Тан Сяньцзу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тан Сяньцзу (汤显祖)
湯顯祖.jpg
Ім'я при народженні Іжен (義仍)
Псевдо Хайжо
Народився 24 вересня 1550(1550-09-24)
Ліньчуань, провінція Цзянси
Помер 29 липня 1616(1616-07-29) (65 років)
Ліньчуань, провінція Цзянси
Громадянство
(підданство)
Велика країна Мін
Національність китаєць
Діяльність державний службовець, драматург
Володіє мовами китайська[1]
IMDb nm0849348

Тан Сяньцзу, або Танг Шянзу (Tang Xianzu, *24 вересня 1550 — †29 липня 1616) — визначний китайський драматург та поет часів династії Мін.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у родині вчених у повіті Ліньчуань сучасної провінції Цзянси. Отримав ґрунтовну освіту. У 1571 році склав провінційні іспити. У 1577 та 1580 роках намагався скласти імператорський іспит, проте внаслідок конфлікту з імператорським секретарем Чжаном це Тан Сяньцзу не вдалося. Лише у 1583 році він успішно складає імператорський іспит та отримує звання цзіньши. Він отримує посаду в уряді другої столиці тих часів Нанкіні. У 1591 році за протистояння корупції понижують у званні та відправляють у містечко Сучан. Зрештою Тан у 1598 році йде у відставку. Він повертається додому, починає професійно займатися складання п'єс. Навколо нього формується школа драматургії, що у подальшому отримала назву «Ліньчуаньської». Тут він й помер 29 липня 1616 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Вважається одним із значущих драматургів Китаю. Його навіть називають «китайським Шекспіром» з огляду на внесок Тан Сяньцзу до китайської драматургії. Його п'єси оспівують природні людські відчуття, вони направлені проти неоконфуцианського раціоналізму. Вірші і ритмічна проза відмічені межами новаторства. Він і його продовжувачі (ліньчуаньська школа) висували на перший план людське відчуття як творчу стимул-реакцію, нехтували умовностями поетичного канону.

Найбільш відомими п'єсами є: «Пурпурна флейта» (1579 рік), її переробка «Пурпурна шпилька» (1587 рік) — про нещасну любов актриси і знатного хлопця, «Піонова альтанка» (1598 рік) — про силу кохання, завдяки чому герой воскрешає померлу кохану. Також значущими є «Сон про Наньке» (1600 рік) й «Сон у Ханьдані» (1601 рік).

Крім того був знаний як поет, натепер відомо про 7 його поем, найбільш знаною є «Чотири сни у залі Юй Мін».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Tang, Xianzu; Zhang, Guangqian. A Dream Under the Southern Bough (Nanke Ji). Beijing, Foreign Languages Press, 2003
  • data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.