С-125

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
С-125 «Нева»/«Печора»/SA-3 Goa
SA-3 system.jpg
ПУ 5П73 ЗРК С-125
Тип ЗРК малої дальності
Походження Радянський Союз
Історія використання
На озброєнні 21 червня 1961 — нині
Оператори див. Оператори
Історія виробництва
Розробник КБ-1 (головний)
ОКБ-2[ru] (ракета й інше)
О. А. Расплєтін
Ю. М. Фігуровський
П. Д. Грушин[ru]
Розроблено 1956 — 1961
Виробник Defense Systems[en] (Печора-М)
Ракета:Завод №32[ru] (Кіров)
Виготовлення 1961 — нині
Варіанти Нева, Печора, Волна, Нева-М, Нева-М1, Волна-М, Волна-Н, Волна-П, Печора 2, Печора 2М, Нева СЦ, Печора-М
Характеристики
Дальність вогню

Висота польоту від 0,02-0,2 до 10-20 км

Commons-logo.svg С-125 у Вікісховищі

С-125 «Нева» (індекс ГРАУ — 5В24, за класифікацією НАТО — SA-3 Goa) — радянський зенітно-ракетний комплекс малого радіусу дії. Був прийнятим на озброєння в СРСР 1961 року. Продано на експорт понад 400 комплексів С-125.

Головний розробник — НВО «Алмаз» ім. академіка А. А. Расплетіна.

Історія[ред. | ред. код]

S-125 Neva Pechora Saaremaa.jpg

Розробку перших зенітних ракетних засобів, здатних боротися з маловисотними цілями, було розпочато в США в червні 1954 року американською фірмою «Рейтеон» в рамках досліджень системи зброї «Хок». Перший експериментальний зразок ракети «Хок» було випущено в 1956 року, а повномасштабні випробування системи було розгорнуто 1957 року. В процесі цих випробувань було продемонстровано можливість знищення повітряних цілей на висотах менше 30 метрів. 1959 року почалося серійне виробництво цієї системи, а в червні цього ж року було сформовано перший військовий підрозділ, озброєний ракетами «Хок».

В Радянському Союзі початок робіт над першим маловисотним ЗРК слід віднести до осені 1955 року, коли, виходячи з тенденцій розширення вимог до ракетної зброї, що були намітилися, керівник КБ-1 А. А. Расплетін поставив перед своїми співробітниками задачу створення рухомого комплексу з підвищеними можливостями ураження маловисотних повітряних цілей та організував для її розв'язання лабораторію на чолі з Ю. Н. Фігуровським.

Нову зенітну ракетну систему було призначено для перехоплювання цілей, що летять зі швидкостями до 1500 км/год на висотах від 100 до 5000 метрів, дальності до 12 кілометрів, і створювано з урахуванням забезпечення мобільності всіх її складових — зенітних ракетних і технічних дивізіонів, надаваних їм технічних засобів, засобів радіолокаційної розвідки, управління та зв'язку. Всі елементи розроблюваної системи проектувалися або на автомобільній базі, або із забезпеченням можливості транспортування як причепів з використанням автомобілів-тягачів по дорогах, а також залізничним, авіаційним і морським транспортом.

Призначення[ред. | ред. код]

ЗРК С-125-2Д призначено для:

  • боротьби з сучасними та перспективними засобами повітряного нападу за умов складних завад. ЗРК С-125-2Д забезпечує ефективне знищення низьколітаючих і малорозмірних цілей за умов впливу всіх видів радіозавад;
  • видавання узагальненої радіолокаційної інформації (РЛІ) та інформації контролю бойових дій на командний пункт, якому підпорядковано ЗРК;
  • контролю функціонування власних засобів і стану каналів передачі даних.

Модифікації[ред. | ред. код]

2001 року Польща почала пропонувати модернізований С-125, названий «Newa SC». В ньому замінено багато аналогових складових цифровими для підвищення надійності й точності. До цієї модернізації також входить встановлення пускової установки на шасі танка Т-55, що дало поліпшення рухливості, а також було додано апаратуру «свій-чужий» та поліпшено обмін даними. РЛС встановлено ​​на 4-х вісні шасі МАЗ-543 (раніше використовувались як шасі для пускових установок 9П117 ракет 8К14).

