Перейти до вмісту

Сім (Челябінська область)

Координати: 54°59′35″ пн. ш. 57°41′54″ сх. д. / 54.993055555556° пн. ш. 57.698333333333° сх. д. / 54.993055555556; 57.698333333333
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
місто Сім
рос. Сим
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Челябінська область
Муніципальний район Ашинський район
Код ЗКАТУ: 75209505000
Код ЗКТМО: 75609105001
Основні дані
Час заснування 1759
Статус міста 1942
Населення 13 542 (2015)
Площа 33 км²
Поштові індекси 456022
Телефонний код +7 35159
Географічні координати: 54°59′35″ пн. ш. 57°41′54″ сх. д. / 54.993055555556° пн. ш. 57.698333333333° сх. д. / 54.993055555556; 57.698333333333
Часовий пояс UTC+5
Висота над рівнем моря 312 м
Влада
Вебсторінка gorodsim.ru
Мапа
Сім (Росія)
Сім
Сім

Сім (Челябінська область)
Сім
Сім

Мапа


CMNS: Сім у Вікісховищі

Сім (рос. Сим) — місто (з 1942) в Росії, міське поселення у складі Ашинського муніципального району Челябінської області. До 1928 року селище мало назву Сімський Завод.

Населення — 13 542 осіб (2015).

Географія

[ред. | ред. код]

Місто розташоване на річці Сім, за 27 км від районного центру Аши, за 290 км від Челябінська, за 9 км від залізничної станції Сімська (на історичному напрямку Транссибу).[1]

Історія

[ред. | ред. код]

На початку XVIII століття в Росії в ході Північної війни необхідність в озброєнні російської армії сподвигла будівництво нових металургійних заводів, у тому числі в Пермській і Оренбурзької губерніях.

Вже 18 лютого 1763 Оренбурзьке гірське начальство рапортувало в Берг-Колегію про початок роботи заводів колезьких асесорів Твердишева і Мясникова — Юрюзанского та Сімського, які почали перековувати чавун, що виплавляється в Катав-Івановську. Там же у 1763 р утворене велика російське село. Сімський завод був одним з багатьох заводів, заснованих на Уралі в період участі Росії в Семирічній війні, війнах з Туреччиною.

16 березня 1759 року Берг-колегія винесла ухвалу про дозвіл заводчикам побудувати завод на річці Сім, а в 1761 році завод став вже видавати продукцію[2]. Тоді ж при заводі виникло і поселення. У 1773 році на заводі працювало понад 900 приписних селян.

23 травня 1774 році, під час Селянської війни 1773—1775 років, загін башкир-повстанців на чолі з Пугачевським полковником Салават Юлаєв і його батьком Юлаем Азналіним напав на Сімський завод. Було вбито близько 60 заводських служителів, робітних людей і селян. Завод, фабрика з греблею, церква і заводське селище були спалені[3]. Напад на Сімський завод відбувся через те, що землі, на яких його побудували, 15 роками раніше були відчужені у родини нападаючих башкир.

30 травня 1774 року була відкрита нова церква Сімского заводу, побудована замість спаленої. До вересня 1777 року був відновлений завод. Працювали на ньому в основному кріпаки заводовласників[4].

В 1898 році за 9 км від Сіма була прокладена залізниця Самара — Златоуст. Це різко відбилося на економіці заводу і поселення. Від Сіма до станції Сімської була побудована кінна вузькоколійна залізнична гілка.

С. М. Прокудін-Горський. Станція Сімская Самаро-залізниці (1 910)

В 1914 заводи перейшли на виробництво предметів озброєння. 8 грудня 1917 року, після Жовтневої революції, Сімські заводи були націоналізовані радянською владою[5].

В 1935 році завод з відання Уралсельмаша перейшов у відання міністерства обозостроенія і перейменований в Сімський обозний завод. Основною продукцією заводу аж до 1941 року залишалися парокінні ходи, санітарні та кулеметні двоколки, кузова для автомашин, похідні кухні, автопричепи[6].

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність населення
1931[7]1959[8]1967[7]1970[9]1979[10]1989[11]1992[7]
660013 89719 00018 92921 32920 16420 200
1996[7]1998[7]2000[7]2001[7]2002[12]2003[7]2005[7]
18 60018 20017 90017 60016 37716 40015 900
2006[7]2007[7]2008[7]2009[13]2010[14]2011[15]2012[16]
15 60015 50015 40015 25014 46614 42914 229
2013[17]2014[18]2015[19]2016[20]2017[21]
13 96913 67213 54213 36513 170
5000
10 000
15 000
20 000
25 000
30 000
1931
1989
2001
2007
2012
2017

Люди, пов'язані з містом

[ред. | ред. код]

Сім (тоді Сімський Завод) — батьківщина відомого фізика Ігоря Курчатова, одного з творців атомної бомби.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Велика Радянська Енциклопедія. Гол. ред. Б. А. Введенський, 2-е вид. Т. 39. Сигишоара — Соки. 1956. 664 стр., Іл. і карти; 42 л. илл. і карт.
  2. / doc/20767169 Сімскому заводу «Агрегат» — 250 років
  3. Плотніков Роман Нестерович
  4. Павленко Н. І. Історія металургії в Росії XVIII століття. Заводи і власники заводів. М., 1962. С. 236, 240—242; Андрущенко А. І. Селянська війна 1773—1775 рр. на Яїку, в Приуралля, на Уралі і в Сибіру. М., 1969. С. 163, 206, 207, 330, 331; Гвоздікова І. М. Салават Юлаєв. Дослідження документальних джерел. Уфа, 1982. С. 112—114, 152—157.
  5. http://encycl.bash-portal.ru/sim_zavod.htm[недоступне посилання з травня 2019] Сімські заводи
  6. Сімскій завод ВАТ «Агрегат». Архів оригіналу за 7 травня 2013. Процитовано 9 листопада 2015. [Архівовано 2013-05-07 у Wayback Machine.]
  7. а б в г д е ж и к л м н Народная энциклопедия «Мой город». Сим (Челябинская область) (рос.)
  8. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  9. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  10. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  11. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  12. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  13. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  14. Тома официальной публикации итогов Всероссийской переписи населения 2010 года по Челябинской области. Том 1. «Численность и размещение населения Челябинской области». Таблица 11. Челябинскстат. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2014. (рос.)
  15. Численность постоянного населения Челябинской области в разрезе муниципальных образований на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2014. (рос.)
  16. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014. (рос.)
  17. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. (рос.)
  18. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. (рос.)
  19. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. (рос.)
  20. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  21. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.