Теодор-Мар'ян Тальовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тальовський Теодор-Мар'ян)
Перейти до: навігація, пошук
Теодор-Мар'ян Тальовський
пол. Teodor Marian Talowski
Теодор Тальовський (1857—1910).jpg
Дата народження 23 березня 1857(1857-03-23)
Місце народження Засів
Дата смерті 1 травня 1910(1910-05-01) (53 роки)
Місце смерті Львів
Працював у містах Краків, Львів.
Архітектурний стиль неоготика
Найважливіші споруди Костел святої Єлизавети
Commons-logo.svg Теодор-Мар'ян Тальовський у ВікіСховищі

Теодо́р-Мар'я́н Тальо́вський (пол. Teodor Marian Talowski, 23 березня 1857, Засів — 1 травня 1910, Львів) — вихованець та професор Львівської політехніки, архітектор. Працював у містах Західної Галичини. Прихильник неоготичного та неороманського стилів.

Біографія[ред.ред. код]

Теодор Маріан Тальовський народився 23 березня 1857 року у Засові. Навчався у Кракові у реальній школі, потім продовжив навчання у Львові, вступивши на архітектурний відділ Львівської політехніки. Тут він навчався у професора Юліана Захаревича. Своє навчання у Львівській Політехніці перервав на короткий час поїздкою до Відня, щоб поглибити знання з архітектури у професора Кьоніга. Ще у студентські роки Тальовський зарекомендував себе як талановитий аквареліст. Після закінчення Політехніки молодий архітектор розпочинає свою архітектурну практику у Львові, але скоро переїздить до Кракова, де певний час працює асистентом будівництва у Промислово-технічному інституті. Згодом після реорганізації навчального закладу продовжує свою викладацьку діяльність як професор малювання і будівництва у Краківській Промисловій школі.

У другій половині 80-х роках XIX ст. Тальовський будує житлові будинки у Кракові. Характерною особливістю цих будівель є: використання в оздоблені фасадів цегли та каміння різноманітних форм та фактур; примхливі завершення фасадів; асиметрично розміщені вікна та двері; будинки часто прикрашені рельєфами з латинськими написами, що з згодом ставали назвам цим спорудам: «Під павуком», «Під жабою, що співає», «Festina lente». У цих проектах ясно прочитується творче трактування середньовічних стилів: романського та готичного.

З 1888 року архітектор проектує ряд громадських та сакральних споруд. Костели у містах Західної Галичини: Добрехів, Ланьцут, Камінь, Вроцянка, Бібриця, Суха-Бескидcька, Висоцьк, Новий Санч та інших містах. Громадські споруди: двокласна школа у місті Окоцім, будинок «Сокіл» у місті Ясло, павільйон князя Адама Лобомирського на Крайовій виставці (1894), підземний перехід на вулиці Любич у Кракові (1898). У цей же час архітектор будує ряд житлових будинків для Яна Гьотца на вулиці Реторика у Кракові, та Залевського теж у Кракові, віллу Домбковських у Бохні, віллу Юліана Ванга у Львові на вулиці Івана Франка, 114, палац графа Міховського у Добрехові, Понінських у Горинцю, Сапігів у Сєдлісках. 1899 року стає членом Політехнічного товариства у Львові.[1] З 1901 року Тальовський керував кафедрою рисунку у Львівській Політехніці, а через два роки ще й почав викладати історію середніх віків.

У 1903 році отримує перемогу у конкурсі на костел святої Єлизавети у Львові. У цей ж час він проектує храм для Кам'янки-Бузької (Кам'янки Струмілової). За його проектами побудовані костели у Тернополі, Скалаті, Білоскірці, капличка у Гряді під Львовом. Окрім культових споруд, Тальовський робить проект перебудови замку XVII ст. у Висічці біля Борщева та палац ордината Чарковського-Голейовського. Також проектує палац гр. Чосновського в Оборах біля Шумська, палац князів Четвертинських у Києві, «Оссаріум» на полі битви під Аустерліцем.

