Сіндєєва Наталія Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сіндєєва Наталія Володимирівна
Natalia Sindeeva crop.jpg
Народилася 11 червня 1971(1971-06-11) (48 років)
Мічурінськ, Тамбовська область, Російська СФРР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність редактор, видавчиня
Alma mater Стокгольмська школа економіки і Q4298333?
Посада головний редактор
У шлюбі з Aleksandr Vinokurov[d]

Наталія Володимирівна Сіндєєва (нар.. 11 червня 1971 року, Мічурінськ, Тамбовська область, Російська РФСР, СРСР) — засновниця, основний власник і генеральний директор медіахолдингу «Дощ», до якого входять телеканал «Дождь», інтернет-видання Republic.ru та журнал «Велике місто», співзасновниця і генеральний продюсер радіостанції «Срібний дощ», засновниця антипремії «Срібна калоша». Тричі лауреатка премії «Медіа-менеджер Росії»[1][2][2][3] , почесний академік Російської академії радіо[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Наталія Сіндєєва народилася в Мічурінську на Тамбовщині 1971 року в родині військового стоматолога[5]. За службовим обов'язком батькам доводилося часто переїжджати, тому з трирічного віку Наталю передали на піклування бабусі з дідусем. У дитинстві захоплювалася спортом, закінчила балетну школу, займалася музикою і народними танцями. Після школи здобула спеціальність «викладача молодших класів і математики» в Мічурінському державному педагогічному інституті (МДПІ)[6][7]. Пізніше в 2006 році закінчила Стокгольмську школу економіки в Росії на курсі розвитку бізнесу Entrepreneur Essential 4[8] .

Після закінчення інституту в 1992 році Наталія Сіндєєва переїхала до Москви. На початку столичного життя працювала в італійській фірмі з продажу одягу і над проектом нічного шоу на воді в басейні «Чайка». Пізніше, працюючи промоутером на одній з виставок, Сіндєєва познайомилася з продюсером Павлом Ващекіним і пізніше стала його особистим помічником[7] . У цей час вона налагодила контакти з майбутніми ключовими фігурами медіаринку: Сергієм Кожевніковим, засновником " Російської медіагрупи ", радіо-продюсером Михайлом Козирєвим, а також Андрієм Вульфом та Отаром Кушанашвілі[8]. У 1993 році перейшла на телеканал «2х2», де пройшла шлях від секретаря до продюсера телешоу «Тисяча й одна ніч»[6].

Під час роботи на «2х2» Наталія зустріла майбутнього чоловіка Дмитра Савицького і разом з ним зайнялася створенням FM-радіостанції «Срібний дощ»[6].

У 2005 році на матчі футбольного клубу « Челсі » [7] Наталія Сіндєєва познайомилася з банкіром Олександром Винокуровим, який тоді очолював інвестбанк «КІТ фінанс». У 2006 році вони одружилися. У цьому шлюбі у Наталії в 2009 році народилася донька Олександра[8] . Спільно з Винокуровим, який став основним інвестором, Сіндєєва створила медіахолдинг «Дощ».

«Срібний дощ»[ред. | ред. код]

« Ми хотіли побудувати ту станцію, яку нам самим було б цікаво слухати... Якщо ти багатий і розумний, то тобі треба слухати "Срібний дощ", тому що в його ефірі Соловйов тобі, наприклад, розповість, як він провів тест-драйв "Феррарі", а через п'ять хвилин прочитає японську танку або Шекспіра в оригіналі (Наталія Синдєєва)[9] »

Разом з Дмитром Савицьким Наталія Сіндєєва створила FM-радіостанцію «Срібний дощ». Перший ефір відбувся в 1995 році. Савицький став генеральним директором, а Сіндєєва — генеральним продюсером станції і організатором антипремії за сумнівні досягнення[6].

