Тадеуш Банахевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тадеуш Банахевич
Banachiewicz.jpg
Народився 13 лютого 1882(1882-02-13)[1][2]
Варшава, Царство Польське, Російська імперія[1]
Помер 17 листопада 1954(1954-11-17)[1][2] (72 роки)
Краків, Польща
Громадянство
(підданство)
Російська імперія і Польща
Alma mater Варшавський університет
Галузь наукових інтересів математика


CMNS: Тадеуш Банахевич на Вікісховищі

Тадеуш Банахевич (пол. Tadeusz Banachiewicz; 13 лютого 1882 — 17 листопада 1954) — польський астроном і математик, член Академії наук в Кракові (1922), почесний член Польської АН.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у Варшаві. У 1904 році закінчив Варшавський університет і був залишений при ньому для підготовки до професорського звання. Стажувався в Геттінгені у К.Шварцшильда і в Пулкові у Оскара Баклунда. У 1908—1909 працював у обсерваторії Варшавського університету, в 1910—1915 — в обсерваторії ім. В. П. Енгельгардта під Казанню, в 1915-1918-в Юр'ївському університеті (у 1918 — директор університетської обсерваторії). У 1918 повернувся до Польщі. Викладав геодезію у Варшавській вищій політехнічній школі, з 1919 — завідувач кафедрою астрономії Ягеллонського університету в Кракові і директор університетської обсерваторії (на цій посаді залишався до кінця життя).

Основні наукові роботи відносяться до астрономії, небесної механіки, математики, геодезії. Розробляв питання неєдиності рішень при визначенні орбіт планет і комет із спостережень. Розвинув і удосконалив методи Гауса і Ольберса визначення параболічних і еліптичних орбіт. Для спрощення математичних розрахунків в небесній механіці і геодезії ввів матриці — «краковіани», за допомогою яких знайшов рішення загальної задачі сферичної полігонометрії. Розробив новий метод прогнозу покриттів зірок Місяцем. У Енгельгардтовській обсерваторії виконав за допомогою геліометра низку спостережень фізичної лібрації Місяця, що дали цінний матеріал для визначення співробітниками обсерваторії постійної лібрації. У обсерваторії в Кракові організував систематичні дослідження змінних зірок. За його ініціативою в Бескідах (Карпати) була створена астрономічна станція для спостереження затменних змінних зірок. Запропонував використовувати повні сонячні затемнення для «місячної тріангуляції» — геодезичного зв'язку віддалених пунктів на поверхні Землі. Автор робіт, присвячених теорії атмосферної рефракції, вивченню затемнень, погрішностям в астрономічних і геодезичних вимірюваннях, а також підручників з астрономії. Заснував журнал «Acta Astronomica».

Один із засновників Польського астрономічного товариства і його президент протягом багатьох років. Віце-президент Міжнародного астрономічного союзу (1932—1938).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11604781X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Архів історії математики Мактьютор
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]