Таньпетер Карл Альфредович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таньпетер Карл Альфредович
Народження 24 липня 1926(1926-07-24)
Нижній Новгород, РСФРР, СРСР
Смерть 2008
Країна  СРСР
 Україна
Жанр портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання Харківське державне художнє училище (1948) і Харківський художній інститут (1955)
Діяльність художник, педагог
Вчитель Чернов Леонід Іванович
Працівник Харківський художньо-промисловий інститут
Член Спілка радянських художників України

Карл Альфредович Таньпетер (нар. 24 червня 1926, Нижній Новгород — пом. 2008) — український живописець; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1965 року[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 24 червня 1926 року в місті Нижньому Новгороді (нині Росія). Протягом 1943—1948 років навчався у Харківському художньому училищі, у 1948—1955 у Харківському художньому інституті у Леоніда Чернова.

З 1976 року викладав у Харківському художньо-промисловому інституті[1]. Жив у Харкові, в будинку на вулиці Ямській, № 61, потім в будинку на вулиці Ахсарова, № 13, квартира 563[2]. Помер у 2008 році[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису. Створював пейзажі, портрети, натюрморти. Серед робіт:

  • «Після бурану» (1957);
  • «Тарас Шевченко серед казахів» (1961);
  • «Пісня 1920-х років» (1965);
  • «В степу» (1963);
  • «Перші авіазагоги» (1967);
  • «Комдив Яніс Фабриціус» (1968);
  • «Володимир Ленін з червоними командирами» (1970);
  • «Автопортрет» (1970);
  • «Табун на Дінці» (1970);
  • «Натюрморт» (1980);
  • «Чорноморці» (1985);
  • «Киргиз у білій шапці» (1985).

Брав участь у республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках з 1956 року. Персональні виставки проходили у Харкові у 1957 році та у киргизькому місті Таш-Кумирі у 1975 році[1].

Окремі роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України, Національному музеї «Київська картинна галерея», Харківському, Сумському, Дніпровському, Донецькому художніх музеях, Меморіальному музеї Миколи Пржевальського у місті Караколі, Державному музеї образотворчого мистецтва у Бішкеці, Музеї архітектури та побуту народів Нижегородського Поволжя у Нижньому Новгороді, а також у галерейних та приватних колекціях в Україні та за її межами[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]