Сіра акула білощока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сіра акула білощока
Carcharhinus dussumieri terengganu.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Акули (Selachimorpha)
Ряд: Кархариноподібні (Carcharhiniformes)
Родина: Сірі акули (Carcharhinidae)
Рід: Сіра акула (Carcharhinus)
Вид: Сіра акула білощока
Біноміальна назва
Carcharhinus dussumieri
(J. P. Müller & Henle, 1839)
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Carcharhinus dussumieri
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Carcharhinus dussumieri
EOL logo.svg EOL: 215451
ITIS logo.svg ITIS: 160375
IUCN logo.svg МСОП: 41734
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 335035

Сіра акула білощока (Carcharhinus dussumieri) — акула з роду Сіра акула родини Сірі акули. Інші назви «коромандельська сіра акула», «широкорота чорнокінцева акула», «акула-Балда».

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина досягає 1-1,2 м. Голова помірно довга. Морда довга, закруглена. Очі відносно великі, овальні, горизонтальної форми, з мигательною перетинкою. У ніздрів присутні носові шкіряні складки. Губні борозни в кутах верхньої губи короткі, майже не помітні. Рот помірно великий. На обох щелепах присутні 26-30 робочих зубів. Зуби на обох щелепах вузькі, трохи зігнуті до кутів рота. Зуби на верхній щелепі мають зазубрини, нижні — з широким корінням. У неї 5 пар зябрових щілин середнього розміру. Тулуб веретеноподібний. Грудні плавці середнього розміру та трикутної форми. Має 2 спинних плавця. Передній значно перевершує задній. Він має трикутну форму. Задній спинний плавець розташовано позаду анального плавця, широкий. Хвостовий плавець гетероцеркальний, верхня лопать більш витягнута. На верхній лопаті є виїмка-«вимпел».

Забарвлення спини сіре або темно-сіре з коричнюватим відливом. Черево має білий колір. З боків іноді присутня бліда світла поздовжнє смуга. Особливістю цієї акули є наявність темної, майже чорної, плями на кінчику заднього спинного плавця.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Тримається на глибині до 170 м, на шельфовій зоні материків та островів. У відкритому океані не зустрічається. Живиться дрібними костистими рибами, головоногими молюсками, креветками, лангустами та іншими ракоподібними.

Статева зрілість у самців настає при розмірах 65-70 см, самиць — 70-75 см. Це живородна акула. Самиця народжує 2-4 акуленят завдовжки 38 см.

М'ясо їстівне, проте промислового вилову не ведеться. Небезпеки для людини не являє.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Мешкає в Індійському (від Перської затоки до М'янми та Малаккського півострова) та Тихому океанах (біля північної Австралії, островів Ява, Калімантан, уздовж узбережжя Індокитаю, Китаю, Тайваню, південної Японії). Географічно кордони ареалу цієї акули розташовані між 34° півн. ш. та 25 півд. ш.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bennett, M. B.; Kyne, P. M. (2003-04-30). Carcharhinus dussumieri. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2013.1. Процитовано 2013-10-08. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kuno Sch. Steuben: Die Haie der Sieben Meere: Arten, Lebensweise und sportlicher Fang. Parey, Berlin 1989; Seiten 85 und 98. ISBN 3-490-44314-4