Перейти до вмісту

Сістан

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сістан

Типгеографічний регіон Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Іран Редагувати інформацію у Вікіданих
Руїни фортеці в Насретабаді, Сістан

Сіста́н (перс. سیستان), раніше Сакастан (буквальний переклад: країна саків) — географічна область на південному сході Ірану та південному заході Афганістану.

Західний Сістан є частиною іранської провінції Сістан і Белуджистан, натомість східний — афганської провінції Німроз.

Історія

[ред. | ред. код]

У першій половині I тисячоліття до н. е. на території цього регіону переважно розташовувалася держава Дрангіана (було засновано іраномовними племенами дрангіанів) і частково царство Арахозія. За низкою відомостей в Дрангіані панування династія споріднена династії в Бактрії. Припускають, що Дрангіану було підкорено Мідійською державою, але невідомо чи Дрангіана стала частиною цього царству чи визнало зверхність Мідії. Після занепаду останньої ймовірно здобула незалежність. Але внаслідок походу Кира II Дрангіана була включена до складу Ахеменідської держави. Після сходження на трон Дарія I місцевий сатрап оголосив про незалежність, але зрештою зазнав поразки й Дрангіана остаточно перетворилася на перську сатрапію. Її столицею було місто Зарін (Зранка)

У 330—329 роках до н. е. Дрангіану було завойовано Александром Македонським, який заснував тут місто Александрія Профтазія (відома також як Александрія в Дрангіані), а потім Александрію в Арахозії, (сучасний Кандагар). Сатрапом було призначено Стасанора. У Дрангіані було розкрито змову Філоти, якого було страчено.

321 року до н.е. сатрапом Дрангіани (разом з Арією) став його родич Стасандр. Ймовірно Дрангіана і Арія стали частиною володінь Стасанора, що у 306 році до н.е. оголосив себе царем Бактрії і Согдіани. Але вже у 305 році до н.е. його було переможено Селевком I, який приєднав Дрангіану до власної держави. У 320-х роках до н.е. греко-бактрійський цар Євтидем I захопив Дрангіану, якою володів до 209 року до н.е, поки не ззанав поразки від Антіоха III, що повернув цю область під владу Селевкідів. За правління царя Деметрія I регіон входив до складу Греко-Бактрійського царства (зі 180 до н. е.). Першим сатрапом став його син Антімах.

У середині II ст. до н.е. Дрангіана ставала частиною володінь на які фактично розпалося Греко-Бактрійської царство. Після загибелі останнього 130 року до н.е. у війнах з тохарами і юечжі на нетривалий час стала частиною Індо-грецького царства.

З приходом саків наприкінці II століття до н. е. назва «Сакастан» поступово поширюється на Дрангіану (грец. Δραγγιανή, в античних та іранських джерелах також Заранг) — давньоіранську область у басейні озера Хамун та низов'ях річки Гільменд (у сусідніх районах сучасного Ірану й Афганістану), за часів Ахеменідів та в елліністичний період — одну з основних східноіранських областей. Індо-грецькі царі вели війни з саками за Дрангіану, доки цар Архебій не зазнав 80 року до н.е. поразки від сакського царя Мая.

У середині I століття до н. е. регіон остаточно заселили племена саків. Останніх приблизно у 60 до н. е. підкорила Парфія, у 20 — Кушанська держава, потім Сасандіська держава.

У 640 Сістан захопили араби.

З 861 до 1003 Сістаном керували Саффариди.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Найбільші археологічні розкопки розташовані на острові, оточеному водами озера Хамун, який у період розквіту зороастризму слугував одним з основних паломницьких напрямків.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Енциклопедія Британіка [Архівовано 18 листопада 2008 у Wayback Machine.]
  • Daryaee, Touraj (2009). Sasanian Persia: The Rise and Fall of an Empire. I.B.Tauris. с. 1—240. ISBN 0857716662. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 6 липня 2017.
  • Greatrex, Geoffrey; Lieu, Samuel N. C. (2002). The Roman Eastern Frontier and the Persian Wars (Part II, 363–630 AD). New York, New York and London, United Kingdom: Routledge (Taylor & Francis). ISBN 0-415-14687-9. Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 6 липня 2017.
  • Pourshariati, Parvaneh (2008). Decline and Fall of the Sasanian Empire: The Sasanian-Parthian Confederacy and the Arab Conquest of Iran. London and New York: I.B. Tauris. ISBN 978-1-84511-645-3. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 6 липня 2017.
  • Zarrinkub, Abd al-Husain (1975). The Arab conquest of Iran and its aftermath. The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. с. 1—57. ISBN 978-0-521-20093-6. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 6 липня 2017.
  • Morony, M. (1986). ʿARAB ii. Arab conquest of Iran. Архівована копія. Encyclopaedia Iranica, Vol. II, Fasc. 2. с. 203—210. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 6 липня 2017.{{cite encyclopedia}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  • Christensen, Peter (1993). The Decline of Iranshahr: Irrigation and Environments in the History of the Middle East, 500 B.C. to A.D. 1500. Museum Tusculanum Press. с. 1—351. ISBN 9788772892597. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 липня 2017.
  • Shapur Shahbazi, A. (2005). SASANIAN DYNASTY. Encyclopaedia Iranica, Online Edition. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 3 квітня 2014.
  • Frye, Richard Nelson (1984). The History of Ancient Iran. C.H.Beck. с. 1—411. ISBN 9783406093975. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 6 липня 2017.
  • Schmitt, R. (1995). DRANGIANA. Архівована копія. Encyclopaedia Iranica, Vol. II, Fasc. 5. с. 534—537. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 6 липня 2017.{{cite encyclopedia}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  • Bosworth, Clifford Edmund (1997). Sīstān. The Encyclopedia of Islam, New Edition, Volume IX: San–Sze. Leiden, and New York: BRILL. с. 681—685. ISBN 9789004082656. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 6 липня 2017.
  • Gazerani, Saghi (2015). The Sistani Cycle of Epics and Iran’s National History: On the Margins of Historiography. BRILL. с. 1—250. ISBN 9789004282964. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 липня 2017.
  • Bosworth, C. E. (2011). SISTĀN ii. In the Islamic period. Архівована копія. Encyclopaedia Iranica. Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 6 липня 2017.{{cite encyclopedia}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  • Barthold, W. (1986). ʿAmr b. al-Layth. The Encyclopedia of Islam, New Edition, Volume I: A–B. Leiden and New York: BRILL. с. 452—453. ISBN 90-04-08114-3.
  • Bosworth, C.E. (1975). The Ṭāhirids and Ṣaffārids. У Frye, R.N. (ред.). The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. с. 90—135. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 6 липня 2017.
  • Bosworth, C. E. (1975). The rise of the new Persian language. У Frye, R. N. (ред.). The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. с. 595—633. ISBN 0-521-20093-8. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 6 липня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]