Табурянський Леопольд Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леопольд Іванович Табурянський


 
Партія: Народна партія і КПРС
Освіта: Криворізький національний університет і Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Народження: 22 липня 1940(1940-07-22) (79 років)
Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Громадянство: СРСР і Україна

Леопольд Іванович Табурянський (нар. 22 липня 1940, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, УРСР) — український політичний діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

В 1954 році вступив до Дніпропетровського індустріального технікуму, з якого випустився 1958 року. Після закінчення технікуму служив у лавах Радянської Армії.

З 1962 року працював електрослюсарем, головним енергетиком і заступником директора рудника ім. Комінтерну та ім. Кірова. В 1987 Леопольд Табурянський обраний президентом синдикату «Олімп» та асоціації фермерських господарств «Сон».

На виборах в Верховну раду України 4 березня 1990 року Леопольд Табурянський балотувався як безпартійний (виключений з КПРС в 1985) від Петровського (№ 82) виборчого округу, в результаті чого був обраний 64,05 % голосів (при 6 претендентів). У парламенті він увійшов в опозиційну фракцію Народна Рада.

27 вересня 1991 Леопольд Табурянський заснував Народну партію України (у березні 1993 знята з реєстрації), головою якої і став. 1 грудня 1991 Леопольд Табурянський брав участь в президентських виборах. На них він зайняв останнє місце, набравши 182713 голосів (0,57 %).

В 1992 Леопольда Табурянського намагалися змістити з посади президента «Олімпу». Але колектив цього не допустив. За результатами парламентських виборів 1994 року він не пройшов до парламенту.

28 червня 1994 був знайдений убитим молодший син Леопольда Табурянського — Руслан. Перше слідство велося до квітня 1995, але не дало ніяких результатів. З 2000 до сих пір (вересень 2007) ведеться друге слідство.[1]

В 1995 році Леопольд Табурянський очолив дніпропетровський комітет захисту прав ошуканих вкладників. Після ряду сильних ударів (вбивства сина, поразки на парламентських виборах, зняття з реєстрації Народної партії і т. д.) Леопольд Табурянський відійшов на українській політичній сцені на другий план.

На парламентських виборах 29 березня 1998 Леопольд Табурянський виступав як незалежний кандидат від 24-го виборчого округу. Він посів 6-те місце з 17.

Наприкінці 2000 — початку 2001 Леопольд Табурянський брав активну участь в акціях протесту "Україна без Кучми". 15 грудня 2000 він разом з деякими іншими політичними діячами, такими як Олександр Мороз, підписав загальну декларацію Громадянського комітету захисту Конституції, який займався координацією дій "України без Кучми". 13 січня 2001 Леопольд Табурянський очолив дніпропетровський обласний відділ Громадянського комітету захисту конституції.

На парламентських виборах 31 березня 2002 Леопольд Табурянський виступав як незалежний кандидат від 24-го виборчого округу. Він посів 3-е місце з 8, отримавши 18 104 голосів (16,74 %).

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]