Сім законів нащадків Ноя
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сім зако́нів наща́дків Но́я чи Сім заповідей нащадків Ноя (івр. שֶׁבַע מִצְווֹת בְּנֵי נֹח, шева мицвот бней Hoax) або Заповіт Ноя — сім заповідей, які згідно з юдаїзмом є тим мінімумом заповідей, які дані всьому людству Всевишнім у Святому Писанні.
Згідно з Талмудом[1], Бог дав людству через праотців Адама і Ноя такі 7 законів:
- Заборона ідолослужіння, тобто заповідь єдинобожжя, визнання існування єдиного Бога, Творця неба і землі.
- Заборона богохульства — шанобливе ставлення до Всевишнього і його імені
- Заборона вбивства — шанобливе ставлення до людського життя
- Заборона перелюбу — повага до сім'ї
- Заборона крадійства — повага до майна інших людей
- Заборона вживання у їжу плоті, відрізаної від живої тварини — милосердя до живих створінь
- Справедливий суд — обов'язок створити справедливу судову систему
Згідно з Торою, неєврей, який виконує заповіді Ноя, має статус жителя-прибульця (гер-тошав). З точки зору Маймоніда, всі народи світу мають прийняти ці заповіді і тоді кожен неєврей, який їх виконує, потрапить до царства небесного.[2]
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Талмуд, Санхедрин 56а; Тосефта, Авода Зара 8:4; ср. Маймонид, «Мишне Тора», разд. Законы царей 9:1
- ↑ Маймонид, «Мишне Тора», разд. Законы царей 8:11
Джерела[ред. • ред. код]
- Закони нащадків Ноя
- Сім заповідей Ноя з «365 роздумів»
- 7 Законів нащадків Ноя — 229 заповідей Тори (зі списку 613 заповідей згідно з «Сефер ха-міцвот» Рамбама)
 |
Це незавершена стаття про юдаїзм. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
