Тайфунник коротконогий
| Тайфунник коротконогий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma brevipes (Peale, 1848) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Procellaria brevipes | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник коротконогий[2] (Pterodroma brevipes) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae). Мешкає в Тихому океані. Раніше вважався конспецифічним з білолобим океанником[3][4].
Білолобий тайфунник — невеликий морський птах, середня довжина якого становить 30 см, розмах крил 70-71 см. Верхня частина голови і обличчя навколо очей у нього темно-бурувато-сірі, лоб білий. Верхня частина тіла сіра. Забарвлення нижньої частини тіла різниться в залежності від морфи: у представників світлої морфи вона повністю біла, у представників темної морфи вона темно-сіра, за винятком білуватих підборіддя і горла, у представників проміжної морфи нижня частина тіла переважно біла, однак на грудях у них є темний "комір". Нижня сторона крил біла з широкими темними краями, від згину крила до його центру ідуть чорні смуги.
Виділяють два підвиди:[5]
- P. b. brevipes (Peale, 1849) — південь Вануату, Фіджі;
- P. b. magnificens Bretagnolle & Shirihai, 2010 — острови Банкс[en] на півночі Вануату.
Коротконогі тайфунники утворюють гніздові колонії на островах Кадаву[en] і Гау[en] (Фіджі), на островах Ерроманго, Танна і Анейтьюм на півдні Вануату, а також на островах Ефате, Гауа і Вануа-Лава в групі островів Банкс[en] на півдні Вануату (підвид P. b. magnificens). Історично вони гніздилися також на островах Віті-Леві, Кадаву[en], Овалау[en] і Вануа-Балаву[en] у Фіджі та на острові Раротонга в групі островів Кука. За деякими свідченнями, коротконогі тайфунники можуть гніздитися на островах Кадаву, Коро, Матуку[en], Моала[en] і Тотоя[en] у Фіджі, на острові Макіра в архіпелазі Соломонових островів, на островах Раївававе[en], Муреа[en] і Таїті у Французькій Полінезії та на Самоа. Під час негніздового періоду вони зустрічаються в тропічних водах Тихого океану, між 10° північної широти і 10° південної широти, досягаючи Галапагоських островів.
Коротконогі тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, живляться кальмарами і дрібною рибою, зокрема з родин міктофових і фотіхтієвих (Phosichthyidae). Гніздяться колоніями, облаштовують гнізда в тріщинах серед скель, на стрімких схилах. на висоті від 100 до 500 м над рівнем моря. Гніздування починається у лютому-березні. В кладці 1 біле яйце, інкубаційний період триває 6-7 тижнів. Пташенята покидають гніздо через 11-12 тижнів після вилуплення.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, загальна популяція коротконогих тайфунників становить від 1 до 10 тисяч птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема щурів, кішок і мангустів.
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma brevipes: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
- ↑ Pterodroma brevipes у базі Avibase.
- ↑ R.J. Tomkins & B.J. Milne. Differences among Dark-rumped Petrel (Pterodroma phaeopygia) populations within the Galapagos Archipelago. „Notornis”. 38 (1), ss. 1–35, 1991.
- ↑ R.A. Browne, D.J. Anderson, J.N. Houser, F. Cruz, K.J. Glasgow, C.N. Hodges & G. Massey. Genetic diversity and divergence of endangered Galapagos and Hawaiian petrel populations. „The Condor”. 99 (3), ss. 812–815, 1997. doi:10.2307/1370494.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 вересня 2022.
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |