Тазівський район
| Тазівський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Тазовский район | |||||
| |||||
.png)
| |||||
| Основні дані | |||||
| Суб'єкт Російської Федерації: | Ямало-Ненецький автономний округ | ||||
| Утворений: | 10 грудня 1930 року | ||||
| Населення (2018): | 17235 осіб | ||||
| Площа: | 133896,20 км² | ||||
| Густота населення: | 0,13 осіб/км² | ||||
| Населені пункти та поселення | |||||
| Адміністративний центр: | селище Тазовський | ||||
| Кількість сільських поселень: | 5 | ||||
| Кількість сіл та присілків: | 8 | ||||
| Кількість селищ: | 1 | ||||
| Влада | |||||
| Вебсторінка: | http://tasu.ru/ | ||||
| Голова району: | Паршаков Василь Петрович | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
.png)
.png)
Та́зівський район (рос. Тазовский район) — адміністративна одиниця Ямало-Ненецького автономного округу Російської Федерації.
Адміністративний центр — селище Тазовський.
Географія[ред. | ред. код]
Розташований за Полярним колом. Велика частина району розташовується на Гиданському півострові. Важливе транспортне значення в районі мають річки Таз, Пур, Обська губа, Гиданська губа, Тазівська губа. Навігація триває з липня по вересень.
Найбільші річки району — Таз, Танама, Месояха, Юрибей. Районний центр селище Тазівський розташоване за 200 кілометрів на північ від Полярного кола[1].
Історія[ред. | ред. код]
Район утворений 10 грудня 1930 року.
Освоєння цієї території почалося ще в XVI столітті, після походів Єрмака, а перше поселення було засновано в 1601 році на березі річки Таз і отримало назву Мангазея (за місцевим енецьким племенем монкасі). До середини століття поселення почало занепадати через спустошливі пожежі, проблем з продовольчим постачанням та скорочення популяції хутрових звірів у регіоні. В 1672 році поселення було перенесено на річку Турухан.
З 50-х років XIX століття свою діяльність в районі почали вести сурогатські купці, організувавши промислове рибальство, на перших порах задіюючи місцеве населення. 1883 року в гирлі Тазівської губи була організована факторія Хальмер-Седе (Ненецька. Сопка небіжчиків).
Перша радянська факторія з'явилася 1920 року. Факторія зайняла націоналізований рибопромисловий заклад купців Плотнікових.
До 1923 року територія нинішнього району входила до складу Єнісейської губернії, а в 1923 році перейшла до складу Уральської області.10 грудня 1930 року ВЦВК РРФСР прийняв рішення про організацію Ямальського (Ненецького) національного округу в складі Уральської області, з центром в селищі Обдорськ. Одночасно був створений Тазівський район з центром в Хальмер-Седе.
Після прийняття рішення про організацію національного округу на місці факторії Хальмер-Седе виросло селище. До початку 1939 року тут проживали 1937 осіб. З них трохи більше половини були робітниками і службовцями, інші були членами їх сімей.
Основним підприємством райцентру був Тазівський рибозавод, організований 1931 року.
- 14 серпня 1944 року в складі Ямало-Ненецького округу переданий з Омської області в Тюменську область.
- 4 червня 1946 року Гидоямська і Таранська сільради передані в Тазівский район.
- 1 лютого 1949 року районний центр — село Хальмер-Седе — перейменоване в Тазовське.
- 3 жовтня 1959 року Таранська сільрада ліквідована.
- 1961 року на місці нинішнього села Газ-Сале висадився перший десант геологорозвідників, почалося буріння пошукової свердловини № 1, а 27 вересня 1962 року на цій свердловині вже отримано перший газ бригадою майстра Н. І. Риндіна.
- Наприкінці 1962 року відкрито Тазівське родовище газу. Рішенням Тюменського облвиконкому від 29 червня 1964 року село Тазовське віднесено до категорії робітничих селищ, Тазівська сільрада скасована.
- 24 січня 1968 року Ямбургська сільрада перейменована в Находкинську.