До роботи на радіостанції вдалося залучити багатьох відомих журналістів. Крім того, «Срібний дощ» здобув популярність завдяки доступності через інтернет і введеної Наталією Сіндєєвою концепції «music non-stop»[8]. У 2004 році Сіндєєва стала лауреатом премії «Медіа-менеджер Росії» в категорії «Радіо» — «за інноваційні та нестандартні підходи при проведенні позаефірних промокампаній станції»[1].

З 2002 по 2009 роки Наталія обіймала пост комерційного директора «Срібного дощу», зберігаючи при цьому посаду генерального продюсера. Після уходу з радіостанції залишилася її співвласницею[10].

Медіахолдинг «Дощ»[ред. | ред. код]

З 2007 року Наталія Сіндєєва займається розвитком медіахолдингу «Дощ», до якого входять однойменний канал, а також видання Republic.ru та журнал «Большой город». Олександр Винокуров є інвестором всіх трьох проектів, але юридично «Слоном» і «Великим містом» одноосібно володіє Сіндєєва: в каналі «Дождь» у неї 95 % (ще 5 % у Віри Кричевської). Точна сума інвестицій в холдинг не розкривається, але до середини 2013 року, за деякими оцінками, сумарні вкладення тільки в телеканал могли досягти $ 40 млн[11] .

Сумарна виручка холдингу в 2012 році, за даними РСБУ, склала 433 мільйонів рублів. З них на частку телеканалу припадає майже 66 % — 285 млн рублів, на частку порталу Slon.ru (створеного в 2009 році) — 20 %, решта принесли журнал і сайт «Большой город» (придбані в 2010 році). Операційного прибутку жоден ресурс не приносить[11] . У червні 2014 року було оголошено про плани об'єднати всі проекти в один холдинг і вивести його на IPO на Московській біржі[12].

Телеканал «Дождь»[ред. | ред. код]

Докладніше: Дождь
« З моменту замовлення телевізійного обладнання до того, як ми включили камери, пройшло менше року. Це неймовірно короткий термін! Коли ми створювали канал, у нас не було жодної стрункої концепції, що це буде за телебачення. На рівні відчуттів ми розуміли: це повинен бути прямий ефір, жива, щира, чесна історія. Ми хотіли створити телебачення для людей, які перестали його останнім часом дивитися(Наталія Синдєєва)[13] »

Під час відпустки у Франції в 2007 році Сіндеева відвідала Каннський телеринок MIPTV і загорілася ідеєю створення нішевого телеканалу[14]. Спочатку у Наталії не було уявлення про систему роботи телебачення і їй доводилося звертатися за допомогою до своїх друзів, які працюють в телевізійному бізнесі. У створення телеканалу вона вклала гроші від продажу заміського будинку, пізніше до неї співінвестором приєднався Олександр Винокуров[13][15].

Перша презентація телепроекту відбулася в 2009 році. На посаду режисера-постановника Наталія Сіндєєва запросила режисера телеканалу НТВ Віру Кричевську. Основу «Дождя» склали новинні програми. У створенні інформаційної служби каналу активну участь взяв Леонід Бершидський[16]. 27 квітня 2010 року на території фабрики «Червоний Жовтень» відбувся перший ефір телеканалу Дождь. Optimistic Channel. Перший час мовлення здійснювалося через інтернет, трохи пізніше канал з'явився в кабельних і супутникових мережах[17] .

Наталія Сіндєєва запрошувала на телеканал таких видних громадських діячів, як Володимир Познер, Леонід Парфьонов, Михайло Єфремов, Дмитро Биков, Олександр Скляр, Ксенія Собчак, Олена Долецька тощо[18]. У жовтні 2010 року головним редактором телеканалу був призначений Михайло Зигар[19]. Навесні 2011 року за власним бажанням колектив «Дождя» покинула Віра Кричевська через конфлікт навколо програми " Громадянин поет "[11] .

