Танк-паровоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Безтендерний танк-паровоз NWE Nr. 21 на діючій вузькоколійній залізниці в м. Гернроде, Німеччина

Танк-паровозпаровоз, що не має тендера. , а запас води й палива розташовані на самому локомотиві у спеціальних баках. Частина «танк» у назві, походлить від англ. tank - «бак».[1]

Застосовувались для маневрів, роботи на фабричних під'їзних шляхах, а також для водіння вантажних та пасажирських потягів на коротких лініях сполученя. В деяких європейських країнах називаються тендер-паровозами (напр. нім. Tenderlokomotive), так як в них суміщено функцію паровоза і тендера.

Історія[ред.ред. код]

Безтендерний маневровий танк-паровоз E 3/3 (Tigerli) , водяні цистерни розміщені під низом котла, контейнери з вугіллям обабіч локомотиву, Швейцарія
Англійський паровоз Peckett and Sons 2000 -сідельні водяні танки розміщено на поверхні котла
Паровоз DB 66 002-7 1, Німеччина 1955 р. Водяні цистерни розміщені по бокам, контейнер з вугіллям позаду кабіни машиніста

В 1848 році в Англії, заводи Джорджа Інгланда ("George England and Co.") поставили партію локомотивів такого типу на лінію Лондон-Брайтон ("Лондон, Брайтон і Південнобережна залізниця"), [2] де рух, особливо поблизу Лондона, був досить інтенсивним, а відстані між станціями не великі.

Спочатку танк-паровози здавались небезпечними, але ідея короткобазового та керованого локомотива, придатного для використання на промислових підприємствах, швидко завоювала популярність. Уже в 1851 р. п'ять інших виробників продемонстрували власні зразки танк-паровоза на Всесвітній виставці в Лондоні.[3] В подальшому їх почали виготовляти в Німеччині та інших країнах.

Особливості конструкції[ред.ред. код]

Танк-паровози розрізняються по розташуванню ємностей з водою, і вугільних ящиків (або нафтових цистерн).

На перших паровозах вугілля насипали прямо на підлогу в будці машиніста, потім для цього почали встановлювати окремі ящики.[4] Існують варіанти розміщення або на поверхні котла - сідельні танки, або збоку від нього - бічні танки, або під котлом, в рамі - рамні танки. Нафтові резервуари в рамі не встановлювали, їх робили або сідельними, або відводили під паливо один із бокових танків.

Танки та ящики розміщувались ближче до центру мас локомотива або так, щоб передні резервуари були врівноважені задніми. Це необхідно для рівномірного зменшення ваги паровоза за рівнем витрати палива і запасів води, щоб його маса однаково розподілялась на рухливі осі. Врівноваженість локомотива відносно зчіпної ваги була важливою особливо для маневрових паровозів які постійно зрушують з місця важкі вагони.[5]

Недоліки та переваги[ред.ред. код]

Танк-паровози мали свої переваги та недоліки, що обмежували їх застосування, але, одночасно, робили незамінними в певних умовах.

Недоліки:

  • Нестабільна зчіпна вага- маса паровоза зменшується з витратою води та пального.
  • Обмежені запаси води і палива - на самому паровозі можна розмістити значно менше необхідних для роботи запасів, ніж у більш об'ємному причіпному тендері. По цій причині магістральні танк-паровози не можуть працювати на лініях, де є значні відстані між станціями.

Недоліки танкових локомотивів перекривались їх безсумнівними перевагами:

  • Компактність - розміри найбільшого танк-паровоза менше, звичайного паровоза з тендером. За рахунок компактності танкові локомотиви краще вписуються в повороти колії малого радіуса і більше придатні для роботи на гірських дорогах, промислових під'їзних залізницях , та іш., де рельсовий шлях має складну профіль.
  • На відміну відмінності від звичайних локомотивів, пристосованих для рівномірного руху в вперед, танк-паровози мають однакову тягу як переднім, так і заднім ходом.
  • Гарний огляд - тендер не заважає машиністу спостерігати за сигналами при русі заднім ходом.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та посилання[ред.ред. код]

  • Ralf Rossberg (Hrsg.): Deutsche Eisenbahnfahrzeuge von 1838 Bis Heute. Springer Verlag Berlin Heidelberg GmbH, Berlin Heidelberg 1988, ISBN 978-3-642-95771-0.
  • F. Meineke, FR. Röhrs: Die Dampflokomotive. Lehre und Gestaltung, Springer Verlag Berlin-Göttingen-Heidelberg, Berlin Heidelberg 1949.
  • А. В. Хмилевский, П. И. Смушков. Паровоз (Устройство, работа и ремонт). М., «Транспорт», 1973. Стр. 320—341.
  • Железнодорожный транспорт: Энциклопедия / Гл. ред. Н. С. Конарев. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1994. — 559 с. — ISBN 5-85270-115-7.
  • The Industrial Locomotive Society (1967). Steam locomotives in inductry. Newton Abbot: David and Charles.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Железнодорожный транспорт: Энциклопедия / Гл. ред. Н. С. Конарев. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1994. — 559 с. — ISBN 5-85270-115-7.
  2. The Industrial Locomotive Society (1967). Steam locomotives in inductry. Newton Abbot: David and Charles. pp. 9-10
  3. «The Great Exhibition», The Morning Chronicle (London, England) (26429), August 29, 1851
  4. Г. Гюнтер. Железная дорога. М. 1930
  5. Раков В. А. Локомотивы отечественных железных дорог (1845—1955), М.:Транспорт, 1995. ISBN 5-277-00821-7