Тапіранга маскова
| Тапіранга маскова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець маскової тапіранги
,_Careiro_da_V%C3%A1rzea,_Amazonas,_Brazil.jpg) Самиця маскової тапіранги
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ramphocelus nigrogularis (Spix, 1825) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Tanagra nigrogularis Spix, 1825 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тапіра́нга маскова[2] (Ramphocelus nigrogularis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Мешкає в Амазонії. Найближчим родичем маскової тапіранги є червона тапріанга: ці два види розділилися приблизно 800 тисяч років тому[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 17-19 см, вага 27-36 г. У самців голова, шия, груди, живіт, боки і надхвістя яскраво-карміново-червоні, на обличчі чорна "маска", горло, спина, крила і хвіст вугільно-чорні. Райдужки червонувато-карі, дзьоб зверзу сірий, знизу білий з чорним кінчиком, лапи темно-сірі. Самиці мають дещо менш яскраве забарвлення, живіт у них коричнюватий.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Маскові тапіранги мешкають на сході і півдні Колумбії, в Еквадорі і Перу на схід від Анд, на півночі Болівії і в Бразильській Амазонії (на південь від Амазонки)[5][6][7]. Вони живуть у варзейських лісах[en] (тропічних лісах у заплавах Амазонки і її притоків), на узліссях і в заростях на берегах річок, озер і боліт. Зустрічаються парами або сімейними зграйками до 10-12 птахів. на висоті до 600 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з пурпуровими тапірангами.
Маскові тапіранги живляться плодами, зокрема плодами гуаяви, аннони і пасифлорових, а також комахами і павуками, зокрема літаючими термітами[8]. Гніздо чашоподібне, робиться з сухого листя і рослинних волокон. В кладці 2 блакитнуватих яйця, поцяткованих чорними плямками.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Ramphocelus nigrogularis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 листопада 2022.
- ↑ Burns, Kevin J.; Racicot, Rachel A. (2009). Molecular phylogenetics of a clade of lowland tanagers: implications for avian participation in the great American interchange (PDF). Auk. 126 (3): 635—48. doi:10.1525/auk.2009.08195. S2CID 32907534. Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2011.
- ↑ Robert S. Ridgely; Guy Tudor (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines. University of Texas Press. с. 614. ISBN 978-0-292-71979-8.
- ↑ Schulenberg, Thomas S. (2007). Birds of Peru. Princeton, NJ: Princeton University Press. с. 542—43. ISBN 978-0-691-13023-1.
- ↑ Steven L. Hilty; Bill Brown (1986). A guide to the birds of Colombia. Princeton University Press. с. 624. ISBN 0-691-08372-X.
- ↑ Eisenmann, Eugene (1961). Favorite Foods of Neotropical Birds: Flying Termites and Cecropia Catkins (PDF). The Auk. 78 (4): 636—638. doi:10.2307/4082198. JSTOR 4082198.
Посилання[ред. | ред. код]
- Lebbin, Daniel J. (2008). AGGRESSIVE INTERACTIONS AND PRELIMINARY EVIDENCE FOR REVERSED SEXUAL DOMINANCE IN RAMPHOCELUS TANAGERS (PDF). Ornitologia Neotropical (19): 329—334.[недоступне посилання з 01.03.2020]
- Robinson, Scott K. (1997). Birds of a Peruvian Oxbow Lake: Populations, Resources, Predation, and Social Behavior. Ornithological Monographs. 48 (Studies in Neotropical Ornithology Honoring Ted Parker): 613—639. doi:10.2307/40157558. JSTOR 40157558.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |