Сін кокін вака-сю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сін кокін вака-сю (яп. 新古今和歌集, しんこきんわかしゅう, «Нова збірка старих і нових японських пісень»[1]) — антологія японської поезії вака 13 століття періоду Камакура, восьма збірка віршів, упорядкована за наказом Імператорського дому.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Одна з «Восьми Імператорських збірок»[2]. Складається з 20 сувоїв.

Збірка побачила світ у 1205 році за наказом екс-Імператора Ґо-Тоби. Вона містила 1980 віршів вака і мала два вступи написані японською абеткою каною та китайськими ієрогліфами. Стиль збірки нагадував стиль «Кокін вака-сю». Більшість творів були проникнуті естетичною ідеєю інтелкуталізмом та майстерністю складу. Упорядникамим збірки були Мінамото но Мітітомо, Фудзівара но Аріїе, Фудзівара но Садаїе, Фудзівара но Ієтака та Фудзівара но Масацуне. До неї увійшли вірші Сейко, Дзієна, Фудзівари но Йосіцуне, Фудзівари но Тосінарі, Фудзівари но Садаїе та інших.

Збірка справила вплив на формування літературно-естетичних смаків аристократів середньовіччя. Її текст використовувалися як хрестоматія і підручник японської поезії у 1519 століттях.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Скорочені назви: Сін кокінтьо (新古今調) або Сін кокінсю (新古今集).
  2. Японською: 八代集.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • 新古今和歌集(新編日本古典文学全集 43) / [藤原通具ほか奉勅撰] ; 峯村文人校注・訳. 東京: 小学館, 1995.
  • 完本新古今和歌集評釈 / 窪田空穂著. 東京: 東京堂出版, 1964—1965.
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.