Дмитро Медведєв та Наталія Синдєєва в студії «Дождя»

25 квітня 2011 року офіс «Дождя» відвідав Дмитро Медведєв і привітав колектив з річницею виходу в ефір[20]. У 2012 році телеканал «Дождь» був удостоєний спеціальної премії Академії російського телебачення на церемонії «ТЕФІ-2011»[21] .

Навесні 2013 року було оголошено про перехід на платний доступ. «Дощ» став першим каналом російського телебачення, який зробив платним доступ до свого ефіру і в мережі. За словами генерального директора, канал прагнув того, щоб в ідеалі отримувати половину виручки від підписки. На той момент він отримував лише 10 %[22].

На початку 2014 року над телеканалом нависла загроза припинення мовлення, коли після скандального опитування, присвяченого 70-річчю блокади Ленінграда, оператори кабельного і супутникового телебачення стали відключати «Дощ» з ефіру[23]. У лютому Наталія Сіндєєва виступила з офіційними вибаченнями в ефірі передачі «Тут і зараз»[24] . Для повернення до мережі великим операторам було вирішено надати безкоштовний контент[25]. Через різке скорочення аудиторії і падіння рекламних доходів було вирішено зосередитися на краудфандингу, Smart TV і отриманні доходів від інтернет-реклами[26]. У січня 2015 року «Дощ» повідомив про свій вихід з пакетів кабельних операторів і переході на роботу за системою а-ля-карт, а також увів дорожчі варіанти підписки для бажаючих підтримати телеканал[27].

Наталія Сіндєєва з " Премією Рунета — 2013 "

20 жовтня 2014 році орендодавець попросив «Дощ» покинути приміщення на «Червоному Жовтні» до 15 листопада. Телеканал організував тимчасові студії в офісі «Сноба» на «Червоному Жовтні» та на території ділового центру «Москва-Сіті», де знаходяться «Слон» і «Велике Місто». З 9 лютого 2015 року канал розпочав мовлення зі своєї нової постійної студії на дизайн-заводі «Флакон»[28].

У грудні 2015 року телеканал перевіряла Останкінська міжрайонна прокуратура. Перевірка стосувалася виконання законодавства про протидію екстремізму, трудових договорів та законодавства про ліцензування[29].

У офіційному прес-релізі телеканалу Наталія Сіндєєва виразила жаль з приводу рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення 12 січня 2017 року, яке зобов'язало українських провайдерів припинити трансляцію телеканалу «Дождь». За словами члена Нацради Сергія Костинського, протягом 2016 року в ефірі телеканалу неодноразово була присутня російська реклама, а журналісти телеканалу незаконно в'їжджали в анексувати Крим з території Російської Федерації. Зокрема, демонструавали карту Росії із зображенням Криму. Вона також зазначила, що мовлення телеканалу на всій території України здійснювалося через IP-з'єднання без прямої комерційної реклами[30].

Інтернет-видання «Republic»[ред. | ред. код]

Ділове інтернет-видання Slon.ru було запущено в травні 2009 року під керівництвом Леоніда Бершидського. «Слон» позиціонувався як «фабрика думок» про економіку, бізнес, політику та про життя середнього класу[31] . У створенні матеріалів брали участь Олександр Гордєєв, Юрій Грановський, Дмитро Коваль, Ольга Романова та інші[31] . У 2011 році на пост генерального директора і керівника проекту Slon.ru призначений колишній головний редактор Forbes Максим Кашулинський[32] . Влітку 2014 року видання ввело частковий платний доступ до преміальних матеріалів[33]. У грудні цього ж року Кашулинський став головним редактором, а обов'язки генерального директора взяв на себе Олександр Винокуров[34]. У листопаді 2016 року «Slon» змінив назву на «Republic». Видання перейшло на сайт Republic.ru[35]

Журнал «Большой город»[ред. | ред. код]

У 2010 році Синдєєва та Винокуров викупили у Об'єднаної компанії Rambler та у видавничого дому «Афіша», що входить до медіахолдингу «Профмедіа», що виходив з 2002 року часопис " Большой город " і сайт bg.ru.[36] Філіп Дзядко, на момент угоди головний редактор «Великого міста», висловлював думку, що «причина продажу журналу — не в його збитковості, а в тому, що в нинішній ситуації „Афіша“ не планувала вкладати кошти в розвиток проекту». Видання обійшлося в суму близько 2 млн доларів[37] . Наталія Сіндєєва відзначала[38] :

« Мне всегда нравился „Большой город“ — когда-то больше, когда-то меньше. Идеологически и эмоционально то, что мы делаем на канале, очень совпадает с тем, что делает „БГ“. Мы не планировали ничего покупать, мы не изучали рынок, но когда в разговоре случайно зашла речь о том, что „Большой город“ могут продать или закрыть, нам его стало очень жалко. Ведь всегда обидно, когда очень хорошая история умирает. »

Навесні 2013 року Олександр Винокуров оголосив про скорочення щомісячного бюджету видання, який перевищував 10 мільйонів рублів. Паперова версія поширювалася безкоштовно, а відвідуваність сайту була недостатньо велика. Розглядалися різні варіанти: від закриття всього видання або звільнення редакції сайту до передачі «Великого міста» колективу журналістів[39]. У лютому 2014 року було прийнято рішення відмовитися від випуску паперової версії і сфокусуватися на розвитку сайту[40].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б «Лауреаты в номинации “Радио" 2004 года». «Медиа-Менеджер России». 2004-06. Процитовано 2014-12-23. 
  2. а б «Электронные СМИ в категории “Телевидение"». Медиа-Менеджер России. 2011-06. Процитовано 2014-12-23.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «media-manager 2011-sources» визначена кілька разів з різним вмістом
  3. «За вклад в развитие отрасли». Медиа-Менеджер России. 2014-06. Процитовано 2014-12-23. 
  4. «Почётные академики: Наталья Синдеева». Российская академия радио. 2007. Архів оригіналу за 2014-12-23. Процитовано 2014-12-23. 
  5. Интервью Натальи Синдеевой. Эхо Москвы. 2011-11-08. Процитовано 2014-12-23. 
  6. а б в г {{cite web|url= http://ria.ru/top_100women/20120114/559625356.html#био%7Ctitle = «Рейтинг 100 самых влиятельных женщин» |author = Екатерина Чеснокова |date = 2010-05-30 |publisher = РИА новости|accessdate = 2019-03-231}
  7. а б в Александр Бабицкий (2010-04-18). Наталья Синдеева: бизнесвумен от радио. LuxeMag.ru. Процитовано 2014-12-23. 
  8. а б в г «Люди за кадром». «Вокруг ТВ». 2010. Процитовано 2014-12-23. 
  9. Наталья Синдеева (2008). «Про меня». Сноб. Процитовано 2019-03-21. 
  10. Катерина Китаева (2013-09-09). «Дмитрий Савицкий, «Серебряный дождь»: «Нам гораздо важнее, кто нас слушает»». РБК. Процитовано 2014-12-23. (рос.)
  11. а б в Анастасия Жохова, Елена Тофанюк (2013-06-24). «На какие деньги создан телеканал «Дождь» и почему он так и не стал бизнесом». Forbes. Процитовано 2014-12-23. 
  12. ««Дождь», Slon и «Большой город» в составе единого холдинга выйдут на IPO». Lenta.ru. 2014-06-05. Процитовано 2014-12-23. 
  13. а б Юлия Ларина (2011-05-02). «Мы строим бизнес, а не канал влияния». Огонёк. Процитовано 2014-12-23. 
  14. Ольга Павлова (2010-09-14). «Я поджигатель, взрыватель, вдохновитель». Forbes. Процитовано 2014-12-23. 
  15. Олег Кашин (2011-09-06). «Хочется заниматься тем, чем можно будет гордиться». Citizen K. Процитовано 2014-12-23. 
  16. Пётр Бот “Weekend" (2010-03-23). «Кажется дождь начинается». The Village. Процитовано 2014-12-23. 
  17. Анна Вельмакина (2014-02-28). «Интервью Buro 24/7: Наталья Синдеева». Buro 24/7. Процитовано 2014-12-23. 
  18. «Ведущие. Архив». Дождь.Optimistic Channel. Процитовано 2014-12-23. 
  19. МедиаАтлас (2010-10-28). «Человек из “Русского Newsweek’а" возглавил “Дождь"». Media Atlas. Процитовано 2014-12-23. 
  20. Пресс-служба президента России (2011-04-25). «Посещение студии телеканала “Дождь"». Президент России. Процитовано 2014-12-23. 
  21. «Национальный телевизионный конкурс “ТЭФИ-2011"». Академия российского телевидения. 2012-05-29. Архів оригіналу за 2012-12-04. Процитовано 2014-12-23. 
  22. Ксения Болецкая (2013-04-23). «"Дождь" начнёт брать деньги за доступ к онлайн-трансляции». Ведомости. Процитовано 2014-12-23. 
  23. Полина Санаева (2014-03-25). «Наталья Синдеева: "Я никогда не допущу закрытия Дождя». Forbes. Процитовано 2014-12-23. 
  24. Служба информации НВ (2014-01-30). «Гендиректор “Дождя": “Перед людьми, которых это действительно задело, мы как телеканал извиняемся». Новые Ведомости. Процитовано 2014-12-23. 
  25. Анна Вельмакина (2014-02-04). «Пресс-конференция руководителей “Дождя": что ждёт телеканал». Buro 24/7. Процитовано 2014-12-23. 
  26. Наталья Райбман (2014-03-19). «Дождь» переехал в новую студию на дизайн-заводе «Флакон». Коммерсантъ FM. Процитовано 2014-12-23. 
  27. «Телеканал «Дождь» вышел из пакетов кабельных операторов». РБК. 2015-01-12. Процитовано 2015-01-26. 
  28. Ксения Болецкая (2015-02-09). «"Дождь" начнёт брать деньги за доступ к онлайн-трансляции». Ведомости. Процитовано 2015-02-15. 
  29. Прокуратура пришла с проверкой на телеканал «Дождь»(рос.)
  30. ["Дождя" Синдеева о запрете трансляции в Украине: В соответствии с конституцией РФ, Крым является субъектом России] // Гордон. — 2017. — 12 січня
  31. а б Леонид Бершидский открыл деловую «фабрику мнений». Lenta.ru. 2009-05-18. Процитовано 2014-12-23. 
  32. Елена Виноградова, Сергей Смирнов (2011-03-14). «Гендиректором “Слона" назначен главред российского Forbes». Ведомости. Процитовано 2014-12-23. 
  33. Анастасия Жохова, Елена Тофанюк (2014-06-26). «Издание Slon.ru вводит платную подписку». Forbes. Процитовано 2014-12-23. 
  34. Александр Винокуров стал гендиректором Slon.ru. Forbes. 2014-12-24. Процитовано 2014-12-26. 
  35. Slon сменил имя на Republic. Процитовано 2017-02-09. 
  36. Синдеева Наталья Владимировна(рос.)
  37. ««Афиша» продает «Большой город»». OpenSpace. 2010-09-16. Процитовано 2014-12-23. 
  38. Анастасия Алексеева (2010-10-01). «Мы не строим “Макдональдс"». Частный корреспондент. Процитовано 2014-12-23. 
  39. «Главный редактор сайта «Большого города» уволилась». Lenta.ru. 2013-04-25. Процитовано 2014-12-23. 
  40. «Выпуск бумажной версии «Большого города» приостановлен». Lenta.ru. 2014-02-13. Процитовано 2014-12-23. 

Посилання[ред. | ред. код]

Оглядові матеріали