Архітектор помер 1 травня 1910 року у Львові залишивши по собі багату творчу спадщину. 1910 року проекти Тальовського експонувались на першій архітектурній виставці у Львові.[2]

Прихильник неоготичного стилю, доклав чимало зусиль до його поширення по Галичині. З кінця XIX ст. проектував костели (всього їх у доробку архітектора майже сотня). Займався також реставрацією пам'яток старовини. Зокрема, наприкінці XIX ст. відреставрував башти та костел замку у Скалаті. Був членом журі конкурсу на проект нової ратуші у Стрию (1906),[3] будинку Торговельно-промислової палати у Львові (1907).[4] Помер у Львові, похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові в родинному гробівці Тальовських і Рашковських, поле W.[5]

Втілені проекти[ред.ред. код]

Сакральні споруди[ред.ред. код]

Костели[ред.ред. код]
Костел святої Анни у Скалаті
Тернопільський парафіяльний костел
Костел святої Єлизавети у Львові
Костел у Новому Сончі
  • Нові крипти Потоцьких під пресбітерієм парафіяльного костелу в Ланьцуті (між 1894 і 1902).[6]
  • Костел святої Єлизавети у Львові, збудований в 19031911 роках. З 1901 року було розпочато збір коштів на будівництво костелу святої Єлизавети на полощи Солярні (тепер Кропивницького). Костел мав вміщувати 2000 осіб та містити 1000 сидячих місць. Конкурс проектів був оголошений у 1903 році. Перемогу отримав Теодор Тальовський, який представив на конкурс три різні проекти. Костел виконаний у неоготичному стилі. Це тринефна базиліка з трьома вежами, що завершуються гострим шпилями. Фасади виконані з нетинькованої червоної цегли, а оздоблення з білого натурального каменю. У верхній частині головного фасаду розташована скульптурна композиція «Розп'яття з пристоячими Іоаном та Марією» виконана скільптором Петром Війтовичем, також вівтар (1917) нині не збережений.[7]
Докладніше у статті Церква святих Ольги і Єлизавети
Каплиці[ред.ред. код]
  • Каплиця у Гряді під Львовом.
  • Каплиця усипальниця в Кобилянці (1898)[8].
  • Каплиця в Ліб'язі на Лемківщині(1899)[9].
  • Каплиця в Чрзенові на Лемківщині (1899)[9].
  • Каплиця в Кросєнках на Лемківщині (1899)[9].
  • Вівтар монастирського костелу у Дожбехові (1900)[9].

Житлові споруди[ред.ред. код]

  • Забудова вулиці Реторика у Кракові.
    • Будинок «Під жабою, що співає».
    • Будинок «Festina lente» (1887).
    • Будинок у Кракові для Яна Гьотца.
  • Будинок «Під ослом» в Кракові (1889).
  • Будинок «Під павуком» в Кракові.
  • Вілла М. Домбковських у Бохні (1900)[8].
  • Вілла Юліана Ванґа (Львів, 1899) — вулиця Франка, 114 (Св. Софії, 30), Вілла промисловця, власника фабрики штучних добрив Юліана Ванґа, збудована у 1899 р. Споруда виконана у стилі романського модерну. Двоповерхова, у плані наближена до прямокутника, має високий цокольний поверх. Композиційне вирішення фасаду асиметричне — з ліва розташований кутовий ризаліт, а з права виступає розкрепована частина з мансардним поверхом. Розкремпована частина завершується високим шатром, та двома невеличкими вежами з цибулястими банями. Кутовий ризаліт увінчується щипцем зі сліпим круглим вікном. На рівні другого поверху знаходиться балкон на кронштейнах. Вікна першого поверху та подвійне вікно на рівні мансарди мають аркове завершення, а другого і цокольного — лучкові, оздоблені жовтою цеглою. Головний вхід декоровано порталом і парадним сходами. Стіни виконані з нетинькованої червоної цегли, які на рівні першого і цокольного поверхів обличковані ламаним каменем і завершені аркатурним фризом та профільованим карнизом із сухариками.[10]
  • плац графа Чосновського в Оборах біля Шумська.
  • палац в Добжехові (1890)[8].
  • Палац Романа Міхаловського у Дожбехові (1899)[9].
  • Будинок К. Залевського в Кракові (1898)[9].

