Тапіранга пурпурова
| Тапіранга пурпурова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець пурпурової тапіранги
 Самиця пурпурової тапіранги
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ramphocelus carbo (Pallas, 1764)[2][3] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Lanius carbo Pallas, 1764 Tanagra jacapa Linnaeus, 1766 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тапіра́нга пурпурова[4] (Ramphocelus carbo) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 16-18 см, вага 25 г. У самців голова, шия і горло темно-карміново-червоні, пера на них короткі, густі. Верхня частина тіла оксамитово-чорні з червонуватим відтінком, помітним при певному куті падіння сонячних променів. Махові пера і хвіст темно-чорні. Груди темно-карміново-червоні, решта нижньої частини тіла чорна з червонуватим відтінком. Райдужки червонувато-карі, дзьоб зверху темно-синювато-сірий, знизу блискучо-сріблясто-білий з темним кінчиком, лапи темно-сірувато-рогові.
У самиць верхня частина тіла темно-іржасто-червона, надхвістя більш червоне. Крила темні, верхні покривні пера крил і третьорядні махові пера мають рудувато-коричневі краї. Нижня частина тіла червонувато-коричнева або коричнева, груди мають сіруватий відтінок. Дзьоб коричнюватий, темний. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць. Представники різних підвидів дещо різняться відтінками оперення.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють вісім підвидів:[5]
- R. c. unicolor Sclater, PL, 1856 — східні схили Східного хребта Колумбійських Анд (Кундінамарка, Мета);
- R. c. capitalis Allen, JA, 1892 — північний схід Венесуели (від північного сходу Ансоатегі до північно-східного Монагаса і Дельти-Амакуро);
- R. c. magnirostris Lafresnaye, 1853 — острів Тринідад, можливо також в штаті Сукре на північному сході Венесуели;
- R. c. carbo (Pallas, 1764) — від південного сходу Колумбії до Гвіани, східного Перу і північної Бразилії;
- R. c. venezuelensis Lafresnaye, 1853 — схід Колумбії і захід Венесуели;
- R. c. connectens Berlepsch & Stolzmann, 1896 — від південного сходу Перу (Куско) до басейну річки Бені на півічному заході Болівії;
- R. c. atrosericeus d'Orbigny & Lafresnaye, 1837 — північ і схід Болівії;
- R. c. centralis Hellmayr, 1920 — схід центральної Бразилії, схід Парагваю і крайній північний схід Аргентини (Місьйонес).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Пурпурові тапіранги мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Парагваї, Аргентині та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть на узліссях вологих рівнинних тропічних лісів. в рідколіссях і чагарникових заростях, часто поблизу води. Зустрічаються зграйками до 6-10 птахів, на висоті до 1200 м над рівнем моря, в долинах Анд місцями на висоті до 2000 м над рівнем моря.
Пурпурові тапіранги живляться переважно плодами, а також комахами та іншими безхребетними, іноді нектаром і рослинністю[6]. Гніздо чашоподібне, в кладці 2-3 світло-зеленуватих або блакитнуватих яйця, поцяткованих коричневими або чорнуватими плямками. інкубаційний період триває 13 днів, пташенята покидають гніздо через 11-12 днів після вилуплення. Птахи набувають статевої зрілості у віці 10 місяців. Тривалість життя пурпурових тапіранг становить 11 років[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Ramphocelus carbo: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 листопада 2022
- ↑ Sherborn, C. Davies (1905). The new species of birds in Vroeg's catalogue, 1764. Smithsonian Miscellaneous Collections. 47: 332–341 [335 Nos. 114 & 115].
- ↑ Paynter, Raymond A. Jnr (1970). Check-list of Birds of the World. Volume 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 313.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 листопада 2022.
- ↑ Ramphocelus carbo (Silver-beaked Tanager) (PDF). Sta.uwi.edu. Процитовано 10 квітня 2022.
- ↑ Lima, Jônatas; Guiherme, Edson (22 червня 2020). Breeding biology and biometrics of Silver-beaked Tanager Ramphocelus carbo connectens in south-west Brazilian Amazonia. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 140 (2): 170-181. doi:10.25226/bboc.v140i2.2020.a8.
Джерела[ред. | ред. код]
- ffrench, Richard (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
- Hilty, Steven L (2003). Birds of Venezuela. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-6418-5.
Посилання[ред. | ред. код]
- Stamps (for Suriname) with RangeMap
- Silver-beaked Tanager photo gallery VIREO Photo-High Res-(shows black/ silver bill)
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |