Тансу Чілер
| Тансу Чілер | |
|---|---|
| тур. Tansu Çiller | |
 | |
| Прем'єр-міністр Туреччини | |
| 25 червня 1993 — 6 березня 1996 | |
| Попередник | Ердал Іненю |
| Наступник | Месут Їлмаз |
| Народився |
24 травня 1946[1][2][…] (77 років) Стамбул, Туреччина[1] |
| Відомий як | економістка, дипломат, політична діячка, викладачка університету |
| Місце роботи | Босфорський університет |
| Громадянство |
 Туреччина |
| Alma mater | Босфорський університет, Єльський університет, Університет Коннектикуту, Роберт-колледжd і Mount Ida Colleged |
| Політична партія | True Path Partyd |
| Батько | Necati Çillerd |
| У шлюбі з | Özer Uçuran Çillerd |
| Нагороди | |
| Підпис |
 |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Тансу Пенбе Чілер (тур. Tansu Penbe Çiller; нар. 24 травня 1946) — турецька економістка й політична діячка. Перша та єдина на даний момент жінка, яка обіймала посаду прем'єр-міністра Туреччини.
Початок кар'єри[ред. | ред. код]
Закінчила Школу економіки при жіночому Роберт Коледжі (Стамбул). Отримала ступінь доктора в Коннектикутського університеті і пізніше закінчила постдокторські дослідження в Єльському університеті. З 1978 року викладає в Босфорській університеті (Стамбул), з 1983 року — професор (там само). Також працювала в Стамбульському банку на посаді президента.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
Змінивши професорські посади в кількох університетах, активно зайнялася політикою з листопада 1990, вступивши в консервативну Партію вірного шляху. Була обрана до парламенту Туреччини 1991 року депутатом від Стамбула, займала посаду державного міністра економіки в коаліційному уряді С. Деміреля.
З 13 червня 1993 — лідер партії, прем'єр-міністр Туреччини в коаліційному уряді Партії вірного шляху і Соціал-демократичної народної партії. Після виходу соціал-демократів з коаліції в жовтні 1995 спробувала сформувати уряд меншості, проте уряд не отримав підтримки парламенту. Після цього погодилася на формування нового кабінету за участю Республіканської народної партії, що поглинула Соціал-демократичну народну партію.
Займала також посаду міністра закордонних справ Туреччини та віцепрем'єра в 1996—1997. Для боротьби з курдськими сепаратистами і Вірменською секретною армією звільнення Вірменії вдавалася до посилення зв'язків з антидемократичною мережею організованої злочинності, відомої як «Глибинна держава». Це стало очевидно, коли після Сусурлукського скандалу вона виступила з хвалебною промовою на адресу ультранаціоналіста, лідера ультраправої організації «Сірі вовки» Абдулли Чатли, який загинув в автомобільній катастрофі в Сусурлуці, заявивши: «Тих, хто стріляють або отримують рани в ім'я цієї країни, цієї нації, і цієї держави, ми будемо завжди згадувати з повагою.»
1997 року, не встигнувши сформувати новий кабінет, відсторонена від влади (з посади віцепрем'єра) унаслідок військового перевороту.
Під час її правління було підписано митну угоду між Туреччиною і ЄС.
Одним з її головних досягнень є перетворення турецької армії з організації, яка користувалася застарілим озброєнням часів Другої світової війни, в сучасні збройні сили, здатні з успіхом вести мобільну війну проти Курдської робочої партії. Їй вдалося переконати США внести Курдську робітничу партію в список терористичних організацій, пізніше домоглася такого ж рішення від ЄС.
Звинувачення в корупції[ред. | ред. код]
Турецький парламент провів розслідування щодо Чілер в зв'язку з серйозними звинуваченнями в корупції в період її перебування на чолі уряду. Чілер і ще один колишній прем'єр Месут Йилмаз були пізніше звільнені від переслідування, переважно у зв'язку з процедурними моментами і їх імунітетом. В кінці 1998 року справи по їх звинуваченням були закриті комісією парламенту.
Після поразки на виборах в листопаді 2002 року пішла з політики.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11919256X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ FemBio database
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
Література[ред. | ред. код]
- В. І. Головченко. Чіллер Тансу // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
|
.svg)