Тан Шве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тан Шве
бірм. သန်းရွှေ
Chairman, State Peace and Development Council, Myanmar, Sr. Gen. Than Shwe, in New Delhi on July 27, 2010.jpg
Народився 2 лютого 1933(1933-02-02)[1][2] (88 років)
Kyauksed, Мандалай, М'янма
Країна Flag of Myanmar.svg М'янма
Діяльність політик, військовослужбовець
Роки активності 195320112011
Magnum opus Uppatasanti Pagodad
Посада Прем'єр-міністр М'янми, Збройні сили М'янми і Президент М'янми
Військове звання генерал
Партія Партія бірманської соціалістичної програми
Конфесія буддизм
У шлюбі з Kyaing Kyaingd
Діти (8) Kyi Kyi Shwed, Thandar Shwed, Kyaing San Shwed[3] і Tun Naing Shwed
Тан Шве, 11 жовтня 2010

Старший генерал (Генералісимус) Тан Шве (2 лютого 1933(19330202), Чаусхе, округ Мандалай, М'янма) — військовий диктатор М'янми з 23 вересня 1992 до 30 травня 2011. Голова військової хунти, яка з 15 листопада 1997 носить назву Державна рада миру та розвитку (ДРМР, SPDC). Обіймав посаду Голови держради.

Тан Шве народився в бідній сім'ї, працював на пошті. У 1953 році по набору для боротьби з повстанцями і сепаратистами він вступив до школи підготовки офіцерів, яку закінчив у 1954 році.

Багато років він працював у відділі психології військових дій на фронті боротьби проти каренів. Після перевороту в 1962 році, організованого генералом У Не Віном його кар'єра стрімко набирала темпи. У 1985 році він став бригадним генералом, в 1986 році — генерал-майором. У 1988 році він увійшов у Виконавчого комітету Партії бірманської соціалістичної програми (ПБСП, BSPP) генерала Не Віна. 21 вересня 1988 він увійшов до числа 21 члена військової хунти, яка носила назву Державної ради з відновлення законності та правопорядку (ДРВЗП, SLORC). Хунту очолював генерал Со Маунг. Він став першим помічником Со Маунга, який пішов у відставку за станом здоров'я 23 квітня 1992 року. Після цього Тан Шве став головою ДРВЗП. Він же став прем'єр-міністром, військовим міністром і верховним головнокомандувачем.

Спочатку Тан Шве проводив більш ліберальну політику, ніж його попередники. Він звільнив політичних в'язнів і послабив заходи проти Глави опозиційної партії НЛД Аун Сан Су Чжі, яка з липня 1989 перебувала під домашнім арештом. У 1993 році у відповідь на програні вибори 1990 року було скликано Національну конституційну конференцію (НКК) для вироблення положень нової конституції. Тан Шве послабив державний контроль над економікою і став домагатися вступу М'янми в АСЕАН, яке відбулося в 1997 році. За цей час він змістив за корупцію велику кількість міністрів. Тан Шве вперше дозволив таким міжнародним організаціям як «Міжнародний комітет Червоного Хреста» і «Міжнародна амністія» відвідувати М'янму.

При цьому він продовжував переслідування національних меншин — зокрема каренів і шанів. Під його керівництвом почалася кампанія переслідування мусульманського народу рохінджа, в результаті чого 250 000 чоловік втекли в Бангладеш. Нова конституція так і не була прийнята, тому що НКК було розпущено в 1995 році. Знову Конференцію було скликано на кілька тижнів тільки в 20042005 роках. Діалогу з опозицією йому встановити так і не вдалося, він репресував активних журналістів, а в травні 2003 року знову була арештована і поміщена під домашній арешт Аун Сан Су Чжі.

Про нього відгукуються як про малоосвічену, закриту, образливу і запальну людину, яка проводить більше часу граючи в гольф або за комп'ютером, ніж за державними справами.

25 серпня 2003 року він залишив посаду прем'єр-міністра, однак до 2011 року суміщав велику кількість ключових посад. В даний час в уряді М'янми є протистояння між угрупуванням Тан Шве і заступником голови хунти генералом Маунг Ає. В останні роки правління Тан Шве, його режим набуває все більше рис монархії, в армії і по країні про нього говорять як про царя. Його онуки стверджують, що в їх жилах тече «королівська кров». На буддійський Новий Рік його сім'я отримує величезні подарунки. Так, в 2004 році сума подарунків склала 700 мільйонів євро.

Його дружина До Чьяінг Чьяінг активно бере участь в політиці, зокрема, в призначенні вищих чиновників.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]