Пізніше, того ж року, російську версію було модернізовано до «Печора-М», в якій модернізації зазнали майже всі складові системи — двигуни ракет, радари, системи керування, бойові частини, електроніка. Також додано оптико-електронні (лазерні/інфрачервоні) прилади спостереження, що дозволило здійснювати наведення ракет без використання РЛС, у пасивному режимі.

У вересні 2010 року пройшли було здійснено стрільби «Печора-2Д» — українського варіанту модернізації ЗРК С-125. За даними розробника НПП «Аеротехніка-МЛТ» (м. Київ, Україна), після модернізації ЗРК призначається 15-річний ресурс, 1500 годин напрацювання на відмову досягаються шляхом заміни 90 % елементної бази на твердотільну, ЗРК оснащується супутниковою навігаційною системою, засобами імітації повітряної обстановки, комплексного та автономного технічного контролю та автономного енергетичного забезпечення. Розширено область ураження повітряних цілей: максимальну висоту враження цілі до 21 км, горизонтальну дальність до дальньої межі зони ураження — до 27 км, максимальну похилу дальність ураження цілі — до 35 км, максимальний курсовий параметр цілі — до 24 км.

  • С-125 «Печора-2Т» — білоруська модифікація С-125-2Д розробки НВО «Тетраедр»;
  • С-125-2ТМ «Печора-2ТМ» — білоруська модифікація С-125 розробки НВО «Тетраедр», 2006 рік. Завадозахищеність комплексу забезпечує роботу ЗРК при постановці йому завад потужністю 2700 Вт / МГц (на виході з антени постановника завад) на дальності 100 км від ЗРК, мінімальна ЕПР цілі, що виявляється — 0,02 м², дальність ураження 35 км[1].
  • С-125 «Печора-2А» — російська модифікація С-125 розробки ВАТ «ГСКБ „Алмаз-Антей“». Дальність ураження цілей 28 км. Дальність виявлення цілі з ЕПР 2 м² — 100 км. Час роботи двигуна 24 секунд[2]. Завадозахищеність ЗРК: підвищено з 100 до 2000 Вт/МГц (потужність активної завади на виході з антени постановника завад), дальність виявлення в перешкодах скорочено в 2 рази. Мінімальна ЕПР цілі 0,3 м².
  • С-125-2Д — українська модифікація С-125 розробки НВП «Аеротехіка-МЛТ»[3].
  • С-125М «Печора» — українська модифікація С-125 з ракетою 5В27Д-М2 розробки КБ «Луч» та державного підприємства «Радіонікс»[4].

С-125-2Д «Печора-2Д»[ред. | ред. код]

Зенітний ракетний комплекс (ЗРК) С-125-2Д (експортний варіант — «Печора-2Д») створено НВО «Аеротехніка» (Україна) та призначено для боротьби з сучасними та перспективними засобами повітряного нападу в умовах складної завадової обстановки. ЗРК С-125-2Д забезпечує ефективне знищення цілей малого розміру, та таких, що летять на малій висоті в умовах впливу всіх видів радіозавад[5].

Модернізований зенітний ракетний комплекс С-125-2Д має відновлений ресурс на період не менше 15 років, розширену область ураження повітряних цілей, підвищену ефективність і мобільність, вищу стійкість до впливу радіоелектронних завад. ЗРК С-125-2Д видає узагальнену радіолокаційну інформацію (РЛІ) та інформацію контролю бойових дій на командний пункт вищого рівня[5].

Модернізований ЗРК С-125-2Д відрізняється підвищеною надійністю (замінено близько 90 % елементної бази) з напрацюванням на відмову в 1500 годин[5].

Модернізований ЗРК С-125-2Д має такі переваги[5]:

  • Отримання радіолокаційної інформації від РЛС з цифровим виходом;
  • Супутникова навігаційна система топографічної прив'язки;
  • Контроль роботи власних засобів і стану каналів передавання даних.
  • Документування повітряної обстановки і бойової роботи;
  • Засоби імітації повітряної обстановки;
  • Стандартизована модульна конфігурація, ремонтопридатність.

Потенційні можливості станції наведення ракет з виявлення цілей (дальність виявлення) за рахунок підвищення чутливості приймальних пристроїв збільшено в 1,49 рази[5].

С-125М «Печора»[ред. | ред. код]

Модернізований зенітний ракетний комплекс розроблений компанією «Радіонікс» (Україна) і державним конструкторським бюро «Луч» є глибокою модифікацією базової системи. Оснащено зенітними керованими ракетами 5В27Д-М2 з активною радіолокаційною головкою самонаведення. На початковій ділянці ракета рухається за аеробалістичною траєкторією, такий політ ракети істотно збільшує дальню межу зони ураження ЗРК С-125М. Дальня межа зони ураження з новими ракетами становить 40 км, максимальна висота зони ураження — 25 км[6].

Радіолокаційну систему виявлення, що отримала назву FCR-125, призначено для автономного виявлення, розпізнавання, супроводу літаючих об'єктів (цілей) та наведення ракет. Щілинна антенна ґратка FCR-125 здійснює огляд простору в секторі за азимутом — ± 300; за кутом місця — від -20 до 450. Дальність виявлення повітряних цілей (ЕРП = 5 м²) — 130 км. Діапазон частот — «Х». FCR-125 забезпечує одночасний супровід однієї цілі і наведення на неї до 2-х ракет 5В27Д; одночасний супровід до 3 цілей і наведення на них до 6 ракет 5В27Д-М1; одночасний супровід до 4 цілей і наведення на них до 8 ракет 5В27Д-М2[7].

У модернізованій ракеті 5В27Д-М1 з напівактивною голівкою самонаведення (ЗУР 5В27Д-М1) реалізовано комбінований спосіб наведення на ціль. На початковій ділянці траєкторії застосовується інерційне наведення в точку попередження з радіокорекцією від FCR-125 її положення та швидкості при маневрі цілі. На кінцевій ділянці траєкторії застосовується напівактивне самонаведення після захоплення цілі при підсвічуванні FCR-125[7].

Застосування на прикінцевій ділянці траєкторії наведення ракети активної ДБН дозволяє здійснити принцип «пустив — забув», що істотно скорочує час роботи комплексу з пошуку і захоплення цілей на супровід. Використання як зондуючого сигналу активної ДБН складної фазокодоманіпульованої послідовності дозволяє істотно зменшити вплив активних навмисних завад голівці самонаведення ракети, що забезпечує високу ймовірність (більше 0,9) ураження цілі[7].

В лютому 2018 року Президент України Петро Порошенко повідомив, що ДК «Укроборонпром» готується до серійної модернізації ракет[8].

За даними «Українського мілітарного порталу» у Збройних силах України заплановано створити зенітно-ракетний полк, на озброєнні якого будуть модернізовані ЗРК С-125М «Печора». До складу полку може входити до 4 дивізіонів, у складі кожного з яких — до чотирьох пускових установок з 16 ракетами[9].

Оператори[ред. | ред. код]

Ефіопія[ред. | ред. код]

«Київський завод „Радар“», що входить до складу ДК «Укроборонпром», в партнерстві з ДК «Укрспецекспорт» всередині 2015 року уклали контракт з Центральним директоратом закупівель Міністерства національної оборони Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія на постачання 74 одиниць виробу РГС-04R (інерціальних напівактивних голівок самонаведення) та 3 одиниць спецапаратури АС2.21.1 на загальну суму близько 6 млн доларів США (122,3 млн гривень за курсом на той момент)[28].

Інерціальну напівактивну голівку самонаведення РГС-04R призначено для модернізації ракет зенітно-ракетних комплексів С-125М до рівня ЗРК С-125МЕ1/ С-125МЕ2 «Блакитний Ніл» МНО Ефіопії шляхом встановлення на зенітні керовані ракети 5В27Д-М1[28].

Крім того відомо, що ДК «Укрспецекспорт» у 2016—2017 роках здійснила кілька постачань різних компонентів та обладнання для модернізації ЗРК С-125 Ефіопії на суму близько 7 млн доларів[28].

