Сі Ван Му

Сі Ван Му
Сі Ван Му
Божество хвороб, засухи; пізніше здоров'я, дітонародження, багатства, успіху
Міфологія	всесвіт «Подорожі на Захід»d
Божество в	китайська міфологія
Місцевість	гора Куньлунь
Батько	Юаньши Тяньцзунь
Діти	Ґозу Тенноd
Супутник	Дунь Ван Пу
Пов'язані персонажі	Нюйва, Троє Чистих
Атрибути	еліксир безсмертя, персики довголіття, троє птахів, тринога ворона, олені, кролик
Персонаж твору	Подорож на Захід, Нова легенда мадам Білої Змії, Journey to the Westd, Legend of the Eight Immortalsd, Sunny Piggyd, The Monkey King: Quest for the Sutrad, Q10942400?, Q15916470?, Lotus Lanternd, Q10923606?, Q11122648?, The Little Fairyd, The Legend and the Hero 2d, The Legend of Loved, Q10939074?, Заборонене царство, Prelude of Lotus Lanternd, Q15900219?, Ancient Legendsd, Journey to the Westd, Q10884246?, Q15908450?, Q6666964?, Shi er sheng xiao.jpgd, Love of Seven Fairy Maidensd, Q11123209?, Mazud, Q18165136? і The Destiny of White Snaked
	Медіафайли у Вікісховищі

Сі Ван Му (кит.: 西王母, Xīwángmǔ, «Королева-Мати Заходу») — в китайській міфології правителька земного раю на Заході і богиня даоського пантеону, володарка еліксиру безсмертя. Від епохи Воюючих царств і до династії Хань образ Сі Ван Му сильно змінився: від лиховісного божества-монстра до доброзичливої королеви.

Образ і заняття

Початково Сі Ван Му згадується у «Каталозі гір і морів» часів династії Чжоу у розділі про «Західні гори». Там описана як загрозлива богиня з зубами і хвостом тигра, що живе на Нефритовій горі та насилає на світ чуму. За допомогою чарівної трави вона керує «небесними катастрофами» та «п'ятьма руйнівними силами». Вона носить «шен» поверх свого скуйовдженого волосся^[1]. Це могла бути прикраса для волосся або зрізана шкура тварини. Шен також можна інтерпретувати як частину ткацького верстата^[2].

В іншому розділі книги, про «Велику Західну Пустелю», написано, що Сі Ван Му живе на горі Куньлунь між Червоною та Чорною Річками. У розділі про Північний Регіон пояснюється, що Сі Ван Му має посох і трьох зелених птахів, які збирають для неї їжу^[3] (іноді замість них згадується тринога ворона)^[2]. Сі Ван Му часом приписується володіння еліксиром безсмертя та персиками довголіття^[3]. Багато китайських вчених стверджують, що зображення Сіванму в «Каталозі...» має як жіночі, так і чоловічі риси^[2].

На відміну від «Каталогу гір і морів», книга раннього періоду Хань «Хуайнаньцзи» описує її як щасливу безсмертну, яка здобула вічне життя за допомогою чарівної трави. Коментар до тексту «Цзі Янь Гуанлу вень» цитує старовинний ворожильний текст під назвою «Гуйцан», де сказано, що Чан'е отримала траву безсмертя від Королеви-Матері Заходу, і завдяки цьому змогла піднятися на Місяць^[1]. На пізніх зобаженнях Сі Ван Му часто сидить на хмарі, її оточують Нефритовий кролик, жаба, птахи, зокрема тринога ворона, олень, дракон, дев'ятихвоста лисиця та безсмертні слуги з крилами. Кролик (іноді також безсмертні слуги) товчуть еліксир безсмертя у ступці перед Сі Ван Му та її чоловічим відповідником Дунь Ван Пу. У деяких даоських книгах цього періоду Сі Ван Му надається почесне походження і вона стає дочкою Юаньши Тяньцзуня, верховного даоського бога^[2]. В інших версіх вона дочка Пань-гу і Тайюань Шенму^[4].

Літопис «Цзічжуншу», а також псевдобіографічна книга «Му Тяньцзи чжуань» розповідають про прибуття Королеви-Матері Заходу до правителів центральних держав. Король Му, у свою чергу, відвідав її на горі Кньлунь і отримав безсмертя. Схожа історія наведена в збірці «Бовучжі». Імператор У шукав безсмертя і його відвідала Сі Ван Му в супроводі трьох синіх птахів. Вона дала імператору п'ять персиків. Він з'їв їх і захотів посадити кісточки. Побачивши це, Сі Ван Му засміялася і пояснила, що одному персику потрібно 3 тисячі років, щоб вирости. Ця історія пізніше була адаптована у збірці «Хань Уді Нейчжуань». Там Королева-Мати Заходу була ученицею Небесного Царя Первісного Початку. Вона застерегла імператора від занять сексом і передала йому писання й талісмани^[1].

