Сім законів нащадків Ноя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жертва праотця Ноя (Йозеф Кох, поч. XIX ст.)

Сім зако́нів наща́дків Но́я чи Сім заповідей нащадків Ноя (івр. שֶׁבַע מִצְווֹת בְּנֵי נֹח‎, шева міцвот бней Hoax) або Заповіт Ноя — сім заповідей, які згідно з юдаїзмом є тим мінімумом заповідей, які дані всьому людству Всевишнім у Святому Писанні.

Згідно з Талмудом[1], Бог дав людству через праотців Адама і Ноя такі 7 законів:

  1. Заборона ідолослужіння, тобто заповідь єдинобожжя, визнання існування єдиного Бога, Творця неба і землі.
  2. Заборона богохульства — шанобливе ставлення до Всевишнього і його імені.
  3. Заборона вбивства — шанобливе ставлення до людського життя.
  4. Заборона перелюбу — повага до сім'ї.
  5. Заборона крадійства — повага до майна інших людей.
  6. Заборона вживання у їжу плоті, відрізаної від живої тварини — милосердя до живих створінь.
  7. Справедливий суд — обов'язок створити справедливу судову систему.

Згідно з Торою, неєврей, який виконує заповіді Ноя, має статус жителя-прибульця (гер-тошав). З точки зору Маймоніда, всі народи світу мають прийняти ці заповіді і тоді кожен неєврей, який їх виконує, потрапить до царства небесного.[2]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Талмуд, Сангедрін 56а; Тосефта, Авода Зара 8:4; ср. Маймонід, «Мішне Тора», розд. Закони царів 9:1
  2. Маймонід, «Мішне Тора», розд. Закони царів 8:11

Джерела[ред.ред. код]


Юдаїзм Це незавершена стаття про юдаїзм.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.