Сім законів нащадків Ноя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жертва праотця Ноя (Йозеф Кох, поч. XIX ст.)

Сім зако́нів наща́дків Но́я чи Сім заповідей нащадків Ноя (івр. שֶׁבַע מִצְווֹת בְּנֵי נֹח‎, шева міцвот бней Hoax) або Заповіт Ноя — сім заповідей, які згідно з юдаїзмом є тим мінімумом заповідей, які дані всьому людству Всевишнім у Святому Писанні.

Ці правила не простежуються конкретно, чітко й одне за одним, але їх можна віднайти у різних місцях по всій Книзі, що й дозволило теологам виокремити ці Божі заповіти. Згідно з Талмудом[1] Бог дав людству через праотців Адама і Ноя таких 7 законів:

  1. Заборона ідолослужіння, тобто заповідь єдинобожжя, визнання існування єдиного Бога (біблійного): «Бо не будеш ти кланятись богові іншому, бо Господь — Заздрісний ім'я Його, Бог заздрісний Він!» (Вихід 34:14); «Литих богів не зробиш собі» (Вихід 34:17).
  2. Заборона богохульства: «А той, хто богозневажив Господнє Ймення, — буде конче забитий, конче укаменує його вся громада; чи приходько, чи тубілець…» (Левит 24:16).
  3. Заборона вбивства чи завдання фізичної шкоди: «Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров…» (Буття 9:5); «І кожен, хто заб'є людину, — буде конче забитий» (Левит 24:17); «І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, — як хто зробив, так буде зроблено йому» (Левит 24:19). Проте варто пам'ятати, що жертвоприношення людини в Ім'я Бога у старозавітні часи не було забороненими — ні з боку людей, ані з боку Бога кари передбачено не було. Якщо у випадку з Авраамом Бог, що хотів перевірити його відданість, звелів принести сина в жертву але в останній момент затримав його, то у випадку з Їфтахом (Суддів 11:29-40), який пообіцяв Богові за перемогу в бою принести в жертву того, хто першим вийде зустрічати його після битви, Їфтахову дочку таки було вбито для цілопалення (жертву зарізали, а потім спалювали). Це свідчить про те, що, незважаючи на офіційну заборону вбивства людини, в давніх юдеїв могли мати місце людські жертвоприношення.
  4. Заборона розпусти: інцесту, сексуальних зв'язків із заміжньою жінкою, гомосексуальних відносин та зоофілії.
  5. Заборона крадіжки.
  6. Заборона вживання у їжу плоті чи органів тварини, доки та ще жива.
  7. Обов'язок створити судову систему.

Згідно з Торою, неєврей, який виконує заповіді Ноя, має статус жителя-прибульця (гер-тошав). З точки зору Маймоніда, всі народи світу мають прийняти ці заповіді і тоді кожен неєврей, який їх виконує, потрапить до царства небесного.[2]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Талмуд, Сангедрін 56а; Тосефта, Авода Зара 8:4; ср. Маймонід, «Мішне Тора», розд. Закони царів 9:1
  2. Маймонід, «Мішне Тора», розд. Закони царів 8:11

Джерела[ред. | ред. код]