С-200

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
С-200
опис
Комплекси С-200 ЗСУ на параді до дня Незалежності 24 серпня 2008
Тип: Зенітно-ракетний комплекс дальньої дії
Походження: СРСР СРСР
Історія служби
Термін використання з 1967 — по т.ч.
Використання у Див.Оператори
Історія виробництва:
Конструктор Головний розробник — НПО «Алмаз» ім. А. А. Расплетіна (Алмаз-Антей).
Розроблено 1967
Варіанти С-200А «Ангара»
С-200В «Вега»
С-200 «Вега»
С-200М «Вега-M»
С-200ВЭ «Вега-Э»
С-200Д «Дубна»
Максимальна дальність 160—300 км

Commons-logo.svg С-200 у Вікісховищі

С-200 (за класифікацією НАТО — «SA-5 Gammon») — радянський всепогодний зенітний ракетний комплекс дальнього радіусу дії, призначений для боротьби з сучасними і перспективними літаками, повітряними командними пунктами, постановниками перешкод і іншими пілотованими і безпілотними засобами повітряного нападу на висотах від 300 м до 40 км, що летять з швидкостями до 4300 км/год, на дальностях до 300 км в умовах інтенсивної радіопротидії.

Історія[ред. | ред. код]

КрАЗ-6446 з зенітною ракетою комплексу С-200 Збройних сил Казахстану
Двоступінчаста зенітна керована ракета В-400 (5В11) зенітно-ракетної системи «Даль» С-200. Артилерійський музей Санкт-Петербурга
Зенітна керована ракета С-200

Розробка зенітної ракетної системи великої дальності була почата в ЦКБ «Алмаз» в 1958 році, під індексом С-200А (шифр «Ангара») система була прийнята на озброєння військ протиповітряної оборони країни в 1967. Практично, всі найважливіші об'єкти країни знаходилися під її захистом. У подальшому система С-200 неодноразово модернізувалася: 1970 — С-200В (шифр «Вега») і 1975 — С-200Д (шифр «Дубна»). В ході модернізацій були значно збільшені дальність стрільби і висота ураження цілей.

До системи С-200Д введена модифікована ракета 5В28М з великою дальністю і можливістю стрільби по повітряних цілях, що віддаляються, «навздогін», а також роботи в умовах активних перешкод. Зенітні ракети 5В21, 5В28, 5В28М, що входять до складу цих комплексів, розроблялися в ОКБ-2 МАП (МКБ «Факел») під керівництвом генерального конструктора П. Д. Грушина, комплекс засобів виявлення і наведення в СКБ-1 «Алмаз» (генеральний конструктор Расплетін А. А., пускові установки 5П72В — у КБ спеціального машинобудування. ЗРК С-200В поставлявся з початку 1980-х років під індексом С-200ВЕ «ВЕГА-Е» в НДР, Польщу, Чехословаччину, Болгарію, Угорщину, КНДР, Лівію, Сирію. На початку 1990-х років комплекс С-200ВЕ був придбаний Іраном. Експортний варіант системи відрізнявся від С-200В зміненим складом апаратури ПУ і кабіни управління.

У 1989—1990 проводилася модернізація системи С-200В з метою створення «Винесеної зенітної ракетної батареї» (ВЗРБ), призначеної для забезпечення пуску ракет по цілях, супроводжуваним радіолокатором РПЦ, при видаленні стартової позиції на відстань до 140 км. Для зв'язку з командним пунктом ВЗРБ додавалася проміжна кабіна сполучення. До засобів ВЗРБ були пред'явлені додаткові вимоги по скороченню часу розгортання з похідного положення, заміні частині апаратури, скороченню кількості кабельних зв'язків тощо. Проте надалі практичного продовження роботи по ВЗРБ не мали.

На заході комплекс отримав позначення SA-5 «Gammon».

