Такла-Макан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Такла-Макан
Зображення
Держава Flag of the People's Republic of China.svg КНР
Статус спадщини об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКОd
Довжина або відстань 1000 км
Ширина 400 км
Площа 337 000 км²
Критерій Світової спадщини (2005) World Heritage selection criterion (viii)d, World Heritage selection criterion (ix)d і World Heritage selection criterion (x)d
CMNS: Такла-Макан у Вікісховищі

Координати: 38°54′ пн. ш. 82°12′ сх. д. / 38.900° пн. ш. 82.200° сх. д. / 38.900; 82.200

Такла́-Мака́н — пустеля на заході Китаю в Синьцзян-Уйгурському автономному районі, одна з найбільших піщаних пустель світу. Довжина із заходу на схід понад 1000 км, ширина до 400 км, площа пісків понад 300 тисяч км².

Пустеля формувалася в умовах тривалої акумуляції опадів в межах Таримської западини, яка складена в основному алювіальними відкладеннями річки Тарим та її приток. Поверхня рівнинна, поступово знижується на північ і схід від 1200—1300 м до 800—900 м. На заході над пустелею підносяться поодинокі кряжі заввишки до 1664 м (гора Чонгтаг), складеного пісковиками. На південному заході переважають бархани, на північному сході — піщані гряди складної конфігурації (зокрема великі, такі, що протягуються іноді на 10—13 км, — так звані китові спини), піщані піраміди (висота 150—300 м) і ін. В околицях Такла-Макана є значні площі солончаків.

Піщана буря. Вигляд з супутника

Клімат помірно-теплий, різко континентальний, з нікчемною (до 50 мм в рік) кількістю атмосферних опадів. Характерна сильна запиленість атмосфери.

Річки, що стікають з Кунь-Луня, проникають в глиб Такла-Макана на 100—200 км, поступово вичерпуючись в пісках; тільки річка Хотан перетинає пустелю і влітку доносить свої води до Тариму, Такла-Макана, що протікає західною і північною околицею. Глибина залягання підземних вод у пониженнях рельєфу (в межах стародавніх дельт) 3—5 м, вони зазвичай важкодоступні для рослин, тому велика частина території позбавлена рослинного покриву і лише в місцях з близьким заляганням ґрунтових вод є рідкісні чагарники тамариску, селітрянки, очерету. В околицях пустелі і долинах річок зустрічаються тополя (туранга), лох, верблюжа колючка, однорічні солянки саксаул.

Тваринний світ бідний (рідкісні стада антилоп, зайці, піщанки, тушканчики, полівки); у долинах річок — кабани.

Постійного населення немає, є окремі оази в долинах річок, що стікають з Кунь-Луня. Поблизу південної околиці пустелі серед пісків — руїни стародавніх поселень, приурочені до сухих долин.

Транспортне сполучення[ред. | ред. код]

У 1992 – 1995 роках по діагоналі з північного сходу на південь було збудовано Таримське шосе, одну з трьох доріг, задля доступу до нафтогазових родовищ.

У 1980-х фахівці з Китайської Академії Наук виявили, що у цій неживій місцевості відбувається аномально високе поглинання вуглекислого газу. Подібні процеси зазвичай спостерігаються над лісами чи водними об'єктами, але для пустелі це нехарактерно. Зацікавившись цим феноменом, вчені вирушили на пошуки його причин.  Здивуванню не було межі, коли під товщами піску було виявлено колосальні запаси високомінералізованої води, яку можна використовувати для потреб промисловості чи сільського господарства.

Західний маршрут водно-транспортного проєкту Південь-Північ[ред. | ред. код]

Китай планує прорити 1000-кілометровий підземний водогон для виведення води з Тибетського плато, найбільшого водного резервуару світу, річки Ярлунг-Цангпо (верхня течія Брахмапутри) у Таримський басейн, розташований у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, для вирощування аграрної продукції. Також уряд КНР оголосив про урядові плани та техніко-економічні обґрунтування будівництва великої греблі для використання гідроелектроенергії та відведення води в інші райони Китаю. Розмір греблі в ущелині Цонпо перевищить розмір греблі «Три ущелини», оскільки передбачається, що така станція буде генерувати 50 000 мегават[1]. Це загрожує відтоком значних обсягів води й падінням її рівня в нижній течії річки з катастрофічними наслідками для тамтешнього численного населення.

Станом на 2016 рік побудувано ГЕС Cángmù та 10 дамб на Брахмапутрі й іще 18 будується, що означатиме подальше зменшення кількості води, яку отримують Індія й Бангладеш.

Друга фаза проекту водовідведення Дяньчжун включає постачання водою муніципальні заклади, сільськогосподарські та промислові зони Юньнані у посушливі періоди. Передбачається будівництво 300-кілометрового каналу для перекидання щороку до 17 млрд м3 прісної води з Тибету для порятунку річки Хуанхе, що живить величезну кількість населення Китаю, але критично міліє й утрачає ресурс.

Наразі реалізацію обох зазначених проєктів стримують висока вартість і брак необхідних технологій[2].

Див також[ред. | ред. код]

Фертигація

Брахмапутра

Південь-Північ (водно-транспортний проєкт)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Географічний портал
  • Пазинич В. Г. Механізм походження високогірних озер та піщаних масивів-пустель гірських країн під час танення льодовиків — пустелі Такла-Макан та Гобі (The origin of lakes and sandy deserts of mountains during the melting of glaciers –Taklamakan and Gobi desert)


  1. World's largest hydropower project planned for Tibetan Plateau. China Dialogue (en). 2014-03-05. Процитовано 2021-11-16. 
  2. Війни XXI століття - війни за воду | Defense Express. defence-ua.com (uk). Процитовано 2021-11-16.