коли їй було 14 років. Спершу використовувала стиль Чар Парех. Згодом звернулася до складання газелів. Найбільш значущими є поеми «Три первинних тора», «Слід ноги»"", «Люстра», «Відродження».

Родина[ред. | ред. код]

1. Чоловік — Хасан Бехбахані

Діти:

  • Алі (нар. 1948)
  • Хусейн
  • Надін

2. Манухер Кош'яр

Джерела[ред. | ред. код]

  • Chopra, R M, Eminent Poetesses of Persian, Iran Society, Kolkata, 2010