Сісера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сісера
івр. סיסרא
Gregorio Lazzarini 001.jpg
Помер
·агресія
Діяльність військовий керівник, Найманець
Мати Sisera's motherd

Сісера — воєначальник війська ханаанського царя Явіна, персонаж книги Суддів.

Біблійна історія[ред. | ред. код]

У часи суддів Ізраїля і пророчиці Девори ханаанський цар Явін, який правив у той час у Хацорі, загрожував племенам Ізраїлю. Пророчиця Девора передала іншому судді Ізраїля Бараку, синові Авіноама, який жив у Кедеш Нафталі, наказ від імені Бога зібрати чоловіків з колін Нафталі і Завулона і рушити з ними до гори Фавор. До гори з'явилася Девора і Барак із військом. Біля потоку Кішон ізраїльське військо зустрілося з військом полководцем царя Явіна — Сісери. Об'єднані ідеєю народного визволення і підбадьорені щасливими пророцтвами Девори і її особистою присутністю на полі битви, ізраїльтяни поблизу Мегіддо вщент розгромили Сісеру, якому не допомогли навіть його численні залізні колісниці.

Самого Сісеру вбила Яїл (Яель) з кенійського племені (здавна дружнього з ізраїльтянами) у наметі, коли він втікав з поля бою, справдивши пророцтво Девори[1]:

І взяла Яїл, жінка Хеверона, наметового кілка, і взяла в свою руку молотка, і підійшла тихо до нього, та й всадила того кілка в його скроню, аж у землю. А він спав, змучений, і він помер. А ось Барак женеться за Сісерою. І вийшла Яїл навпроти нього й сказала йому: Іди, і я покажу тобі того чоловіка, що ти шукаєш. І ввійшов він до неї, а ось Сісера лежить мертвий, а кілок у скроні його!…[2]
«Яїл вбиває Сісеру» (Джеймс Тіссо).

Асаф згадує Сісеру у Псалмі 83(82) серед ворогів вибраного народу[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сд. 4:9. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 5 січня 2016. 
  2. Сд. 4:21-22. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 5 січня 2016. 
  3. Пс. 83:10. Архів оригіналу за 15 травня 2015. Процитовано 5 січня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.