Таган

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Круглий таган
Прямокутний таган

Тага́н[1], тагано́к, тага́нчик, тагане́ць — пристрій для готування їжі на багатті. Первісно — залізний обруч на трьох ніжках, на який встановлювався казан. Тагани можуть мати також іншу форму: у вигляді прямокутної рами на ніжках, схрещених скоб (схожий з тапчаном) та ін. На таганах можна як встановлювати посуд над вогнем, так і класти на нього рожни, готуючи печеню. Сучасні тагани часто роблять складаними.

Також таганом часто зовуть триніжок, на якому підвішують казан над вогнем[1].

Походження слова[ред. | ред. код]

Походить від тат. таган («станина», «таган»), спорідненого з кримськотат. і тур. tуgаn («жаровня»). У тюркських мовах це слово вважається запозиченням з грецької, від грец. τηγάνι(ον), тігані(он), яке походить від давньогрецької форми τήγανον, теганон і значить буквально — «сковорода», «тигель»[2].

Інше[ред. | ред. код]

«Таганами» («таганками») також називають пристрої у вигляді металевих скоб, ґраток на побутових нагрівальних приладах (керосинках, керогазах, примусах), призначених для установлення на них посуду. Також «таганком» туристи зовуть підставку для горіння сухого пального, що виготовляється з бляхи.

У топономії[ред. | ред. код]

  • Станція «Таганська» — станція Московського метрополітену, розташована біля Таганської площі, назва якої походить від слова «таган» (знаходиться на місці колишніх Таганських воріт і Таганної слободи).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Таган // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.

Джерела[ред. | ред. код]