Сіцінський Юхим Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юхим Йосипович Сіцінський
Sicinsk.jpg
Народився 27 жовтня 1859(1859-10-27)
с.Мазники, нині Деражнянський район, Хмельницька область
Помер 7 грудня 1937(1937-12-07) (78 років)
м.Кам'янець-Подільськ, Кам'янець-Подільська область, тепер м.Кам'янець-Подільський, Хмельницька область
Поховання м.Кам'янець-Подільський
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяFlag of the Ukranian State.svg УНРСРСР СРСР
Національність українець
Діяльність археолог
Alma mater Подільська духовна семінарія
Володіє мовами російська

Юхим (Євтим, Євфимій) Йосипович Сіцінський (Січинський, Сіцинський; 27 жовтня 1859, Мазники, нині Деражнянський район — 7 грудня 1937, Кам'янець-Подільський) — історик, археолог і культурно-громадський діяч Поділля, православний священик, член Історичного товариства Нестора-літописця (від 1896), дійсний член НТШ (від 1899) і Українського наукового товариства в Києві (від 1906), Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 27 жовтня 1859 року в селі Мазники, нині Деражнянський район, Хмельницька область, Україна (тоді Подільської губернії, Російська імперія) у родині священика. Офіційною датою народження є 22 грудня (за новим стилем), однак за свідченнями самого вченого, народився він на 2 місяці раніше — встановлено, що найбільш вірогідною датою народження є 27 жовтня за новим стилем. Дата 22 грудня з'явилася при заповненні метрики, яку забули вчасно оформити.

Був четвертою дитиною у великій священницькій родині Йосипа та Ксенії Сіцінських. Усього у батьків було 8 дітей — Стефанида, Володимир (став священиком), Єлизавета (померла маленькою), Юхим, Олександра, Юлія, Глафіра, Єлизавета.

Предки його були священиками у цьому ж селі з кінця 18 століття і до 1898 року — прадід Федір, вихідець із села Січинці (звідси походить прізвище, що 1803 року перетворилося на Сіцінський), дід Симеон, батько Йосип. Батько 1898 року вийшов за штат і священиком став його зять.

1870 року Юхим вступив до Кам'янецького духовного училища. Згодом закінчив Подільську духовну семінарію в Кам'янці-Подільському (1881 рік), 1885 — Київську духовну академію, здобувши ступінь кандидата богослів'я.

Після закінчення навчання та одруження 1885 року Юхим Сіцінський переїхав у місто Бахмут, де викладав російську мову та закон Божий у місцевому духовному училищі.

1889 року родина Сіцінських переїздить до Кам'янця-Подільського. Юхим Сіцінський приймає священницький сан. Ініціює створення музею старожитностей, стає членом Подільського історико-статистичного комітету.

1895 року виходять з друку історичні праці — книги «Город Каменец Подольский. Историческое описание» та «Приходы и церкви Подольской епархии. Каменецкий уезд».

Протоієрей Кафедрального собору, учитель релігії (до 1918), викладач Кам'янець-Подільського державного українського університету (1918—1920) й інституту народної освіти (1920—1926).

3 липня 1920 року в Кам'янці-Подільському РНМ УНР ухвалила призначення професора Василя Біднова та приват-доцента Євтима Сіцінського членами Ради міністерства ісповідань.[1]

Засновник і директор історико-археологічного музею з його бібліотекою (1890—1922), редактор журналу «Подольские Епархиальные Ведомости», голова Подільського церковного історико-археологічного товариства (1903—1919) і редактор «Трудов…» (випуск VI, VIII—XII; 1893—1917).

Активний член Старої Української Громади на Поділлі (з 1901), співзасновник «Просвіти» (1905), організатор наукового життя на Поділлі. У 1920-их роках член Всеукраїнської Археологічної Комісії і співробітник Історичної Секції УАН.

Брав участь у роботі Кам'янець-Подільського наукового товариства при ВУАН, яке існувало від 1925 до 1930 року[2].

У 1920-30-х роках зазнав переслідувань з боку влади, у 1921 та 1929 роках був в ув'язненні.

