Таранушенко Стефан Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таранушенко Стефан Андрійович
Таранушенко Стефан Андрійович.jpg
Народився 9 (21) грудня 1889
Лебедин, Лебединський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 13 жовтня 1976(1976-10-13) (86 років)
Київ, СРСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1955–1980).svg СРСР
Діяльність мистецтвознавець
Alma mater ХНУ (1916)
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d]

Стефа́н Андрі́йович Тарану́шенко (*9 (22-го за новим стилем) грудня 1889, Лебедин — † 13 жовтня 1976, Київ), мистецтвознавець (зокрема знавець української архітектури) і музейник.

Біографія[ред. | ред. код]

Родом з Лебедина (Харківщина); закінчив Харківський Університет (1916). 1920 — 33 дир. Держ. Музею Укр. Мистецтва і співр. (з 1921) н.-д. катедри історії української культури в Харкові; 1924 — 29 проф. Харківського Художнього Інституту. Один із перших науковців в Україні отримав науковий ступінь доктора мистецтвознавства і звання професора. 1934 заарештований і засуджений на п'ять років, позбавлений звання й наукового ступеня. З 1939 працював у музеях Курська, пізніше в Астрахані. Дозвіл повернутися в Україну отримав лише 1953 року. Працював в Інституті історії, теорії та перспективних проблем рад. архітектури. Реабілітований 1958 року. Аби відновити незаслужено втрачені ступінь і звання вченому необхідно було звернутися з проханням до Вищої атестаційної комісії СРСР, що він відмовився робити зі словами: «Вони відібрали в мене звання незаконно — нехай вони мені його повернуть. Але просити я їх не буду».

Помер у Києві.

Таранушенко досліджував народне будівництво (зокрема на Харківщині), дерев'яні храми, кам'яну архітектуру, народне прикладне мистецтво, творчість окремих митців.

Праці[ред. | ред. код]

Головні праці Таранушенка:

  • «Хата по Єлисаветинському провулку під ч. 35 у Харкові» (1921)
  • WS: «Старі хати Харкова» (1922)
  • «Пам'ятки мистецтва Старої Слобожанщини» (1922),
  • «Харківський Покровський собор» (1923),
  • «Мистецтво Слобожанщини XVII—XVIII ст.» (1928),
  • «Лизогубівська кам'яниця у м. Седневі» (1932),
  • «Пам'ятки архітектури Слобожанщини XVII—XVIII вв.» (1959),
  • «Монументальна дерев'яна архітектура Лівобережної України» (синтетична праця; 1976);
  • «Наукова спадщина. Харківський період. Дослідження 1918—1932 рр.» (2011, перевидання[1])
  • «Дерев'яна монументальна архітектура Лівобережної України» (2014, повне видання рукопису[2])

монографії:

статті про:

В. Кричевського, О. Кульчицьку, С. Гебус-Баранецьку, про книжкову графіку, писанки, розписи хат на Уманщині, кустарні промисли, меблі і килими та ін.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В Києві існує вулиця Стефана Таранушенка.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Наукова спадщина. Харківський період. Дослідження 1918—1932 рр.»: монографічні видання, статті, рецензії, додатки, таранушенкознавчі студії, ілюстрації, довідкові матеріали / упоряд. О. О. Савчук, М. М. Красиков, С. І. Білокінь; передм. С. І. Білоконя; підготовка тексту та прим. О. О. Савчука, М. М. Красикова; авт. післямови та наук. ред. М. М. Красиков. — Харків: Видавець Савчук О. О., 2011. — 696 с., 702 іл. — (Серія «Слобожанський світ». Випуск 1.). ISBN 978-966-2562-02-6.
  2. «Дерев'яна монументальна архітектура Лівобережної України.» Повна редакція / Стефан Таранушенко ; переднє слово С. І. Білокінь; передм., наук. ред., додатки В. В. Вечерський ; упоряд., прим. О. О. Савчук. — Харків: Видавець Савчук О. О., 2014. — 864 с. ; 1033 іл. — Серія «Слобожанський світ». Випуск 8. ISBN 978-966-2562-53-8