Таган Галім'ян Гірфанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таган Галім'ян Гірфанович


 
Освіта: Дебреценський університет
Науковий ступінь: доктор економічних наук[d]
Народження: 1 січня 1892(1892-01-01)
Танрикулово, Челябінський повітd, Оренбурзька губернія, Російська імперія
Смерть: 29 червня 1948(1948-06-29) (56 років)
Гамбург, Бізонія
Похований: Ольсдорфський цвинтарd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Галім'ян Гірфанович Таган (башк. Ғәлимйән Ғирфан улы Таған; (1 січня 1892(1892-01-01), Танрикулово, Росія — 29 червня 1948(1948-06-29), Гамбург, окупована союзниками Німеччина)) — башкирський етнограф, доктор економічних наук, доктор тюркології, політик, активний учасник Башкирського національного руху.

Біографія[ред. | ред. код]

Галім'ян Таган (Таганов) народився 1 січня 1892 року в селі Танрикулово (Курмаш), Катайської волості, Челябінського повіту, Оренбурзької губернії, нині с. Танрикулово — адміністративний центр Танрикуловської сільради Альменєвського району Курганської області. Син заможних батьків.

Отримав освіту в мектебе, потім в російсько-башкирській школі і в учительській семінарії, а після еміграції — закінчив агротехнічний університет в місті Дебрецен (Угорщина). До Першої світової війни працював учителем російської мови в школі.

У 1914 році Галім'ян Таган закінчив Тифліську школу підготовки прапорщиків і до 1917 року воював на фронтах Першої світової війни в чині прапорщика. В 1917 році Таган примкнув до Башкирського національного руху і став одним з організаторів Башкирського війська[ru] і автономії Башкурдистану. Після створення КОМУЧу[ru], з червня 1918 року Галім'ян Таган був представником Башкирського уряду[ru] при Комітеті народної влади в Челябінську, членом Башкирської військової ради[ru]. З липня того ж року виконував обов'язки командира 5-го Башкирського піхотного полку, був головою управи Яланського кантону[ru]. Пізніше став командиром 3-го Башкирського стрілецького полку[ru] 2-ї дивізії[ru], членом Башкирського військового шуро (ради) при військовому відділі Башкирського уряду. З жовтня 1918 року — у складі Народної армії[ru], а потім Російської армії[ru] адмірала О. В. Колчака — Галім'ян Таган брав участь у боях проти частин П'ятої армії РСЧА. Після переходу Башкирського уряду і війська на бік Рад у лютому 1919 року, Галім'ян Таган зі своїм полком залишився на стороні білих. У березні 1919 року він служив на Дону, в складі Південної армії[ru], підпорядкованої Донському отаману: спочатку генералу П. М. Краснову, а з 6 лютого 1919 року — генералу А. П. Богаєвському.

З червня 1919 року 27-річний Таган був начальником штабу Військово-національного управління башкирів Російської Східної околиці в складі Російської армії Верховного Правителя О. В. Колчака. Брав участь у Сибірському Крижаному поході[ru]. Після розгрому основних сил Колчака, Таган керував евакуацією башкирських контингентів і біженців у Забайкаллі. Г. Тагану і М. Курбангалієву вдалося домогтися в 1920 році згоди головнокомандувача всіх збройних сил та похідного отамана всіх козацьких військ Російської східної окраїни, військового отамана Забайкальського козачого війська Г. М. Семенова[ru] на відродження Башкирського козачого війська[ru] (скасованого в 1863 році). 14 березня 1920 року в будинку отамана відбулось перше ділове побачення Курбангалієва з отаманом Семеновим, де Курбангалієвим була викладена історія башкирського народу і його національного руху після революції, а також цілі національної групи башкирів у Забайкаллі. Зі свого боку, отаман розповів про свій політичний напрямок і прагнення облаштувати Федеративну Росію і висловив готовність, як головнокомандувач, піти назустріч бажанням башкирів і розпочати зведення воїнів-башкирів Каппелевської армії і так званих семенівських частин в особливу бойову одиницю. 17 березня отаману Семенову було подано офіційне прохання:

