Сім справ милосердя (Караваджо)
 | |
| Творець: | Караваджо |
|---|---|
| Час створення: | 1607 |
| Розміри: | 390×260 см |
| Висота: | 390 см |
| Ширина: | 70 см, 260 см |
| Матеріал: | олійні фарби на полотні |
| Техніка: | Світлотінь |
| Жанр: | сакральне мистецтво[3] |
| Зберігається: | церква Піо Монте делла Мізерікордія, Неаполь |
| Музей: | Італія |
 «Сім справ милосердя» у Вікісховищі | |
«Сім спра́в милосе́рдя» (італ. Sette opere di Misericordia) — картина художника Мікеланджело да Караваджо. Присвячена справам милосердя. Незвична за іконографією і оцінками.
Історія замови картини[ред. | ред. код]
Бурхливий темперамент Караваджо і недобра слава пройдисвіта не відсахнули від художника з важким характером меценатів. У Римі його покровителі — маркіз Вінченцо Джустініані, кардинал дель Монте і вельможна родина Карафа-Колонна. Саме Карафа-Колонна нададуть йому таємний притулок після скоєного вбивства в Римі. А пізніше допоможуть перебратися в Неаполь, далекий від папи римського, готового покарати смертю бандиткуватого майстра за злочин.
В Неаполі Караваджо і отримав замову на вівтарний образ за темою «Сім справ милосердя» для церкви Піо Монте делла Мізерікордія. В 1601 році церкву тільки-но збудували, а пастирі релігійної громади якраз і опікувались справами милосердя.
Сюжет і новації Караваджо[ред. | ред. код]
Вівтарний образ був ніби нагадуванням слів з Євангелія від Матвія, де Христос перерахував сім справ милосердя, такі важливі, що вважав їх як справи, зроблені саме для нього.
- Надати притулок паломнику, що йде до святих місць.
- Дати води спраглому.
- Відвідати хворого.
- Відвідати ув'язненого в тюрмі.
- Дати милостиню жебраку.
- Розділити їжу з голодним.
- Поховати покинутого померлого.
Як пов'язати такі різні справи і вмістити їх в одному полотні, стало справою тільки художника.
Караваджо врятували пережитий відчай у Римі, власне бажання покаятися і стрімкість виконання. Картина була створена лише за три місяці. Він подав сцену в ночі, де метушиться натовп, який розпадається на окремі групи, що і уособлюють сім справ милосердя. Лицар ріже свій плащ, аби поділитися шматком з жебраком, спраглий жадібно п'є надану воду, римлянка відвідала ув'язненого, пастир тримає смолоскип, освітлюючи шлях поховальній ході тощо. А зверху на все це пильно вдивляється Мадонна з немовлям і благословляє янгол з широко розпростертими руками. Караваджо не звернувся ні до яких інших композицій, а створив власну, хаотичну (за висновками дослідників — бунтівну), одну з найнезвичніших. Вона вся була новиною.
«…Ні за які гроші»[ред. | ред. код]
Вже за життя майстра почалося нездорове суперництво за право володіти картинами Караваджо. Невизнані церквою полотна Караваджо викуповували кардинали і меценати. Церковні громади отримували замовлення продати картини Караваджо за великі гроші. Серед покупців картин Караваджо — художник Рубенс, який придбав полотно «Успіння Богородиці», коли від полотна відмовилась католицька громада. Знайшлись охочі придбати і вівтарний образ «Сім справ милосердя», бо полювання за картинами Караваджо стало майже божевільною манією. Тоді комітет церкви Піо Монте делла Мізерікордія в Неаполі і виніс вердикт, що картина Караваджо «не може бути проданою ні за які гроші і повинна завжди належати лише цій церкві». Громада знала, яким скарбом вона володіє.
У популярній культурі[ред. | ред. код]
Картину показано у одному з епізодів серіалу Ріплі, де вона відрбражає перетворення головного героя.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Ralf van Bühren, Caravaggio’s ‘Seven Works of Mercy’ in Naples. The relevance of art history to cultural journalism [Архівовано 18 лютого 2019 у Wayback Machine.], in Church, Communication and Culture 2 (2017), pp. 63-87
- Махов А. Караваджо. — М.: Молодая гвардия, 2009. — 331 с. — (Жизнь замечательных людей). — 3000 экз. — ISBN 978-5-235-03196-8
- Alfredo Ferrara (web), Le Sette Opere di Misericordia, Iride, 2009
- Maurizio Calvesi[it], Le realtà del Caravaggio, Torino, Einaudi, 1989
- Vincenzo Pacelli, Le Sette Opere di Misericordia, Salerno, Cooperativa Editrice, 1984
- сборник « Микеланджело да Караваджо. Воспоминания современников. Документы», М., «Искусство», 1975
- Bernard Berenson, Del Caravaggio, delle sue incongruenze e della sua fama, Firenze, Electa, 1951
- ↑ https://www.piomontedellamisericordia.it/portfolio/michelangelo-merisi-detto-caravaggio-le-opere-della-misericordia-1607/
- ↑ Schütze S. (unspecified title) — Taschen, 2009. — С. 239.
- ↑ Hibbard H. Caravaggio — Оксфорд, Боулдер: Westview Press, 1985. — С. 219. — ISBN 978-0-06-430128-2