До початку нашої ери Королева-Мати вже вважалася однією з безсмертних, як у рапсодії «Дарен фу» Сима Сянжу (179—117 рр. до н. е.). Книга пізнього періоду Тан (618—907) «Юнчен цзісянь лу» Ду Гуантіна є своєрідним резюме тогочасних вірувань про Сі Ван Му. За статусом вона поступалася тільки Трьом Чистим, найвищим божествам у даоському пантеоні. У списку 360 божеств Цзінь Юньчжуна (бл. 1200) вона посідає 11-ту позицію^[1].

Культ

Історіографічні джерела в хроніці «Ханьшу» згадують, що в засуху в 3 році до н. е. населення виготовляло молитовні таблички, закликаючи на допомогу Королеву-Матір. Люди збиралися перед святилищами, присвяченими їй, де виконувалися ритуальні танці. Подібний опис міститься в «Тайпінцзін»^[1].

За часів династій Вей (220—265 ) та Цзінь (1115—1234), з розквітом даосизму, Сі Ван Му вшановувалася як очільниця безсмертних жінок^[2]. У періоди правління династії Цзінь та династії Юань (1279—1368) школа Цюаньчжень пропагувала вшанування Короля-Володаря Сходу та Королеви-матері Заходу. У Залі Трьох Чистих у храмі Юнле, Шаньсі, міститься настінний розпис, який показує Трьох Чистих в оточенні восьми головних божеств, серед яких Сі Ван Му («Первісна Владичиця, Золота Мати Найвищої Правдивості Дев'яти Нуменів з Білим Нефритом і Терасою Черепах»)^[1]. У написах на бронзових дзеркалах цієї епохи імена Сі Ван Му та Дунь Ван Пу часто зустрічаються разом. Люди молилися їм про багатство, безпеку, честь та дітей^[2].

Поза даоськими віруваннями Королева-Мати Заходу відігравала важливу роль у народній релігії. У різних історіографічних книгах згадуються святилища або храми божества, де її просили про дощ або хороший урожай. Мотив бенкету в Сі Ван Му, де вона роздає персики, отримав відображення в новелах та театральних п'єсах. Ця історія також згадується у відомому романі «Подорож на Захід»^[1].

Галерея

Сі Ван му (в центрі вгорі) на барельєфі династії Хан
Небожителі, що спускаються на землю, настінний розпис гробниці Паошань, що датується часами династії Ляо (916–1125).
У «Каталозі гір і морів»
На фресці 1325 р.
В енциклопедії «Ґуцзінь Тушу Цзічен», розділ «Духи та надприродне», між 1700 і 1725 рр.
В альбомі "Знамениті жінки", 1799 р.

Примітки

1 2 3 4 5 6 7 Theobald, Ulrich. Xiwangmu 西王母, the Queen Mother of the West (www.chinaknowledge.de). www.chinaknowledge.de (англ.). Процитовано 16 березня 2026.
1 2 3 4 5 6 Yang, Lihui; An, Deming (2008). Handbook of Chinese Mythology (англ.). Oxford University Press. с. 219—221. ISBN 978-0-19-533263-6.
1 2 Yang, Lihui; An, Deming (2008). Handbook of Chinese Mythology (англ.). Oxford University Press. с. 161—162. ISBN 978-0-19-533263-6.
↑ Dong Wanggong. baike.baidu.com. Процитовано 17.03.2026.

Посилання

Xiwangmu 西王母, the Queen Mother of the West на ChinaKnowledge

Це незавершена стаття з міфології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[:0-1] 1 2 3 4 5 6 7 Theobald, Ulrich. Xiwangmu 西王母, the Queen Mother of the West (www.chinaknowledge.de). www.chinaknowledge.de (англ.). Процитовано 16 березня 2026.

[:1-2] 1 2 3 4 5 6 Yang, Lihui; An, Deming (2008). Handbook of Chinese Mythology (англ.). Oxford University Press. с. 219—221. ISBN 978-0-19-533263-6.

[:2-3] 1 2 Yang, Lihui; An, Deming (2008). Handbook of Chinese Mythology (англ.). Oxford University Press. с. 161—162. ISBN 978-0-19-533263-6.

[4] Dong Wanggong. baike.baidu.com. Процитовано 17.03.2026.

[1]

[2]

[3]

[4]