« Його Високоповажності отаману Семенову. Прагнучи сприяти продовженню боротьби проти більшовизму відповідно до настрою воїнів-башкирів Російської армії, прошу Вашого розпорядження про таке:
  1. Формувати зі стрільців-башкирів Російської армії і Тубільної дивізії Окрему Башкирську кавалерійську бригаду з безпосереднім підпорядкуванням Вашій Високоповажності.
  2. Зараз же приступити до формування 1-го Башкирського кавалерійського полку.
  3. Основною частиною цього полку призначити башкирський ескадрон Уральського загону.
»

У червні 1920 головнокомандувач усіма збройними силами і похідний отаман всіх козацьких військ Російської Східної околиці генерал-лейтенант Семенов видав наказ:

« Заснувати військово-національне управління башкир на підставах, рівних з військовими урядами козацьких військ, з підпорядкуванням його штабу похідного отамана. »

У листопаді 1920 р. Чита опинилася під загрозою заняття Червоною армією. Разом з загонами отамана Г. М. Семенова, капітан Галім'ян Таган з двома тисячами башкирів-білогвардійців пішов у Маньчжурію. Опинившись в Маньчжурії, башкирські солдати (як і більшість козаків) тут же були роззброєні китайськими мілітаристами.

З Маньчжурії Таган емігрував до Японії. У лютому 1921 року десять офіцерів башкирів і татар (серед них полковник Бікмеєв, капітан Таган, мулла Мадяр Шамгулов) прибули в Токіо. Японці були явно прихильні до антирадянськи налаштованих білих офіцерів-мусульман і мали намір використовувати їх приїзд для посилення свого впливу серед мусульман Далекого Сходу. Інтерес до них був обумовлений також активною розвідувальною діяльністю японського командування в районі ПМЗ[1].

Подальшій еміграції Р. Тагана в Королівство Угорщина сприяли відомі угорські вчені — сходознавці, автори книг про башкирів і башкирською мовою Б. Баратоші-Балог, В. Прьоле[ru] і угорський посол в Японії, який організував його переїзд в Угорщину. Після закінчення Сільськогосподарської академії в місті Дебрецені, він переїжджає в Будапешт, де вступає на роботу в Національний музей Угорщини. Одночасно стає аспірантом Будапештського технічного університету за спеціальністю «Економіка». Через два роки Г. Таган захистив кандидатську дисертацію на тему «Валюта Росії напередодні і після першої світової війни», яка була опублікована угорською мовою з коротким резюме німецькою мовою. Пізніше частковий переклад книги в Башкортостані зробили Д. Ж. Валєєв[ru] і А. Мадьярі. Робота в музеї та отримання угорського громадянства, поліпшили статус та матеріальне становище башкирського вченого в Угорщині.

А. Валід, А. Інан, Р. Таган. Будапешт, 1925.

У 1930 Г. Таган стажувався у Відні, де отримав можливість не тільки ознайомитися з новітньою літературою, матеріалами австрійських архівів, музеїв і бібліотек, але й подружитися з відомими етнографами-істориками та музикознавцями Австрії, Німеччини, зв'язок з якими він зберіг на все життя. Особливо плідними були контакти з професором музики Робертом Лахом[ru] і тюркологом Гербертом Янським, разом з якими вчений брав участь у підготовці до друку зразків пісенного фольклору тюркських, зокрема й башкирського народу.

У 1932 р. Г. Таган повертається в Будапешт і відновлює свою роботу в Національному етнографічному музеї Угорщини. До 1944 року Таган завідував Східним відділом музею. Він організовує експедиції та виїзди з метою збору етнографічного матеріалу в Туреччину, Фінляндію, Прибалтику та Ісландію. Все це дало йому можливість створити унікальні праці з порівняльної етнографії тюркських і фіно-угорських народів, внаслідок чого він став визнаним вченим-тюркологом Угорщини, був прийнятий у члени Угорського етнографічного товариства. У 1944 році Таган переїхав до Німеччини.

