Тадеуш Зелінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Тадеуш.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зелінський.
Тадеуш Зелінський
Народження 2 лютого 1883(1883-02-02)
Смерть 21 вересня 1925(1925-09-21) (42 роки)
там же
Поховання Повонзківський цвинтар
Країна
(підданство)		  Російська імперія
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Варшава
Найважливіші споруди Building of the New Draughting Studiosd
Діти ·Тадеуш Богдан Зелінський
CMNS: Тадеуш Зелінський у Вікісховищі

Тадеуш Зелінський (пол. Tadeusz Zieliński, 2 лютого 1883, Варшава — 21 вересня 1925, там само) — польський архітектор, педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 лютого 1883 року у Варшаві. Там же 1901 року закінчив V гімназію.[1] Здобував вищу освіту у Відні до 1905 року і у Львівській політехніці, де 1909 року отримав диплом.[2] Був пов'язаний із групою «Młoda Sztuka». Служив у Легіонах польських.[3] 1914 року переїхав до Варшави. 1916 року став одним із співорганізаторів і доцентом архітектурного факультету Варшавської політехніки.[1] Багато років був головою кола архітекторів у Варшаві. Один із співзасновників часопису «Architektura i Budownictwo».[4] Входив до складу журі конкурсу проєктів регуляції вулиці Вольської у Кракові (1914)[5], проєктів будинку воєводства і сейму в Катовицях (1923).[6] Входив до кола засновників, створеної 1920 року установи під назвою «I-sze Polskie Towarzystwo Kąpieli Morskich» з офісом у Варшаві. Товариство займалось купівлею та продажем землі на узбережжі Гдині, будівництвом та орендою санаторіїв, водних курортів. Серед збудованих ним споруд був зокрема готель «Cassubia»[7] проєкту Зелінського.[8] В архітектурній творчості звертався до бароко і польського класицизму.[2] Помер 2 лютого 1883 у Варшаві.[4] Архітектором був також його син Тадеуш Богдан (1914—1986).[2]

Роботи у Варшаві
  • Проєкт і керівництво спорудженням будинку судової медицини на вулиці Очкі (1923).[9]
  • Проєкт і керівництво спорудженням креслярні Політехніки на вулиці Польній[9] (1923[2], за іншими даними 1924[10]).
  • Будинок Головної школи сільського господарства (SGGW). Проєкт здобув перше місце на конкурсі 1923 року. Співавтори Максимільян Бистидзенський і Стефан Остерманн. Хімічний корпус тієї ж школи на вулиці Раковецькій (1925).[11] Керував спорудженням останнього.[9]
  • Перебудова Дерматологічної клініки Варшавського університету на вулиці Кошиковій, 82 (1925).[10]
  • Будинок інституту ім. Склодовської-Кюрі. 1925—1927 роки.[10] Завершений Зигмунтом Вуйцицьким.[8]
  • Народний дім Польської шкільної матиці.[8]
  • Дослідний інститут хімії.[8]
  • Надбудова дому товариства залізничних книгарень «Ruch» на алеях Єрусалимських.[12]
  • Загальна школа на вулиці Ельблонзькій в місцевості Повонзки (спільно з Максимільяном Бистидзенським).[12]
  • Проєкт тимчасового головного залізничного вокзалу (спільно з Максимільяном Бистидзенським).[8]
  • Перебудова і надбудова будинку страхової компанії на Алеях єрусалимських, 4.[13]
  • Перебудова дому об'єднання цукрових промисловців на вулиці Мокотовській, 25 у Варшаві.[8]
  • Власний дім на вулиці Гурношльонскій, 35.[8]
Роботи в інших населених пунктах
  • Роботи при реставрації замку на Вавелі (1906).[8]
  • Проєкт житлового однородинного будинку з можливістю здачі в оренду його частини. Із впорядкуванням оточення. Розрахований для виставки. Здобув перше місце на конкурсі Делегації архітекторів польських і Комітету виставки 1911 року. Проєкт дому з дешевими квартирами для 8 родин там же. Друга нагорода.[14] Макет першого з двох будинків експонувався на виставці.[15]
  • Проєкт нового будинку Львівсього університету на вулиці Грушевського. Виконаний спільно із Зигмунтом Гарляндом для конкурсу 1913 року. Опублікований у збірці, присвяченій конкурсу.[16]
  • Комплекс із 60 корпусів лікувального закладу для душевно хворих у селі Кобежин під Краковом (нині дільниця Кракова), збудовані у 1908–1914 роках. Співавтори Владислав Клімчак і Антоній Будковський.[17] За іншими даними працював при спорудженні у 1917—1919 роках.[8]
  • Перше місце на конкурсі 1916 року на проєкт регуляції Каліша. Співавтори Зигмунт Вуйцицький та Максимільян Бистидзенський.[18]
  • Вілла «Marly» в Каменці-Поморському (Гдиня).[8]
  • Тимчасовий готель «Cassubia» у Гдині.[8]
  • Вілла доктора Кришталовича у Гдині.[19]
  • Вілли на вулиці Серошевського у Гдині.[19]
  • Житлові колонії для службовців у Вожучині і Страховіцах.[8]
  • Робітнича колонія Міністерства сільського господарства в Рашині (спільно з Максимільяном Бистидзенським).[20]
  • Гімназія у Скажиську.[12]
  • Дитячий притулок у Зберську.[12]
  • Загальна школа у Красніку (співавтор Максимільян Бистидзенський).[21]
  • Проєкти регуляції дільниці Оксивє (Гдиня), дільниці Старомєйської і Повісля (Варшава). Усі спільно з Максимільяном Бистидзенським.[12]
  • Проєкт будинку державної радомської залізниці в Любліні (спільно з Максимільяном Бистидзенським).[12]
  • Конкурсний проєкт будинку ощадної каси в Бережанах (був відзначений).[12]
  • Конкурсний проєкт каплиці на Підгалі.[12]
  • Конкурсний проєкт маєтку в Неговичі, 1913 рік, перше місце. Журі відзначило мальовничий фасад, добре вирішений план із деякими зауваженнями, зокрема щодо підвалів, вдале розміщення сходової клітки і бічного під'їзду.[22] Проєкт не було реалізовано. Будинок споруджено у 1927—1928 роках за значно меншим проєктом Богдана Третера.[23]
  • Керівництво спорудженням комплексу із семи будівель аграрної школи у Плоцьку (1920-ті).[24]
  • Перебудова садиби у Стшалкові Радомщанського повіту.[19]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Łoza S. Zieliński Tadeusz // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 378.
  2. ↑ а б в г Zieliński Tadeusz // Wielka Encyklopedia Powszechna PWN. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1969. — T. 12. — S. 705.
  3. ↑ Milewska W., Zientara M. Sztuka Legionów Polskich i jej twórcy: 1914–1918. — Kraków : Wydawnictwo Arkady, 1999. — S. 529. — ISBN 83-7188-350-1.
  4. ↑ а б Kronika // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 2. — S. 38.
  5. ↑ Konkurs na regulację wylotu ulicy Wolskiej i zużytkowanie błoń miejskich i okolicy w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 163; Program i warunki konkursu // Architekt. — 1914. — № 6—7. — S. 92.
  6. ↑ Protokóły sądu konkursowego // Architekt. — 1923. — № 6. — S. 51.
  7. ↑ Opacka D. Gdynia — letnisko // Dyskusja. — 1991. — № 3 (26). — S. 23.
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н Łoza S. Zieliński Tadeusz // Słownik…, 1931. — S. 378; Łoza S. Zieliński Tadeusz // Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa : Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 344.
  9. ↑ а б в W sprawie budowli państwowych // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 1. — S. 41.
  10. ↑ а б в Zieliński Tadeusz // Wielka Encyklopedia PWN. — Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2005. — T. 30. — S. 358. — ISBN 83-01-14365-7.
  11. ↑ Konkursy // Architekt. — 1923. — № 4. — S. 36; Łoza S. Zieliński Tadeusz // Słownik…, 1931. — S. 378; Łoza S. Zieliński Tadeusz // Architekci…, 1954. — S. 344; Zieliński Tadeusz // Wielka… — S. 705.
  12. ↑ а б в г д е ж и Łoza S. Zieliński Tadeusz // Słownik…, 1931. — S. 379; Łoza S. Zieliński Tadeusz // Architekci…, 1954. — S. 344.
  13. ↑ Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 5. — S. 157; Łoza S. Zieliński Tadeusz // Słownik…, 1931. — S. 379.
  14. ↑ K. S. Wystawa architektoniczna w Krakowie // Tygodnik Ilustrowany. — 22 czerwca 1912. — № 25 (2745). — S. 526—527; Rozstrzygnięcie konkursu na typy domów mieszkalnych // Architekt. — 1912. — № 6—7. — S. 75.
  15. ↑ Architekt. — 1912. — № 11—12. — S. 119, tabl. 36.
  16. ↑ Projekty konkursowe nowego gmachu Uniwersytetu we Lwowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 162.
  17. ↑ Ś. p. Prof. Władysław Klimczak // Czasopismo Techniczne. — 1929. — № 10. — S. 145.
  18. ↑ Pajzderski S. Odbudowa Kalisza // Architekt. — 1922. — № 3-4. — S. 27.
  19. ↑ а б в Łoza S. Zieliński Tadeusz // Architekci…, 1954. — S. 344.
  20. ↑ Łoza S. Zieliński Tadeusz // Słownik…, 1931. — S. 378–379; Łoza S. Zieliński Tadeusz // Architekci…, 1954. — S. 344.
  21. ↑ Łoza S. Zieliński Tadeusz // Słownik…, 1931. — S. 379.
  22. ↑ Architekt. — 1914. — № 1—2. — S. 14—15, 31—32, tabl. I; Konkursy // Architekt. — 1913. — № 12. — S. 182; Tygodnik Ilustrowany. — 10 stycznia 1914. — № 2 (2826). — S. 34.
  23. ↑ Szlezynger P. Dwór szlachecki w Niegowici — historia, problemy konserwatorskie // Ochrona Zabytków. — 2010. — № 1—4. — S. 52. — ISSN 0029-8247.
  24. ↑ Milke A. Przyczynek do historii oświaty rolniczej na Ziemii Płockiej // Notatki Płockie: kwartalnik Towarzystwa Naukowego Płockiego. — 1990. — № 35/4—145. — S. 31. — ISSN 0029-389X.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Łoza S. Zieliński Tadeusz // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 378—379.
  • Łoza S. Zieliński Tadeusz // Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa : Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 344.
  • Zieliński Tadeusz // Wielka Encyklopedia Powszechna PWN. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1969. — T. 12. — S. 705.
  • Zieliński Tadeusz // Wielka Encyklopedia PWN. — Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2005. — T. 30. — S. 358. — ISBN 83-01-14365-7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тадеуш_Зелінський&oldid=35310899