Танковий мостоукладач
Танковий мостоукладач, Мостовий танк[1] — спеціальний танк, броньована інженерна машина (мостоукладач) на базі танкового шасі, що призначається для транспортування, а також встановлення та зняття за допомогою вбудованих механізмів мостової конструкції в бойовій обстановці з метою забезпечення просування танків та інших бойових машин.
Усі робочі операції виконуються машиною дистанційно, без необхідності виходу екіпажу[2][3]. Мостова конструкція танкових мостоукладачів в залежності від конкретної моделі машини може бути виконана нескладаною або складаною (так звані «ножиці»), суцільною або колійною. Довжина нескладаних мостів досягає 10 — 14 метрів, складаних — понад 20 метрів[2]. Відповідні сучасному визначенню танкового мостоукладача машини з'явилися ще уміжвоєнний період, проте єдиної класифікації вони не мали і позначалися як «мостові», «саперні» чи «інженерні» танки.
Історія[ред. | ред. код]
Міжвоєнний період[ред. | ред. код]
СРСР[ред. | ред. код]
У СРСР у міжвоєнний період розроблялася значна кількість проектів інженерних машин на базі основних танків, що мали всі основні риси сучасних танкових мостоукладачів, на базі шасі Т-18, Т-26 (СТ-26 — саперний танк (мостоукладач)) (1932—1930)..) озброєння: кулемет ДТ, випущена 71 машина різних систем, включаючи 6 дослідних.), Т-27, Т-28 (ІТ-28), БТ-2 (БТ-2 саперний) і БТ-5. Жоден з проектів не вийшов за межі створення дослідних зразків і на озброєння не приймався.
Друга світова війна[ред. | ред. код]
Німеччина[ред. | ред. код]
У 1940 році нацистською Німеччиною був створений мостоукладач Brückenleger IV на базі середнього танка PzKpfw IV. Машина була випущена малою серією в 20 екземплярів і істотного впливу на перебіг бойових дій не мала[4].
Великобританія та США[ред. | ред. код]
.JPG)
Під час Другої світової війни в арміях Союзників набули поширення імпровізовані машини, що створювалися на базі серійних танків «Черчілль» та «Шерман» і за застосуванням аналогічні сучасним танковим мостоукладачам. Мостова конструкція жорстко кріпилася на даху корпусу такого мостоукладача, і для встановлення машина повинна була розташуватися на дні перешкоди, граючи роль проміжної опори. «Валентайн»-мостоукладач (англ. Valentine Bridgelayer) був спеціалізованим варіантом «Валентайна», позбавленим башти та обладнаним 9-метровим мостом 30-тонної вантажопідйомності, що розкладався за схемою «ножиці». У 1942—1943 роках вироблено 192 мостоукладачі на базі «Валентайна», які активно використовувалися в Італії, Північно-Західній Європі та Бірмі[5].
СРСР[ред. | ред. код]
25 «Валентайнів»-мостоукладачів надійшло в СРСР по Ленд-лізу в 1944[6].
Мостоукладачі на базі «Валентайна» використовувалися в РСЧА на Далекому Сході під час настання радянських військ у Маньчжурії. У складі 1-го Далекосхідного фронту було дві роти мостоукладачів по 10 Валентайн-Бріджлейер[7][8].
Післявоєнний період[ред. | ред. код]
Сучасна концепція танкових мостоукладачів остаточно оформилася в 1950-і — 1960-і роки, коли в СРСР були створені машини спеціальної розробки, що увійшли до великосерійного виробництва, і без істотних змін збереглася до теперішнього часу[3].
Галерея[ред. | ред. код]
-
-
-
-
-
-
AMX-13 PDP на базі AMX-13 -
Titan AVLB на базі Челленджер 2 -
M48A5 AVLB на базі М48 -
-
-
-
Centurion AVLB на базі Centurion
_on_display_at_the_Medium_Capability_Demonstration_Day_at_Bovington_Camp._MOD_45147374.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Алексей Брусилов, Алексей Моисеев, Помощник «Арматы»: «мостовой танк» МТУ-2020 показали на «Армии-2019», 27.06.2019.
- ↑ а б Мостоукладчик // Линия адаптивной радиосвязи — Объектовая противовоздушная оборона / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1978. — С. 432. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 5).
- ↑ а б Статья II, п.1 (I) // Договор об обычных вооружённых силах в Европе. — ОБСЕ. — С. 5.
- ↑ Germany's Brückenleger IV (англ.). wwiivehicles.com. Архів оригіналу за 29 січня 2011. Процитовано 8 лютого 2011.
- ↑ David Boyd. (31 грудня 2008). Valentine Infantry Tank (англ.). Архів оригіналу за 14 січня 2010. Процитовано 30 червня 2009.
- ↑ Справка технического управления ГБТУ КА «О поступлении импортного бронетанкового вооружения в СССР с 1941 по январь 1945 года»
- ↑ М. Барятинский. Пехотный танк «Валентайн». С. 22
- ↑ А пушки наши. Александр Широкорад. Иномарки в бою — часть I. Архів оригіналу за 1 травня 2018. Процитовано 29 липня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Мостоукладчик // Линия адаптивной радиосвязи — Объектовая противовоздушная оборона / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1978. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 5).
- Солянкин А. Г., Павлов М. В., Павлов И. В., Желтов И. Г. Отечественные бронированные машины. XX век. 1905—1941. — М.: «Экспринт», 2002. — Т. 1. — С. 219—220, 222—227, 248—249. — 344 с. — 2000 экз. — ISBN 5-94038-030-1.