З 1945 року — лектор тюркських мов Гамбурзького університету в Німеччині, куди влаштувався за сприяння німецьких сходознавців А. Шаде і Р. Штротмана. Як підкреслює М. Н. Фархшатов, це був перший досвід викладання башкирської мови в історії німецьких університетів".

29 червня 1948 року Галім'ян Таган помер.

На могилі Г. Тагана поставили надгробний камінь, на якому турецькою і башкирською мовами були висічені слова Заки Валіді: «Тут похований командир Третього башкирського полку, етнограф у Будапешті, лектор тюркології в Гамбурзі, безстрашний борець за права свого улюбленого народу д-р Галімжан Таган. Хай благословить його Аллах. 31.1.1892—29.6.1948». Далі на надгробному камені латинськими літерами було написано чотиривірш з башкирської народної пісні «Тафтиляу». Ця плита була на могилі Р. Тагана на Ольсдорфському кладовищі[de] Гамбурга до 1973 року. Але, згідно із законом Німеччини «Про похоронні ритуали», після закінчення строку оренди плита була прибрана і утилізована[2].

Своїми працями він прагнув донести до світової громадськості багату історію і культуру башкирів, «домогтися симпатії до справедливої боротьби за свободу тюркських народів російського Сходу».

Наукові праці[ред. | ред. код]

Основна частина праць Галім'яна Тагана написана угорською мовою.

  • У 1929 році опублікував монографію «Валюта Росії під час і після війни» угорською мовою.[3]
  • З 1927 по 1943 рік опублікував 68 наукових праць на сторінках солідних наукових видань, таких, як «Вісник Етнографії» Яноша Янок — засновника угорської порівняльної етнографії, газета «Levente» («Юнак»), журнал Угорського етнографічного товариства «Ethnographia» («Етнографія») і вісник етнографічного відділу Національного музею Угорщини «Nepraizi Ertesito» («Вісник етнографії»). Статті і нариси про конярство, способи приготування традиційних напоїв тюрків, обробки вовни, виготовлення повсті, духовну культуру, звичаї і обряди башкирів, татар, казахів, туркменів, азербайджанців, кримських татар, чувашів. Ці матеріали не втратили актуальності і наукової цінності донині.

В популяризації етнографічних праць Г. Тагана значну роль зіграв угорський тюрколог, башкирознавець, дипломат Йожеф Торма, який у 1980-90 роках переклав російською мовою 12 нарисів і статей вченого з етнографії, а саме: про господарство, скотарство, домашні промисли, традиційну їжу башкирів, казахів і анатолійських турків. У 2004 році його син, дипломат Тамаш Торма, після смерті батька передав ці переклади в Інститут історії, мови і літератури УНЦ РАН, а в 2005 році вони були видані в Уфі під назвою «Етнографічні замітки про башкирів та інші тюркські народи». Співробітники УНЦ РАН здійснили наукове редагування перекладу і підготували коментарі.

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина розстріляна (після жорстоких тортур) в Челябінській в'язниці, коли почалися репресії проти валідівців.
  • Доньку виховували чужі люди, давши їй інше ім'я і прізвище. Відомо, що вона вийшла заміж і жила в селі Зайнікаєво Альменєвського району Курганської області.

Пам'ять[ред. | ред. код]

В пам'ять про нього названа вулиця в селищі Нагаєво[ru] Жовтневого району[ru] Уфи — вул. Галім’яна Тагана[ru].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Фархшатов М. Н. Галімжан Таган в еміграції: Біографічний нарис. — Уфа: Гілем, 2003.
  • Заки Валіді Тоган Спогади. — Кн.1. Уфа: 1994.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]