Танеґасіма (вогнепальна зброя)
| Танеґасіма | |
|---|---|
Експозиція зразків 1543 року | |
| Тип | аркебуза |
| Походження | Японія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 16—19 ст. |
| Оператори | Асігару |
| Характеристики | |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 200 метрів (220 ярд) |
Танеґасіма (яп. 種子島), іноді хінавадзю (яп. 火縄銃 — «ґнотова рушниця») — старовинна японська вогнепальна зброя з ґнотовим замком[1]. Через ізоляцію Японії залишалася єдиною вогнепальною зброєю японців протягом багатьох століть.
Танеґасіма — це японський «клон» португальської аркебузи[2], купленої в португальських моряків. В 1542 або 1543 році китайська джонка з декількома португальцями на борту була віднесена штормом до острова Танеґасіма. Антоніу да Мота, що був на борту джонки, познайомив японців з тогочасними португальськими аркебузами, які викликали у японців захват. Після усвідомлення переваг португальської зброї місцевий князь купив у них дві рушниці. Скопіювавши їх, японці створили власні зразки, названі на честь острова. Це була перша вогнепальна зброя Японії. Незабаром японці вдосконалили спусковий механізм, після чого почалося масове виробництво. Ця зброя активно застосовувалося в японсько-корейській війні та локальних конфліктах. Під час ізоляції Японії (XVII— XIX ст.) вона без значних змін проіснувала до середини XIX століття.
- Сіба-хікіґане — захист приклада
- Хікіґане — спусковий гачок
- Каракурі — замок
- Дзіїта — пластинка
- Юодзінтецу — спускова скоба
- Бію — заклепка
- Хінава Тоусі Ана — отвір для ґнота
- Хадзікі Ґане — пружина
- Дуґане — кільце приклада
- Хібасамі — курок
- Амаой — захист ствола
- Хібута — кришка полиці
- Хідзара — полиця
- Дай — приклад
- Цуцу — ствол
- Мото Маете — приціл
- Уденукі — отвір для ременя (антабка)
- Нака Маете — цілик
- Мекуґі Ана — отвір для заклепки
- Сакі Маете — мушка
- Карука — шомпол
- Суґуті — дуло
- ↑ East Asia: A Cultural, Social, and Political History, Authors Patricia Ebrey, Anne Walthall, James Palais, Publisher Cengage Learning, 2008, ISBN 978-0-547-00534-8 P257
- ↑ Lidin, Olof G. (2002). Tanegashima: the arrival of Europe in Japan. NIAS Press. с. 4. ISBN 978-87-91114-12-0.