Таборище (Середино-Будський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Таборище
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Середино-Будський район
Рада/громада Кривоносівська сільська рада
Код КОАТУУ 5924483203
Основні дані
Населення 67
Поштовий індекс 41042
Телефонний код +380 5451
Географічні дані
Географічні координати 52°10′00″ пн. ш. 33°26′59″ сх. д. / 52.16667° пн. ш. 33.44972° сх. д. / 52.16667; 33.44972Координати: 52°10′00″ пн. ш. 33°26′59″ сх. д. / 52.16667° пн. ш. 33.44972° сх. д. / 52.16667; 33.44972
Середня висота
над рівнем моря
134 м
Водойми Бичиха
Місцева влада
Адреса ради 41042, Сумська обл., Середино-Будський р-н, с. Кривоносівка, тел. 9-66-34
Карта
Таборище. Карта розташування: Україна
Таборище
Таборище
Таборище. Карта розташування: Сумська область
Таборище
Таборище

Табори́щесело в Україні, в Середино-Будському районі Сумської області. Населення становить 67 осіб. Орган місцевого самоврядування — Кривоносівська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Таборище знаходиться на правому березі річки Бичиха, яка через 1 км впадає в річку Свига, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване село Хильчичі, на протилежному березі - село Кривоносівка.

Історія[ред. | ред. код]

На думку місцевих жителів, Таборище, яке спочатку називалося - хутір Юркевич, було засновано Андрієм Лук'яновичем Юркевичем (1781 - ?), онуком стародубського полкового хорунжого Івана Опанасовича Юркевича.

Проте дослідники вважають цю точку зору помилковою, оскільки в 1781 році, коли народився Андрій Лук'янович Юркевич, хутір Юркевич (Таборище Селецького) вже існував. Він був заснований за кілька десятиліть до цього часу і до моменту проведення Румянцевим опису Малоросії 1765-1768 рр. вже налічував 22 хати, 10 з яких належали військовому товаришу Миколі Юркевичу, 8 - військовому канцеляристу Йосипу Юркевичу, а 4 - військовому товаришу Якову Юркевичу.

Таборище знаходилося поблизу млина Юркевичів на річці Свига, в урочищі Таборище Селецького, яка була куплена 4 жовтня 1687 р. стародубським полковим хорунжим Іваном Опанасовичем Юркевичем у Яска Якименка, і, найімовірніше, було поселено його синами: Миколою, Сафоном і Пантелеймоном.

Точний час заснування села невідомий. Проте станом на 14 грудня 1728 р., коли гетьман Данило Апостол затвердив за Зиновією Опанасівною Юркевич та її дітьми - Миколою, Сафоном і Пантелеймоном новгород-сіверські володіння її покійного чоловіка, населеного пункту з такою назвою не було. Він з'явився кілька років по тому, між зазначеною датою та проведенням Румянцевського опису Малоросії 1765-1768 рр.

На момент опису Новгород-Сіверського намісництва (1779-1781 рр.) в хуторі Юркевичів значилося 22 двори і 22 хатию У зазначений час в хуторі проживало 25 обивателів зі своїми сім'ями, які займалися вирощуванням зернових, конопель та інших сільськогосподарських культур. Коноплю вони продавали в Новгород-Сіверському, а інші сільгоспкультури використовували для власного споживання.

Кому з Юркевичів належало Таборище після 1779-1781 рр., встановити поки що не вдалося, оскільки їх рід був досить численним, а володіння дрібними. Відомо, що в середині ХІХ століття на Новгород-Сіверщині проживали Африкан Якович Юркевич, гвардії капрал Михайло Якович Юркевич, капітан Андрій Якович Юркевич, колезький секретар Андрій Лук'янович Юркевич тощо. Однак кому з них і скільки кріпаків належало в селі Таборище невідомо.

Наприкінці 30-х - початку 40-х років ХІХ століття хтось із Юркевичів продав свою частину хутора Новгород-Сіверському повітовому предводителя дворянства з 1841 по 1844 рр. генерал-майору Павлу Івановичу Чинчикову (15.01.1786 - 26.02.1854), який з 1800 по 1833 рр. служив у російській армії, був командиром батальйону Подільського піхотного полку (1816), командиром Білостокського піхотного полку (1827) і командиром першої бригади 15 -ї піхотної дивізії (1832).

У його володінні куплена частина хутора перебувала до його смерті, яка настала 26 лютого 1854 р., після чого вона перейшла у спадок до його дружини Пелагеї Гаврилівні Чинчикової (уродженої Богуп) і дітям.

Напередодні скасування кріпосного права, в 1859 році, в Таборищі значилося 15 дворів, в яких проживало 93 жителя. Більшість з них були кріпаками і належали А.А. Юркевичу, І.А. Юркевичу, С.І. Юркевичу, М.І. Юркевичу та іншим власникам.

Окремі представники роду Юркевичів проживали в Таборищі до 30-х років минулого століття і перед революцією 1917 року мали в ньому свої садиби: лікар Дмитро Олександрович Юркевич, ветеринар Валер'ян Олександрович Юркевич і агроном Леонід Олександрович Юркевич. Вони були малоземельними дворянами і свою землю обробляли самі.

Після Жовтневої революції Валер'ян Олександрович приєднався до більшовиків і в складі повстанського загону брав участь у вигнанні німецьких окупантів з України, а його брат Дмитро відкрив в 1923 році у своїй садибі лікарню, пропрацював в ній близько двох років, а потім виїхав до Києва.

Персоналії[ред. | ред. код]

У першій чверті ХХ століття в Таборищі проживали батьки кандидата історичних наук Віктора Дмитровича Юркевича (26.12.1898 - 12.09.1939). Під час навчання в Київському університеті він часто гостював в їх садибі і під час літніх канікул 1925 р. провів за дорученням Всеукраїнського археологічного комітету обстеження стоянок біля сіл Кривоносівка, Боровичі, Очкине, Уралове і Хильчичі і виявив поблизу Боровичів і Очкиного кілька стоянок первісних людей.

Посилання[ред. | ред. код]