Тажиєв Ібрагім Тажийович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тажиєв Ібрагім Тажийович


в. о. Голови Ради народних комісарів Казахської РСР
24 травня — 17 липня 1938 року
Попередник: Ураз Ісаєв
Наступник: Нуртас Ундасинов
 
Партія: КПРС
Освіта: Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет
Народження: 20 січня 1904(1904-01-20)
Сирдар'їнська область, Російська імперія
Смерть: 28 вересня 1960(1960-09-28) (56 років)
Москва, СРСР
Нагороди:
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»

Ібрагім Тажийович Тажиєв (каз. Ораз Жанұзақұлы Исаев; 20 січня 1904 — 28 вересня 1960) — радянський партійний і державний діяч, виконував обов'язки голови Ради народних комісарів Казахської РСР у травні-липні 1938 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 19181919 роках виховувався в Ташкентському дитячому будинку через смерть обох батьків.

Член ВКП(б) від 1930 року. 1923 закінчив Казахський Національний інститут освіти в Ташкенті. 1930 року закінчив Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна за фахом інженер-механік теплосилових установок. У 1930—1931 роках навчався в аспірантурі того ж вишу, 1948 року захистив дисертацію й отримав звання кандидата технічних наук.

У 1930—1931 роках був завідувачем навчальної частини Всесоюзного заочного котлотурбинного інституту. 1931 року обіймав посади інженера, заступника завідувача силової групи тресту «Оргенерго» в Москві. Від 1931 до 1932 року — головний інженер, керівник філії «Оргенерго» в Ташкенті. У 1932—1933 роках керував трестом «Середазенерго». Після цього став спочатку заступником, а потім — начальником будівництва Алматинської ТЕЦ-1. Від 1936 до 1937 року керував трестом «Алмаатаенерго».

У 1937—1938 роках займав пости заступника народного комісара, а також народного комісара комунального господарства Казахської РСР. Від 1937 до 1940 року був заступником голови Ради народних комісарів Казахської РСР з питань будівництва, промисловості, заготівель.

Від травня до липня 1938 року виконував обов'язки голови Ради народних комісарів Казахської РСР.

У 1940—1942 роках — начальник будівництва Карагандинської ГРЕС, після чого став начальником будівництва Карагандинського переробного металургійного заводу. Від 1942 до 1943 року обіймав посаду начальника «Головпроменергомонтажу» Наркомату електростанцій СРСР.

У 1943—1951 роках був заступником голови Ради міністрів і головою Держплану Казахської РСР. Після того, до 1953 року займав пост заступника міністра електростанцій СРСР (перший казах, який став заступником міністра в союзному міністерстві). Від 1953 до 1954 року був заступником голови Ради міністрів Казахської РСР. У 1954—1959 роках — секретар ЦК Компартії Казахстану з питань промисловості. 1959 року став постійним представником Ради міністрів Казахської РСР у Москві при Раді міністрів СРСР.

У жовтні 1959 року був виведений зі складу ЦК Компартії Казахстану та виключений з партії через масові заворушення в Теміртау 1959 року[1].

Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • «Казахська РСР» (1947, 1956, у співавторстві)
  • «Завдання колгоспного села в новій п'ятирічці» (1947)
  • «Основні шляхи зниження збитків у промисловості» (1949)
  • «Енергія вітру як енергетична база електрифікації сільського господарства» (1949, 1952)
  • «Електрифікація й технічний прогрес» (1955)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ашимбаев Д., Хлюпин В. Казахстан: история власти. — Алмати, 2008. — С. 506. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]