У 1931—1933 роках працює у Києві науковим співробітником Всеукраїнського музейного містечка. Після звільнення з роботи у серпні 1933 року повертається у Кам'янець.

Помер і похований у Кам'янці-Подільському.

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений із Марією Тлустовською (1868—1923), у шлюбі з якою народилися четверо дітей — Сергій, Валентина, Володимир та Тетяна. Володимир повернув собі первісне написання прізвища і знову став Січинським.

Після смерті першої дружини одружився вдруге 1926 року з Оленою Перцель (1888-?).

Праці[ред. | ред. код]

Численні праці Сіцінського стосуються історії, археології і мистецтва (зокрема, архітектури) Поділля. Важливіші з них:

  • «Бакота — древняя столица Понизья» (1889).
  • «Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии» («Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета», 7 тт. (1895—1911).
  • «Материалы для истории монастырей Подольской епархии» (у «Трудах…», випуск 5, 1891).
  • «Город Каменец Подольский. Историческое описание» (1895).
  • «Археологическая карта Подольской губернии» (1901).
  • «Исчезающий тип деревянных церквей Подолии» (1904).
  • «Роспись церков в южнорусском стиле» (1907).
  • «Начерки з Історії Поділля» («Записки Кам'янець-Подільського Державного Українського Університету» (1920).
  • «Нариси з історії Поділля», ч. 1—2 (1927).
  • Оборонні замки Західного Поділля XIV—XVII ст. (1928).

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Окрім наукової діяльності мав ряд захоплень — грав на скрипці, малював, займався вирощуванням тюльпанів та троянд, виводив нові сорти, захоплювався також фотографією.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.. Словникова частина.
  • Січинські // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 541.
  • Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 64-65.
  • Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 349—351.
  • Кучугура Л. Літописець краю подільського // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1987. — 8 грудня. — С. 4; фото.
  • Сис Тамара. Слово про історика // Кам'янець-Подільський вісник. — 1992. — 16 грудня. — С. 1.
  • Дзьобан О. Видатний краєзнавець Поділля // Історичний календар'97. — К., 1996. — С. 373—374 (с. 365 — народився 23 грудня 1859).
  • Маньковська Р. Ю. Й. Сіцінський, один з фундаторів музейної справи Поділля // Поділля і Волинь у контексті українського національного відродження: Науковий збірник. — Хмельницький: Доля, 1995. — С. 289—291.
  • Земський Ю. С. Матеріали інституту рукопису ЦНБ НАН України ім. Вернадського про діяльність Ю. Й. Січинського // Поділля і Волинь у контексті українського національного відродження: Науковий збірник. — Хмельницький: Доля, 1995. — С. 292—294.
  • Завальнюк О. М. Вихідці з Поділля — викладачі Кам'янець-Подільського державного українського університету (1918—1921 рр.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. — Історичні науки. — Т. 6(8). — Кам'янець-Подільський, 2001. — С. 303—304, 306—309.
  • Будзей Олег. Великий Подолянин: Ювілеї // Подолянин. — 2009. — 4 грудня. — С. 9.
  • Винокур І. С. Історико-археологічні дослідження Ю. Й. Сіцинського
  • Трембіцький А. М. Євфимій Сіцінський (1859—1937): наукова та громадська діяльність: Монографія. — Хмельницький, 2009. — 300 с.
  • Ковпаненко Н. Г. Архітектурно-мистецька спадщина Наддніпрянської України у вітчизняних історичних дослідженнях (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — С. 7, 10, 16, 53 — 55, 64, 71, 104, 140, 142, 192, 196, 197.
  • Великий Подолянин. Біографія, спогади, документи та листування Юхима Йосиповича Сіцінського / Автор і упорядник М. І. Мошак. — Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2014. — 408 с.
  • Постаті в листах: Епістолярій Юхима Сіцінського / Вступна стаття, упорядкування, коментарі: О. М. Кошель, В. С. Прокопчук, І. О. Старенький; науковий редактор Л. В. Баженов. — К.: Старий світ, 2014. — 320 с. — ISBN 978-966-96635-7-3