Тарасевич Олександр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тарасевич Олександр, у чернецтві Антоній (близько 16401727) — видатний мідеритник і офортист.

Біографія[ред.ред. код]

Учився в майстерні братів А. і Ф. Кіліянів в Авгсбурзі, працював у м. Глуську на Білорусі (1670-ті pp.), у Вільні (1678 — 88) і (з 1688) Києві, де постригся у ченці Києво-Печерської Лаври і був деякий час її настоятелем[1]. Переважно частина творів Т. докиївського періоду: книжкові ілюстрації, тезові аркуші, барокові композиції, релігійні сюжети. За час діяльності у Глуську Т. виконав серед ін. 40 мідеритів до авґсбурзького вид. літургічного календаря О. Полубинського «Rosarium» (1672 — 77), заголовну стор. до віленського вид. брошури Т. Біллевича «Triplex philosophia …» (1675) та портрет віленського єп. М. Слупського (1677). У 1680-их pp. виконав дві гравюри до краківського вид. кн. Ф. Бартошевського «Philosophia rationalis …» (1683), мідерити з зображеннями св. Твори Т. 1670 — 80-их pp. виконані у бароковому стилі зах.-свр. зразка (алегоричність, багатство символів та геральдичних знаків); на деяких портретних гравюрах — короля Яна III Собєського (1680), митр. К. Жоховського (1683, у техніці офорту), К. Клокоцького (1685), кн. М. Паца (1686) — помітні елементи народного мистецтва, зокрема, орнаментальні оздоби. У Києві, крім ілюстрацій до кн. «Три вінці молитовні» (1688) і двох заголовних аркушів до панегіриків на честь Варлаама Ясинського та ін., Т. виконав майстерні портрети кн. В. Голіцина (1690), архімандрита В. Вуяховича і архієп. Л. Барановича (1693), на яких можна помітити зв'язок гравюр Т. з особливостями української ікони та його обізнаність з виробами нар. різьбарів, мосяжників, ткачів та ювелірів (прикраси одягу).

Учні[ред.ред. код]

Тарасевич — представник сх.-слов. мист. традиції — впровадив у книжкову й естампну графіку нову зах.-евр. техніку гравюри — мідерит і офорт, підніс проф. рівень української графіки, вимагаючи від граверів знання усіх операцій — від рисунку до друкарських відбиток; сприяв розвиткові стилю укр. бароко, виховав у Вільні і Києві плеяду майстрів: Леонтій Тарасевич, І. Щирський, І. Крщонович, С. Ялиновський, Д. Галаховський, І. Реклинський, І. Стрельбицький, З. Самойлович, М. Семенів, Федір, Тит, а поза Україною: В. Вощанко, М. Карнавський, Г. Тепчегорський, І. Стекловський та ін.

Література[ред.ред. код]

  • Попов П. Матеріали до словника укр. граверів. К. 1926 і Додаток, І. К. 1927;
  • Січинський В. Олександр Антоній Тарасевич. Прага 1934;
  • Степовик Д. О. Тарасевич і його школа. Нар. творчість та етнографія. Ч. 1. К. 1970;
  • Степовик Д. Олександр Тарасевич. К. 1975.
  • Степовик Д. Українська гравюра бароко: Майстер Ілля, Олександр Тарасевич, Леонтій Тарасевич, Іван Щирський. 2013
  • Степовик Д. Олександр Тарасевич: Становлення української школи гравюри на металі / Дмитро Власович Степовик. – Київ : Мистецтво, 1975. – 136 с.: іл
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : в 11 т. / Наукове Товариство ім. Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк ; Львів : Молоде життя, 1954–2003.
  • Ковпаненко Н.Г. Тарасевич Олександр // Енциклопедія історії України. - К.: Наукова думка, 2013. - С.30 - 31.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]