Таран Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Андрі́й Іва́нович Тара́н (19 (31) серпня 1883(18830831), Нікополь — 5 березня 1967, Ленінград) — російський, український та радянський художник-монументаліст[1][2].

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Навчався у Пензі, у 1906—1909 роках — у Петербурзі, у 1909—1912 роках — у Парижі.

Від 1923 року — в Україні. Викладав у Київському художньому інституту), де 1923 року організував мозаїчну майстерню. Наприкінці 1930-х років виїхав до Ленінграда.

Член АРМУ і ОСМУ.

Твори[ред.ред. код]

Головні твори — індустріальні мотиви пейзажно-етюдного характеру і натюрморти в постімпресіоністичному дусі.

  • «Задиміла домна» (1927).
  • «На Дніпрельстані» (1929).
  • «Гурток винахідників» (1933).
  • «Криворізькі етюди» (1937).
  • «На кар'єрі» (1938).

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]