Табасарани
| Табасарани | |
|---|---|
| Самоназва | Табасаранар |
| Мапа розселення | |
 | |
| Регіон | Переважно Дагестан |
| Кількість | 155 000 |
| Близькі до | агули, арчинці тощо |
| Мова | табасаранська |
| Релігія | іслам (сунізм) |
| Прапор |  |
Табасарани (Табасаранар) — один із народів Дагестану. Загальна чисельність ― близько 150 тис. Розмовляють табасаранською мовою (лезгінської підгрупи нахсько-дагестанської групи кавказької мовної сім'ї). Релігія — суннітський іслам.
Етнонім «табасаран» у минулому не був самоназвою окремого дагестанського народу. Спочатку ним позначали всіх мешканців Кайтаго-Табасаранського округу та частини Кюринського округу (зокрема представників інших лезгинських народів, а також дербентських азербайджанців і татів). Згодом цей етнонім почали вживати сучасні табасарани як самоназву вже окремого народу; до того ж гірське населення називало себе за назвами сіл, а свою мову — їхъ чlал («наша мова»), тоді як за межами власного мовного середовища її називали лезги ділі.
Історична динаміка чисельності табасаранів у Росії:
Табасарани проживають переважно у Табасаранському, Дербентському та Хівському районах на південному-сході Дагестану. За переписом 2002 р. вони становили 82,6% населення Табасаранського району, 57,3% — Хівського та 10,7% — Дербентського. Серед міст найвища частка табасаранського населення у Дагестанських Вогнях (35,5%), Дербенті (15,4%) та Каспійську (5,2%)[2]
Основні райони проживання табасаранів у Дагестані за даними перепису 2010 р.[3]
| населення району |
% табасаранів | |
| Табасаранський район | 52 886 | 79,1% |
| Хівський район | 22 753 | 59,4% |
| Дагестанські Огні | 27 923 | 46,2% |
| Дербент | 119 200 | 15,8% |
| Дербентський район | 99 054 | 9,9% |
| Каспійськ | 100 129 | 5,4% |
| Махачкала (м/о) | 696 885 | 2,0% |
| Каякентський район | 54 089 | 1,7% |
| Кизляр (м/о) | 51 707 | 1,6% |
| Кізлярський район | 67 287 | 1,5% |
| Дагестан | 2 910 249 | 4,1% |
За переписом 2001 р. в Україні мешкало 977 табасаранів, переважно у східних областях: Харківській (227), Запорізькій (170), Донецькій (149).[4]
Табасаранська мова — одна з державних мов Дагестану. Належить до лезгінської підгрупи Нахсько-Дагестанської групи кавказької мовної сім'ї. Чисельність носії ― бл. 130 тис., в тому числі у Російській Федерації ― 126,1 тис. (перепис 2010 року)[5].
Табасаранська мова має 2 діалекти, які суттєво відрізняються: північний і південний.
- Говірки північного діалекту: дюбек, ахік, курлак, гунгум, хірган, шуркулан, кухрік, сугак.
- Говірки південного діалекту: табасаранська літературна мова, калук, нітрік, етег.
- ↑ Переписи населения Российской Империи, СССР, 15 новых независимых государств
- ↑ Національний склад населення Дагестану за результатами переписів
- ↑ Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов Республики Дагестан — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Національний склад регіонів України за переписом 2001 р.
- ↑ http://www.gks.ru/free_doc/new_site/population/demo/per-itog/tab6.xls [Архівовано 2021-10-06 у Wayback Machine.] Населення Російської Федерації за володінням мовами
- Народы мира: Историко-этнографический справочник / Гл. ред. Ю. В. Бромлей. Ред. коллегия: С. А. Арутюнов, С. И. Брук, Т. А. Жданко и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1988. — 624 с. (с. 424—425)
|
Це незавершена стаття з етнографії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |