Сім законів нащадків Ноя
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Сім зако́нів наща́дків Но́я чи Сім заповідей нащадків Ноя (івр. שֶׁבַע מִצְווֹת בְּנֵי נֹח, шева міцвот бней Hoax) або Заповіт Ноя — сім заповідей, які згідно з юдаїзмом є тим мінімумом заповідей, які дані всьому людству Всевишнім у Святому Писанні.
Ці правила не простежуються конкретно, чітко й одне за одним, але їх можна віднайти у різних місцях по всій Книзі, що й дозволило теологам виокремити ці Божі заповіти[1]. Згідно з Талмудом[2] Бог дав людству через праотців Адама і Ноя таких 7 законів:
- Заборона ідолослужіння, тобто заповідь єдинобожжя, визнання існування єдиного Бога (біблійного): "Бо не будеш ти кланятись богові іншому, бо Господь - Заздрісний ім'я Його, Бог заздрісний Він!" (Вихід 34:14); "Литих богів не зробиш собі" (Вихід 34:17).
- Заборона богохульства: "А той, хто богозневажив Господнє Ймення, - буде конче забитий, конче укаменує його вся громада; чи приходько, чи тубілець..." (Левит 24:16).
- Заборона вбивства чи завдання фізичної шкоди: "Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров..." (Буття 9:5); "І кожен, хто заб'є людину, - буде конче забитий" (Левит 24:17); "І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, - як хто зробив, так буде зроблено йому" (Левит 24:19). Проте варто пам'ятати, що жертвоприношення людини в Ім'я Бога у старозавітні часи не було забороненими - ні з боку людей, ані з боку Бога кари передбачено не було. Якщо у випадку з Авраамом Бог, що хотів перевірити його відданість, звелів принести сина в жертву але в останній момент затримав його, то у випадку з Їфтахом (Суддів 11:29-40), який пообіцяв Богові за перемогу в бою принести в жертву того, хто першим вийде зустрічати його після битви, Їфтахову дочку таки було вбито для цілопалення (жертву зарізали, а потім спалювали). Це свідчить про те, що, незважаючи на офіційну заборону вбивства людини, в давніх юдеїв могли мати місце людські жертвоприношення.
- Заборона розпусти, подружньої зради й розлучень: "Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, - чи вернеться ще він до неї?" (Єремії 3:1).
- Заборона крадіжки.
- Заборона вживання у їжу плоті чи органів тварини, доки та ще жива.
- Обов'язок створити судову систему.
Згідно з Торою, неєврей, який виконує заповіді Ноя, має статус жителя-прибульця (гер-тошав). З точки зору Маймоніда, всі народи світу мають прийняти ці заповіді і тоді кожен неєврей, який їх виконує, потрапить до царства небесного.[3]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Порожнє посилання на джерело (довідка)
- ↑ Талмуд, Сангедрін 56а; Тосефта, Авода Зара 8:4; ср. Маймонід, «Мішне Тора», розд. Закони царів 9:1
- ↑ Маймонід, «Мішне Тора», розд. Закони царів 8:11
Джерела[ред. | ред. код]
- Закони нащадків Ноя(рос.)
- Сім заповідей Ноя з «365 роздумів»(рос.)
- 7 Законів нащадків Ноя — 229 заповідей Тори (зі списку 613 заповідей згідно з «Сефер ха-міцвот» Рамбама)(рос.)
|
Це незавершена стаття про юдаїзм. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
