Сім законів нащадків Ноя
Сім зако́нів наща́дків Но́я чи Сім заповідей нащадків Ноя (івр. שֶׁבַע מִצְווֹת בְּנֵי נֹח, шева міцвот бней Hoax) або Заповіт Ноя — сім заповідей, які згідно з юдаїзмом є тим мінімумом заповідей, які дані всьому людству Всевишнім у Святому Писанні.
Ці правила не простежуються конкретно, чітко й одне за одним, але їх можна віднайти у різних місцях по всій Книзі, що й дозволило теологам виокремити ці Божі заповіти[1]. Згідно з Талмудом[2] Бог дав людству через праотців Адама і Ноя таких 7 законів:
- Заборона ідолослужіння, тобто заповідь єдинобожжя, визнання існування єдиного Бога (біблійного): "Бо не будеш ти кланятись богові іншому, бо Господь - Заздрісний ім'я Його, Бог заздрісний Він!" (Вихід 34:14); "Литих богів не зробиш собі" (Вихід 34:17).
- Заборона богохульства: "А той, хто богозневажив Господнє Ймення, - буде конче забитий, конче укаменує його вся громада; чи приходько, чи тубілець..." (Левит 24:16).
- Заборона вбивства чи завдання фізичної шкоди: "Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров..." (Буття 9:5); "І кожен, хто заб'є людину, - буде конче забитий" (Левит 24:17); "І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, - як хто зробив, так буде зроблено йому" (Левит 24:19). Проте варто пам'ятати, що жертвоприношення людини в Ім'я Бога у старозавітні часи не було забороненими - ні з боку людей, ані з боку Бога кари передбачено не було. Якщо у випадку з Авраамом Бог, що хотів перевірити його відданість, звелів принести сина в жертву але в останній момент затримав його, то у випадку з Їфтахом (Суддів 11:29-40), який пообіцяв Богові за перемогу в бою принести в жертву того, хто першим вийде зустрічати його після битви, Їфтахову дочку таки було вбито для цілопалення (жертву зарізали, а потім спалювали). Це свідчить про те, що, незважаючи на офіційну заборону вбивства людини, в давніх юдеїв могли мати місце людські жертвоприношення.
- Заборона розпусти, подружньої зради й розлучень: "Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, - чи вернеться ще він до неї?" (Єремії 3:1).
- Заборона крадіжки.
- Заборона вживання у їжу плоті чи органів тварини, доки та ще жива.
- Обов'язок створити судову систему.
Згідно з Торою, неєврей, який виконує заповіді Ноя, має статус жителя-прибульця (гер-тошав). З точки зору Маймоніда, всі народи світу мають прийняти ці заповіді і тоді кожен неєврей, який їх виконує, потрапить до царства небесного.[3]
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Порожнє посилання на джерело (довідка)
- ↑ Талмуд, Сангедрін 56а; Тосефта, Авода Зара 8:4; ср. Маймонід, «Мішне Тора», розд. Закони царів 9:1
- ↑ Маймонід, «Мішне Тора», розд. Закони царів 8:11
Джерела[ред. • ред. код]
- Закони нащадків Ноя(рос.)
- Сім заповідей Ноя з «365 роздумів»(рос.)
- 7 Законів нащадків Ноя — 229 заповідей Тори (зі списку 613 заповідей згідно з «Сефер ха-міцвот» Рамбама)(рос.)
 |
Це незавершена стаття про юдаїзм. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
