Тагма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тáгма  (від грец. τάγμα — впорядковувати, розташовувати у певному порядку) — у членистих тварин це група суміжних члеників тіла, спеціалізована на виконанні певних функцій; теж саме, що відділ тіла. Зазвичай термін вживають стосовно кільчастих червів та членистоногих, хоча інколи ним користуються також для характеристики хордових[1].

Спільне виконання однакових функцій звичайно надає членикам тагми морфологічної схожості між собою і відмінностей від сусідніх члеників. У більшості випадків тагма в більшій або меншій мірі ізольована від них. Кількість тагм та їх склад у різних групах тварин неоднаковий. Наприклад, у хеліцерових дві тагми — головогруди і черевце, у комах — три: голова, груди і черевце[2]. Членики тагми можуть бути з'єднані між собою рухомо (черевце комах) або нерухомо (черевце павуків), інколи вони фактично зливаються так, що видно лише шви між ними або не видно навіть і їх.

Спеціалізація члеників у виконанні певних функцій підвищує пристосованість тварин до певних умов середовища. Тому тагмозис (тагматизація) стали важливим напрямом еволюції тварин. У кожному великому таксоні (тип, клас і т. ін.) цей процес відбувався незалежно від інших таксонів. Тому тагми різних груп, попри їх можливу зовнішню подібність, найчастіше не є гомологічними — адже вони мають різне походження. Зокрема, склад передньої тагми тіла у комах і у ракоподібних різний, хоча вони носять однакову назву — голова[3].

Галерея[ред. | ред. код]

Trilobite sections-ukr.jpg
Spider 1 big ukr.jpg
Tagma ukr.png
Тагми вимерлих тварин — трилобітів
У павуків членики тіла утворюють дві тагми
Тіло усіх комах має три тагми


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних: підручник: Кн. 3. — К.: Либідь , 1996. — 312 с.  — https://www.twirpx.com/file/1005723/
  2. Росс Г., Росс Ч., Росс, Д. Энтомология. Пер. под ред. Г. А.  Мазохина-Поршнякова. — М.: «Мир», 1985. — 576 с. 
  3. Беклемишев В. Н.' Основы сравнительной анатомии беспозвоночных/ В 2-х т. Т. 1. Проморфология. — М.: Наука, 1964. — 433 с. http://www.newlibrary.ru/book/beklemishev_v_n_/osnovy_sravnitelnoi_anatomii_bespozvonochnyh__t_1.html.