Реставраційні роботи[ред.ред. код]

  • Наприкінці XIX століття архітектор видозмінив башти Скалатського замку, надавши їм неоготичного забарвлення.
  • Костел домініканського монастиря у Богородчанах на Станіславщині (19041905)[9].
  • Проект реставрації Чернелицького замку від 1905 року. Зберігається в архіві Інституту мистецтва ПАН у Варшаві.[11]
  • Проект розбудови парафіяльного костелу у Вижнянах під Львовом. Створений 1905 у неоготично-неороманських, дещо зредукованих формах. Передбачав розбирання пресбітерія і добудову нової нави із перетворенням старої нави на рамено трансепту. Не був реалізований.[12]
  • Перебудова замку XVII ст. у Висічці біля Борщева на палац ордината Чарковського-Голейовського.

Інші роботи[ред.ред. код]

  • 2-класна школа в Окоцімі
  • Лікарня в Оскоімі
  • Будинок «Сокола» в Ясло (1898)[9].
  • Павільйон князя Адама Любомирського на Крайовій виставці (1894)
  • Підземний перехід на вулиці Любич у Кракові (1898)
  • Оссарій на місці битви під Аустерліцом, спроектований на замовлення Австрійського товариства ветеранів. Мав являти собою 65-метровий пам'ятник з оглядовою вежею і одночасно музейну споруду.[13]

Акварелі[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 96.
  2. Minkiewicz W. Z powodu I wystawy Architektury we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 23. — S. 359; продовження статті — № 24. — S. 384.
  3. Konkurs na projekt nowego ratusza w Stryju // Gazeta Lwowska. — 28 marca 1906. — № 71. — S. 4; Konkurs na projekt nowego ratusza w Stryju // Słowo Polskie. — 27 marca 1906. — № 132. — S. 3.
  4. Budowa gmachu Izby handlowej i przemysłowej // Gazeta Lwowska. — 19 lutego 1907. — № 40. — S. 4; Budowa gmachu Izby handlowej i przemysłowej // Nowa Reforma. — 18 lutego 1907. — № 80. — S. 3.
  5. Grodziska-Ożóg K. Cmentarz Rakowicki w Krakowie. — Wyd. drugie uzupełnione i poprawione. — Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1987. — S. 144. — ISBN 83-08-01428-3.
  6. Jabłoński K. Zamek w Łańcucie. — Warszawa: Sport i turystyka, 1991. — S. 30. — ISBN 83-217-2629-1.
  7. Архітектура Львова… — С. 309, 450.
  8. а б в г д е ж и к л м н Łoza S. Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących.
  9. а б в г д е ж и к Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть.
  10. Енциклопедія Львова (За редакцією А. Козицького та І. Підкови)
  11. Арсеніч М. Фортеця часів Австро-Угорщини // Пам'ятки України. — 2015. — № 7—9. — С. 57.
  12. Gluzińska A. Kościół parafialny p. w. Św. Mikołaja w Wyżnianach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, Pasaż, 2003. — Т. 11. — S. 323, 333. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-04-7.
  13. Ossarium // Architekt. — 1900. — № 2. — S. 37-38, tabl. I.

Джерела[ред.ред. код]

  • Ґранкін П. Е. Майстер неоготики Теодор Маріан Тальовський (1857—1910) // Будуємо інакше. — № 2. — 2001. — С. 38-39.
  • Łoza S. Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa : Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — С. 335.
  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Енциклопедія Львова (За редакцією А. Козицького та І. Підкови). — Львів: Літопис, 2007. — Т. 1. — 324 с. — ISBN 978-966-7007-68-8;
  • Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — ISBN 966-7452-16-6.

Посилання[ред.ред. код]