Бойове застосування[ред. | ред. код]

В березні 2017 року по одному військовому літаку ВПС Ізраїлю з групи літаків, які здійснювали удари по цілях в Сирії, були випущені ракети з сирійського комплексу С-200. Жодна ракета не вразила ціль. Одна з випущених ракет, вже рухаючись за балістичною траєкторією, була перехоплена та збита системою ПРО Arrow 2 на півночі Ізраїлю. Дане перехоплення стало бойовим хрещенням для нової системи протиракетної оборони[1].

В 16 жовтня 2017 року з сирійської батареї С-200 були обстріляні ізраїльські військові літаки, які виконували розвідувальний політ над Ліваном. Внаслідок обстрілу жоден літак не постраждав. Через дві години ізраїльські літаки скинули 4 бомби по батареї та знищили її радар. За даними ізраїльської сторони дана батарея розташовувалась за 50 км на схід від Дамаску[1]. Інцидент стався за день до візиту міністра оборони Росії Сергія Шойгу до Ізраїля[2].

Сирійські С-200В «Вега» перед тим проходили модернізацію в Росії[1].

Оператори[ред. | ред. код]

Дійсні
Сучасні оператори комплексу С-200, у тому числі РФ
Колишні

Україна[ред. | ред. код]

4 жовтня 2001 року сталась катастрофа літака Ту-154, що летів з Тель-Авіва (Ізраїль) у Новосибірськ (РФ). Російські слідчі поклали всю відповідальність на українських військових, які тоді проводили спільні навчання з російськими військовими на підконтрольному російським військовим полігоні на мисі Опук[5]. Проте в судах довести і провину українських військових і ураження літака зенітною ракетою не вдалось.

Станом на 2012 рік у Збройних силах України було декілька військових частин, які були озброєні ЗРС С-200В: 96-та Зенітно-ракетна бригада (м. Київ), 160-та Зенітно-ракетна бригада (м. Одеса), 208-ма Зенітно-ракетній бригада (м. Херсон) та 50-й Зенітно-ракетний полк (м. Феодосія, АР Крим), 540 Зенітний ракетний Львівський полк імені Івана Виговського (Кам'янка-Бузька). Всі вони за підсумковою перевіркою 2012 року були визнані боєздатними. Але вже на початку 2013 року рішенням тодішнього міністра оборони Лебедєва всі вони раптово були визнані «застарілими». Їх «скорочення» зайняло буквально місяць[6].

30 жовтня 2013 року припинив своє існування останній зенітний ракетний дивізіон С-200В 540-го Зенітного ракетного Львівського полку. Таким чином, Україна лишилася без єдиного типу ЗРК великого радіусу дії[5].

ЗРК С-200 був єдиним комплексом дальньої дії, був здатен прикривати значні промислові райони, знищувати авіацію ще на підльоті до кордонів України, був одним з чинників можливого стримання[5].

В травні 2018 року військовий експерт Сергій Згурець оприлюднив плани Міністерства оборони України відновити шість типів зенітних ракетних комплексів і систем та повернути їх на озброєння. Це три ЗРК малої дальності — самохідні 2К12 «Куб» і 9К330 «Тор» і поки транспортований С-125. Два середньої дальності — С-300ПТ (транспортований, близький родич «штатного» самохідного С-300ПС) і мобільна універсальна система протиракетної і протилітакової оборони, створена для прикриття маневрених бойових дій своїх військ С-300В1 (SA-12 Gladiator). І, нарешті, «далекобійна» С-200В[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Izrael zbombardował baterię przeciwlotniczą dalekiego zasięgu. Defence 24. 17 жовтня 2017. 
  2. IAF retaliates against Syrian surface-to-air missile battery. Ynetnews. Процитовано 2017-10-16. 
  3. а б в г д е ж и к л м н п р «Almaz/Antei Concern of Air Defence S-200 Angara/Vega (SA-5 'Gammon') low to high-altitude surface-to-air missile system». Jane's Information Group
  4. Україна остаточно відмовилася від ЗРК С-200. 11 листопада 2013 // Український мілітарний портал.
  5. а б в Україна остаточно відмовилася від ЗРК С-200. Український мілітарний портал. листопад 2013. 
  6. а б Шістьом типам “зеніток” дадуть в армії другий шанс. Укрінформ. 2018-05-07. 

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Відео