Україна[ред. | ред. код]

В лютому 2018 року «Український мілітарний портал» повідомив про плани створити у Збройних силах України зенітно-ракетний полк на озброєнні якого будуть модернізовані ЗРК С-125М «Печора». До складу полку може входити до 4 дивізіонів, у складі кожного з яких — до чотирьох пускових установок з 16 ракетами[9].

В травні 2018 року військовий експерт Сергій Згурець оприлюднив плани Міністерства оборони України відновити шість типів зенітних ракетних комплексів і систем та повернути їх на озброєння. Це три ЗРК малої дальності — самохідні 2К12 «Куб» і 9К330 «Тор» і поки транспортований С-125. Два середньої дальності — С-300ПТ (транспортований, близький родич «штатного» самохідного С-300ПС) і мобільна універсальна система протиракетної і протилітакової оборони, створена для прикриття маневрених бойових дій своїх військ С-300В1 (SA-12 Gladiator). І, нарешті, «далекобійна» С-200В[29].

Восени 2018 року було заплановано здійснити випробувальні пуски з відновлених С-125. Також буде перевірено відновлені ЗРК «Куб», «Тор», С-300В1 та С-300ПТ. Проте підготувати для випробувань відновлені С-200 іще забракло часу. Всього може бути повернуто на службу два полки ЗРК С-125[30][31].

В другій половині жовтня 2018 року стало відомо, що на державному випробувальному полігоні «Ягорлик» у Херсонській області було проведено контрольні льотні випробування зенітних керованих ракет ЗРК С-300В1 та С-125М1[32]. 6 листопада 2018 року було успішно завершено бойові стрільби підрозділів зенітних ракетних військ Повітряних Сил та військ протиповітряної оборони Сухопутних військ ЗС України. Було випущено понад 30 зенітних ракет із семи типів зенітних ракетних комплексів: С-300ПС, С-300ПТ, С-300В1, «Бук-М1», «Оса-АКМ», С-125М1 та С-125-2Д1. Спочатку робота по реальних цілях — літаках, з імітованими пусками ракет, а вже 1-2 листопада роль реальних мішеней зіграли БПЛА ВР-3 «Рейс». Майже всі цілі — знищено[33].

Наприкінці листопада 2018 року заступник начальника Генштабу ЗСУ Радіон Тимошенко повідомив, що в грудні заплановано провести стрільби зенітного ракетного комплекса С-125-2Д1 по морських надводних цілях. Тобто цей комплекс може виконувати задачі як із захисту повітряного простору держави так і оборони з моря[34].

5 грудня 2018 року на узбережжі Чорного моря відбулись випробування ракет українського виробництва, зокрема, було перевірено можливості ураження водних цілей ракетами ЗРК С-125 «Печора-2Д» та ПКР «Нептун». Протикорабельні ракети «Нептун» на цих випробуваннях успішно вразили ціль на відстані 280 км.[35]

27 березня 2019 року за поданням ГПУ 36 контрабандних ракет комплексу С-125 було передано до Повітряних сил України. Ракети було знайдено в порту Одеси. Вони були останньої модифікації й перевозилися контрабандою з Росії до Еритреї.[36]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ЗРК средней дальности С-125-2ТМ «ПЕЧОРА-2ТМ»
  2. Зенітний ракетний комплекс С-125М Нева-М
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 травень 2015. Процитовано 19 травень 2015. 
  4. Випробування ЗРК С-125М "Печора" від "ДККБ "Луч" та "Радіонікс" – відео. http://ukroboronprom.com.ua. Укроборонпром. 17.01.2018. Процитовано 17.01.2018. 
  5. а б в г д Україна в 2016 році може прийняти на озброєння модернізовані ЗРК С-125-2Д і «Куб». Військова панорама. 30 Dec 2015. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 30 грудня 2015. 
  6. В Україні випробували модернізований ЗРК "Печора" (відео). УНІАН. 2018-01-15. 
  7. а б в МОДЕРНИЗАЦИЯ ЗРК С-125М «ПЕЧОРА» ОТ «РАДИОНИКС». Defense Express. 2017-09-28. 
  8. “Укроборонпром” почне серійну модернізацію зенітно-ракетного комплексу “Печора” – Порошенко. Народна Армія. 2018-02-13. Архів оригіналу за 2018-02-20. Процитовано 2018-02-20. 
  9. а б УКРАЇНА ПЛАНУЄ РОЗГОРНУТИ ПОЛК НОВИХ ЗРК У 2018 РОЦІ. Український мілітарний портал. 2018-02-21. 
  10. http://www.armyrecognition.com/russia_russian_missile_system_vehicle_uk/sa-3_goa_s-125_neva_pechora_ground_to_air_missile_system_technical_data_sheet_specifications_uk.html
  11. а б в г д е Sistema antiaéreo Pechora-2M: Un arma eficaz como el Kalashnikov. Vedomosti [Anti-Air Pechora-2M system: An weapon as effective as the Kalashnikov. Vedomosti] (Spanish). RIA. 2008-12-26. Процитовано 19 July 2009. 
  12. а б в г http://rbase.new-factoria.ru/news/oao-oboronitelnye-sistemy-rasschityvaet-na-dalneyshee-rasshirenie-eksportnyh-postavok-modernizirovannogo-zrk-pechora-2m/
  13. http://bmpd.livejournal.com/187454.html
  14. http://lenta.ru/news/2006/10/23/pechora/
  15. http://vpk.name/news/747_belorusskorossiiskie_zrk_pechora2m_prinyatyi_na_vooruzhenie_armiei_egipta.html
  16. Defense & Security Intelligence & Analysis: IHS Jane's | IHS. Articles.janes.com. Процитовано 2013-08-26. 
  17. Lenta.ru: Наука и техника: КНДР усилила противовоздушную оборону Пхеньяна. Процитовано 14 November 2014. 
  18. The Military Balance 2013. P. 164
  19. The International Institute For Strategic Studies IISS The Military Balance 2012. — Nuffield Press, 2012. — С. 349 с.
  20. Trade Registers. Процитовано 14 November 2014. 
  21. http://bastion-karpenko.ru/pechora-tm/
  22. http://www.militaryparitet.com/perevodnie/data/ic_perevodnie/2781/
  23. а б http://vpk.name/news/93214_venesuelskii_oreshek.html
  24. ЦАМТО / Главное / В Венесуэле создан первый позиционный район, где базируется батарея ЗРК "Печора-2М". Armstrade.org. Процитовано 2013-08-26. 
  25. Linder, James B.; Gregor, A. James (1981). The Chinese communist Air Force in the "punitive" war against Vietnam. United States. Dept. of the Air Force. Air University Review (United States Air Force). XXXIII (6): 72. GGKEY:8Q7C9Z5UADZ. Процитовано 7 January 2011. 
  26. http://saidpvo.livejournal.com/30071.html
  27. Jeremy Binnie, Sean O'Connor (05 January 2016). South Sudan deploys S-125 SAM system. IHS Jane's Defence Weekly. 
  28. а б в Україна поставила до Ефіопії головки самонаведення до ЗРК С-125. Український мілітарний портал. 2019-05-29. 
  29. Шістьом типам “зеніток” дадуть в армії другий шанс. Укрінформ. 2018-05-07. 
  30. Нові частини ППО стають на захист України. Український мілітарний портал. 2018-07-19. 
  31. Бригада С-300В1, полк ЗРК «Тор», два полки С-125 та два «Куба» поповнять зенітні ракетні війська. Ukrainian Military Pages. 2018-07-19. 
  32. На Херсонщині стріляють ЗРК С-300В1 та С-125М1. Ukrainian Military Pages. 2018-10-25. 
  33. Десятки пусків зенітних ракет, дослідні випробування та грошові сертифікати ... Ukrainian Military Pages. 2018-11-06. 
  34. Зенітники готуються стріляти й по морських цілях. Ukrainian Military Pages. 2018-11-28. 
  35. Протикорабельна ракета “Нептун” успішно вразила ціль на відстані 280 кілометрів. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 2018-12-05. Процитовано 5 грудня 2018. 
  36. Уряд передав Збройним силам України конфісковані російські ракети ЗРК "Печора". tyzhden.ua (uk). Процитовано 2019-05-30. 

‎Посилання[ред. | ред. код]