- 28 лютого 1975 року утворена Газсаленська сільрада.
- 12 жовтня 1976 року Гидоямська сільрада перейменована в Гиданську.
- 1 квітня 1977 року ліквідовано Тібейсалинську сільраду.
- 16 червня 1998 року затверджений герб Тазівського району.
Населення[ред. | ред. код]
Населення району становить 17235 осіб (2018[2]; 16537 у 2010[3], 15600 у 2002[4]).
Частина населення є кочівниками і живуть поза населеними пунктами.
Національний склад[ред. | ред. код]
За даними Всеросійського перепису населення 2010 року[5]:
| Національність | Чисельність (чол.) | Процентне співвідношення |
| Ненці | 8 871 | 53,64% |
| Росіяни | 4 992 | 30,19% |
| Українці | 779 | 4,71% |
| Татари | 505 | 3,05% |
| Ногайці | 162 | 0,98% |
| Азербайджанці | 158 | 0,96% |
| Чуваші | 129 | 0,78% |
| Білоруси | 79 | 0,48% |
| Кумики | 72 | 0,44% |
| Марійці | 70 | 0,42% |
| Башкири | 69 | 0,42% |
| Інші | 468 | 2,83% |
| Не вказали | 183 | 1,11% |
| Всього | 16 537 | 100,00% |
Адміністративно-територіальний поділ[ред. | ред. код]
На території району 5 сільських поселень:
| Поселення | Площа, км² |
Населення, осіб (2002) |
Населення, осіб (2010) |
Населення, осіб (2017) |
Центр | Населені пункти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Антипаютинське сільське поселення | - | 2439 | 2545 | 2685 | Антипаюта | 1 |
| Газ-Салинське сільське поселення | - | 2146 | 1940 | 1735 | Газ-Сале | 1 |
| Гидинське сільське поселення | - | 2436 | 3331 | 3614 | Гида | 1 |
| Находкинське сільське поселення | - | 1143 | 1205 | 1305 | Находка | 1 |
| Тазовське сільське поселення | - | 5965 | 6793 | 7201 | Тазовський | 1 |
| міжселенна територія | - | 1471 | 723 | 711 | - | 4 |
Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]
| № | Населений пункт | Населення, осіб (2002) |
Населення, осіб (2010) |
|---|---|---|---|
| 1 | Тазовський | 5 965 | 6 793 |
| 2 | Гида | 2 436 | 3 331 |
| 3 | Антипаюта | 2 439 | 2 545 |
| 4 | Газ-Сале | 2 146 | 1 940 |
| 5 | Находка | 1 143 | 1 205 |
Економіка[ред. | ред. код]
У 1970-ті роки в Тазівському районі розвідана ціла низка великих газових і газоконденсатних родовищ: Ямбурзьке, Заполярне, Юрхарівське, Семаковське, Находкінське, Антипаютинське, Північно-Уренгойське.
Транспорт[ред. | ред. код]
- Єдиною сухопутної магістраллю, яка зв'язує Тазівський район з великою землею, є автомобільна дорога станція Коротчаєво — селище Уренгой — Новозаполярний — Тазовський. Від останньої ділянки дороги діє гілка до села Газ-Сале.
- У період літньої навігації по маршруту Салехард — Антипаюта курсує пасажирський теплохід «Механік Калашников»
- Цілий працюють авіарейси «Тазовський — Находка — Антипаюта — Гида» і «Тазовський — Новий Уренгой» вертольотів авіакомпаній Ютейр і Ямал.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ямал. Короткий довідник. Салехард, 2008
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения Тюменской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения России, субъеков Российской Федерации в составе федеральных округов, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - районных центров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более человек — Всеросійський перепис населення 2002 року (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 лютого 2012.]
- ↑ ВПН том 4. Таблица 4. Население по национальности и владению русским языком по муниципальным образованиям Ямало-Ненецкого автономного округа. Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 23 листопада 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційна сторінка району (рос.)
| ||||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Ямало-Ненецького автономного округу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |