С-парадокс (надмірність генома)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

С-парадокс — відсутність кореляції між фізичними розмірами генома і складністю організмів.

Кількість ДНК в гаплоїдному геномі позначають латинським символом С, де «С» означає «константний» (англ. сonstant) або «характерний» (англ. characteristic), так як ця кількість є величиною постійною всередині одного виду організмів. У 1978 р Т. Кавальє-Сміт зауважив, що у еукаріот транскрибується мала частина послідовностей нуклеотидів генома (3 % генома у людини)[1]. Більш того, між різними навіть близькородинними видами розмір генома може варіювати в десятки і сотні разів. Наприклад, серед хребетних — більш, ніж в 350. Така значна надмірність некодуючих нуклеотидних послідовностей і мінливість кількості ДНК у близьких видів названа С-парадоксом. Пізніше з'ясувалося, що і кількість кодуючих послідовностей — генів, також значно варіює у близьких видів і не пов'язано зі складністю фенотипу. Таким чином, виникає G-парадокс.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Evolution of genome size. / Еd. Cavalier-Smith T. — N.Y: John Wiley & Sons., 1985.
  • Hahn M.W., Wray G.A. The g-value paradox // Evolution & Development. — 2002. — V. 4, № 2. — P. 73-75.
  • Васильев А. Г. Эпигенетические основы фенетики: на пути к популяционной мерономии. — Екатеринбург, 2005. — 640 с. ISBN 5-93472-096-1

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]