Сіроманці (сотня УПА)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сотня УПА «Сіроманці»
Сіроманці.jpg
Командування «Сіроманці». Посередині у білому напівшубку сотенний Дмитро Карпенко «Яструб».
Країна Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Належність UPA-Zaslugy1.png УПА
Чисельність Сотня
У складі ВО-3 «Лисоня»

Сіроманці — військовий підрозділ УПА, входив до складу ВО-3 «Лисоня». Сотня окремого призначення, перед якою ставилися особливі завдання.

Бойовий шлях[ред.ред. код]

Про створення цієї військової групи був даний наказ[1] по сотні № 1 «Сіроманці», зачитаний на горі Чорна Сигла — першому постою сотні карпатського краю. 25 осіб, з яких почала формуватися сотня, були старшинами та підстаршинами, які пройшли відповідний військовий вишкіл і побували в бойових сутичках.

У серпні 1943 року вся сотня, яка перебувала на горі Магурі, де пройшла військове навчання. На той час командирами «Сіроманців» були: сотенний Карпенко Дмитро — «Яструб», сотенний військовик «Коц», сотенний начальник штабу «Джулик», булавний «Ворон», бунчужний «Красний», сотенні чотові «Льонський», «Окунь».

У жовтні 1943 року сотня «Сіроманців» була скерована на північно-західні терени Галичини для боротьби з польськими загонами АК. Перший бій з німцями відбувся восени, біля села Болехів у 1943 році.

Для зимівлі на пару місяців у 1943-44 роках відділ зупинився на Рогатинщині, недалеко сіл Дичок, Яглуша, Мелни та Виспи. Табір розташувався на безліссі, яке називалося «Золота поляна». У другій половині вересня 1944 року згідно ухвали керівництва УПА, сотня «Сіроманців» реформувалася в курінь під назвою «Верховинці», а сотенний «Яструб» перебирав псевдо «Лютий». Він ставав курінним, а до куреня увійшли сотні; «Сіроманці», «Бурлаки», «Полтавці».

Начальник штабу «Джулик» отримав псевдо «Зеник», а сам курінь «Верховинців» увійшов до складу Воєнної округи «Лисоня» В той час курінний «Лютий» в Стратинському лісі зустрічався з курінним «Різуном» — Василь Андрусяк.

Далі ранньою весною був вимарш, черговий бій з німцями в районі містечка Нових Стрілищ[2]. Наступний перехід «Сіроманці» подолали до Радехівщини, Сокальщини (села Яструбині), дальше Белз і Равщина та інші села, що межували з лінією Керзона. В цих місцях зустрілося два легендарних командири куренів Української Повстанської Армії -«Яструб» та «Ем».Ця дружба незабаром проявилася у спільних боях із німцями.

Наприкінці вересня 1944 року почалися холодні дощі і тоді відбувся бій біля монастиря Унівська лавра. З боку УПА бій прийняв курінь «Сіроманців» та сотня «Коса», совети застосували важку зброю, включно з танками та розвідувальними літаками. У цьому бою, „Сіроманці" відбили 22 атаки бриґади, бо кожного разу розстрільна наступаючих большевиків заломлювалась і большевики кидались до втечі, як тільки починали грати повстанські кулемети[3].  Після дводенної масакри ( 30 вересня - 1 жовтня) відділ УПА щасливо відійшов, але на полі бою залишилося з обидвох сторін багато вояків.

"Всі були голодні і вимучені цілоденним боєм. Бракувало також амуніції.В лісі настала така пітьма, яка буває в похмурі осінні ночі, а бойові підрозділи все ще знаходяться на своїх денних становищах", — згадує Б. Допіра. "І ось, нарешті, довгоочікуваний наказ: "Тихо залишати становища, тримати зв'язок між чотами і відходити яром праворуч". Ходити тихо в темному лісі нас, звичайно, навчили обставини життя, але пройти усією сотнею та перед носом у ворога —  справа не легка".[4]

Про бій біля села Унів згадано у передріздвяному привітанні Головного командування УПА Романа Шухевича, нарівні з Гурбами[5].

28 квітня 1945 року сотня була розчленована на чоти й у такому складі пробула ціле літо.

Марш Сіроманців[ред.ред. код]

Із гір Карпат несеться гомін волі,
Із гір Карпат несеться волі зов…
Там синьо-жовті лопотять прапори,
Там вже заграла українська кров.

Там борами мандрують «Сіроманці»,
На плечах кріс, граната у руках…
Батьківщини це вірнії повстанці
Виконують Провідника наказ.

Бандера шлях до волі нам покаже…
З його наказу ідемо у бій!
І розіб'єм, розгромим кодло враже.
Запалимо визвольний буревій.

Гей, рідний брате Заходу і Сходу.
Єднайсь в один ударний моноліт!
Ми Україні виборем свободу,
Загарбницький повалимо ми світ!

О, Україно, люба наша Мати,
Ми знищим ката, волю принесем.
І загримлять могутнії гармати,
Вітаючи Тебе з воскреслим днем.

Примітки[ред.ред. код]

  1. В огні повстання. УПА на відтинку Чорного Лісу 1943–1945. Перша частина
  2. http://galinfo.com.ua/news/138575.html
  3. ВІСТІ КОМБАТАНТА: Сотня проти бригади. komb-a-ingwar.blogspot.com. Процитовано 2016-02-11. 
  4. Кидок «Яструба». Бій куреня УПА «Сіроманці» проти військ НКВД під Уневом. Історична правда. Процитовано 2016-02-11. 
  5. http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/7474/

Посилання[ред.ред. код]