Табір бандитів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
« Табір бандитів»
англ. Halt of the Brigands
Alessandro Magnasco and Clemente Spera - Banditti at Rest.jpg
Автор Алессандро Маньяско
Час створення початок 18 століття (1710-ті роки)[1]
Розміри 110,5 × 167,5 см
Матеріал Полотно
Техніка Олійний живопис
Місцезнаходження Ермітаж (Санкт-Петербург, Росія)

Табір бандитів (англ. Halt of the Brigands) — декоративний твір для палацового інтер'єру, котрий створив італійський художник Алессандро Маньяско (1667—1749)[2].

Опис твору[ред.ред. код]

Назва «Табір бандитів» — пізня і відображає палацове перебування твору. Вельможні володарі вбачали в полотні сценку з життя найбідніших верств населення, близьких до мандрівних циган, жебраків і бандитів. Назву спокійно можна замінити на «Табір циган» чи «Табір жебраків», нічого суттєво не міняючи в її сюжеті. Подібна назва виникла в десятиліття монополії на твори мистецтва європейської аристократії.

Авторська назва твору невідома і навряд чи вона була «Табір бандитів». У російськомовній літературі дотримуються старої, ще аристократичних часів назви.

Картина належить до декоративних творів, котрі випускала майстерня Алессандро Маньяско для декору палацових інтер'єрів і носила фантазійний характер. Твір не є побутовою сценою з життя бандитів, хоча низка персонажів картини не належала до людей з грошима, з освіченим дозвіллям і добробутом. В декоративному творі використані знахідки театральної декорації. Звідси пишна архітектурна руїна на тлі далекого пейзажу, побудована діагонально, як це робили і театральні декоратори Італії. Картина має двох авторів. Пишна архітектурна руїна — це робота італійського художника Клименте Сперо. Фігурки людей, що практично виконують роль стафажу і не головують в картині, виконав Алессандро Маньяско. Твір входить до серії декоративних композицій, де дві — сцени «вакханалій», а останні дві — так звані «Табори бандитів».

Історія побутування[ред.ред. код]

Серія картин перебувала у місті Прага, де була придбана для декорування палаців російської імператриці Єлизавети Петрівни.

У Єлизавети Петрівни дещо погіршилися стосунки з фаворитом Олексієм Розумовським. Власну прихильність імператриця надала освіченому і привабливому Івану Шувалову.

З нагоди побудови Шуваловим власного палацу на вулиці Італійській Єлизавета Петрівна і подарувала новому фаворитові чотири картини роботи Алессандро Маньяско. По заснуванню Петербурзької Академії мистецтв Іван Шувалов як меценат і засновник передав їх до новоствореного художнього закладу як навчальний посібник.

Лише 1922 року за часів СРСР музей Академії мистецтв піддали реквізиціям і найкращі твори навчального закладу перевезли до збірок Ермітажу. Серед забраних 1922 року картин були і чотири декоративні твори роботи Алессандро Маньяско[2].

Джерела[ред.ред. код]

  • Гос. Эрмитаж. каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гос. Эрмитаж. каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976. с. 110 .
  2. а б Гос. Эрмитаж. каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976. с. 110

Див. також[ред.ред. код]