Тайфунник макронезійський
| Тайфунник макронезійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma alba (Gmelin, 1789)[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Procellaria alba | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник макронезійський[3] (Pterodroma alba) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[4]. Мешкає в центральній частині Тихого океану.
Опис[ред. | ред. код]
Макронезійський тайфунник — морський птах середнього розміру, середня довжина якого становить 35 см, розмах крил 83 см, вага 269 г. Голова, шия, верхня частина тіла, верхня частина грудей, крила і хвіст у нього рівномірно сірувато-коричнева, груди, живіт і гузка білі. Нижня сторона крил коричнева з тонкими білими краями. На підборідді і обличчя біла пляма. Дзьоб невеликий, відносно тонкий, чорний, лапи рожеві, знизу чорні.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Макронезійські тайфунники гніздяться на островах в центральній частині Тихого океану, утворюють гніздові колонії на островах Лайн і Фенікс в Кірибаті, на Маркізьких островах у Французькій Полінезії, на островах Піткерн та на острові Пасхи. Найбільша гніздова колонія цих птахів знаходиться на острові Кіритіматі в архіпелазі Лайн.
Макронезійські тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, живляться кальмарами, рибою і ракоподібними. Часто слідують за стадами китів. Утворюють гніздові колонії на невеликих острівцях, атолах і вулканічних островах, на висоті до 475 м над рівнем моря.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, загальна популяція макронезійських тайфунників становить від 20 до 30 тисяч дорослих птахів, з яких на Кіритіматі гніздиться не менше 20 тисяч дорослих птахів, на Хатуту[en] — 100 птахів, на Фату-Хуку[en] — 12 птахів, на атолі Кантон — 10 птахів, на Оено — 12-20 пар птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок і щурів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma alba: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
- ↑ Loomis, Leverett Mills (January 1920). On Procellaria alba Gmelin (PDF). The Auk. 38 (1): 88—91. doi:10.2307/4072962. JSTOR 4072962.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |