Тарас Бульба (повість)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Тарас Бульба»
Paliturka Taras Bulba UKR 2003 (Dnipro, S. Yakutovych).jpg
Палітурка видання українською 2003 року
Автор Микола Гоголь
Назва мовою оригіналу рос. Тарас Бульба
Дизайн обкладинки Сергій Якутович
Країна Росія
Мова російська
Жанр історичний роман
Місце Росія
Видавництво ТДВТ (Росія)
Видано 1835 (1-ша редакція)
1842 (2-га редакція)
Видано українською 1850 (1-ша ред. 1842 року)
2003 (2-га ред. 1835 року)
Перекладач(і) Петро Головацький й ин.[⇨]
Сторінок 104
ISBN 966-663-179-2

Тара́с Бу́льба — повість письменника Миколи Гоголя вперше опублікована у 1835 році у збірці Миргород.

Сюжет повісті оповідає про Україну першої половини 17 століття, де українські запорозькі козаки воюють супроти поляків на боці Московії. Головний герой — козацький полковник Тарас Бульба.[⇨]

Перша редакція повісті була опублікована у 1835 році і її літературознавці вважають українофільскою/проукраїнською,[1][2][1]. Друга редакція повісті була опублікована у 1842 році і її літературознавці вважають русофільською/проросійськоімперською[1][2] (з елементами юдофобії[1], полонофобії[1] та українофобії). Саме друга редакція повісті отримала позитивні оцінки російських літературних критиків оскільки у другій редакції, на відміну від першої, присутнє прославляння російського царя, зображено запорізьких козаків, як прихильників Росії та російськості, які палко бажають аби Україна «приєдналася» до Росії. На думку літературних критиків, повість Тарас Бульба є єдиним прозовим твором Гоголя, де він зробив ідеологію російського націоналізму невід'ємною частиною оповіді й зробив спробу створити російську націю з українського історичного матеріалу та етнічних особливостей.[2][⇨]

Незважаючи на свою російськоіперськість, повість Тарас Бульба стала популярною в Україні відразу по виходу, й починаючи з 1850-го року вийшло вже більше десяти повних україномовних перекладів повісті.[⇨]

Крім того повість Тарас Бульба стала однією з найуспішніших прозових творів російської літератури, що надихнула як українських так і іноземних митців на цілу плеяду різних похідних творів, включно з операми та оперетами, фільмами, серіалами, картинами та іншими мистецькими виробами.[⇨]

Натхнення[ред. | ред. код]

Невідомо достеменно чи базується персонаж Тараса Бульби, головного протагоніста роману, на якійсь справжній історичній особі, чи він був повністю вигаданий Гоголем для твору.

Згідно з однією з версій натхненням для створення образу Тараса Бульби був його предок полковник Війська Запорозького Низового Остап Гоголь. У Остапа Гоголя було двоє синів приблизно одного віку, які навчалися у вищому навчальному закладі Львова й один з них (старший) загинув у 1671 році від рук жовнірів під час оборони Могилева, а інший невдовзі, в 1674 році перейшов на бік поляків, які перед тим вбили його брата[3].

Згідно з іншою теорією натхненням для створення образу Тараса Бульби був один з предків відомого українського дослідника Миклухи-Маклаякурінний отаман Війська Запорізького Низового Охрім Макуха. Дядько Миклухи-Маклая по батьковій лінії, який навчався і товаришував із Миколою Гоголем, міг зацікавити Гоголя родинними переказами про предків Миклухів-Маклаїв, й зокрема розказати про те, що у їхнього предка курінного отамана Війська Запорізького Низового Охріма Макухи було троє синів, Омелько, Назар і Хома, які воювали за визволення України з-під польської шляхти. Один з цих трьох синів Охріма Макухи, Назар, закохався у шляхетну польську панночку, перейшов на бік поляків і сховався в обложеній запорожцями фортеці. Зганьблені брати вирішили викрасти зрадника. Але на зворотному шляху натрапили на варту. Хома загинув у нерівному бою, а Омелькові з бранцем вдалося втекти. Курінний власноруч стратив сина-перевертня[4].

Згідно з іншою теорією натхненням для створення образу Тараса Бульби був одних з героїв українського епосу про запорозьких козаків які в певний час були союзниками поляків, як от Сава Чалий (якого було страчено у 1741 році після служби полковником у приватній армії польського шляхтича, і чию страту наказав виконати його власний батько за зраду української ідеї), Павло Тетеря (гетьман Війська Запорозького, у різні роки провадив то антимосковську то антипольську політику; вмер від отруєння за загадкових обставин) тощо, про яких Гоголь мав знати з таких українських народних пісень як Пісня про Саву Чалого, Тетеря, Зрадник Тетеренко, Вбивство Тетеренка тощо, які якраз виходили друком у 1830-х роках окремими виданнями у кількох збірках різного авторства (й до збору україномовних пісень для деяких з тих збірок доклався й сам Гоголь). Зокрема мова йде про такі збірки україномовних пісень 1830-х років як Українські народні пісні (рос. Украинские народные песни)[5], видану у 1834 році у Москві етнографістом-фольклористом Михайлом Максимовичем, Запорозька старезність (рос. Запорожская старина)[6], видану у 1833 році у Харкові етнографістом-фольклористом Ізмаїлом Срезневським, та Малоросійські та червоноруські народні думи й пісні (рос. Малороссийские и червонорусские народные думы и песни)[7], видану у 1836 році у Санкт-Петербурзі етнографістом-фольклористом Платоном Лукашевичем[8].

Сюжет (згідно з 2-ю ред. 1842 року)[ред. | ред. код]

Олександр Бубнов — Тарас Бульба (олія, 1950-ті)

До старого козацького полковника Тараса Бульби повертаються після випуску з Київської академії два його сини — Остап і Андрій.

Тарас Бульба вирішує відправити Остапа і Андрія на Запорозьку Січ, бажаючи навчити їх бойового мистецтва і зробити з них справжніх козаків. Тарас наступного ж дня після приїзду синів хоче їхати. Це викликає жаль у його дружини, яка дуже сумувала за своїми синами і змушена тепер з ними знову розпрощатись.

Дорогою до Січі Тарас згадує своє життя. Остап, старший син Тараса, має суворий і мужній характер, але не позбавлений природної доброти, а тому також сумує за матір'ю. Андрій, молодший син, також важко переживає прощання з матір'ю, але дорогою він згадує вродливу польку, яку він зустрів у Києві.

Січ зустрічає Тараса із синами розгульним життям. Остап і Андрій швидко стають своїми у компанії козаків. Однак Тарасові не подобається спокійне життя — він прагне навчити своїх синів бою, і для цього потрібно піти в похід проти турків або інших одвічних ворогів України. Він вирішує обрати нового кошового для Січі, оскільки попередній живе в мирі з ворогами. До козаків доходять новини, що поляки здійснюють наругу над українським населенням.

Незабаром козаки йдуть війною на Польщу. Остап і Андрій мужніють у боях, що подобається Тарасові. Козаки хочуть захопити Дубно, місто під владою поляків, однак поляки довго тримають оборону. Козаки беруть місто в облогу і чекають, коли в ньому почнеться голод.

В одну з темних ночей Андрія знаходить і будить татарка, служниця польки, в яку закоханий Андрій. Татарка каже, що панночка — в місті, вона побачила Андрія з міського валу і просить його допомогти їй. Андрій бере мішки з хлібом і по підземному ходу татарка веде його в місто. Зустріч з панночкою вирішує долю Андрія — він відрікається від батька, брата, козацтва і вітчизни заради коханої і переходить на сторону поляків.

Польські війська, прислані на підкріплення, проходять в місто повз п'яних козаків, перебивши багатьох, частину забравши в полон. Це ще більше розлючує козаків — вони продовжують облогу. Тарас дізнається про зраду Андрія від знайомого єврея на ім'я Янкель.

На додачу з Січі приходить новина, що за час відсутності основної сили татари напали на Січ і полонили козаків та захопили казну. Козацьке військо під Дубном ділиться надвоє — половина іде на допомогу товаришам, половина продовжує облогу.

Поляки дізнаються про послаблення у козацькому війську і кидають усі свої сили на них. На стороні поляків воює Андрій. Тарас Бульба наказує козакам заманити його до лісу і там, зустрівшись з Андрієм віч-на-віч, вбиває його. Останнє слово Андрія — ім'я прекрасної панночки. Поляки завдяки підкріпленню знищують запорожців. Остап потрапляє в полон, пораненого Тараса вивозять на Січ.

Видужавши, Тарас переконує єврея Янкеля таємно переправити його у Варшаву, щоб там він спробував викупити Остапа. Однак запізно — Остапа страчують на очах у батька.

Козаки збирають величезну армію і йдуть війною на Польщу. Найбільшу доблесть у боях проявляє полк Тараса Бульби. Розгромлений польський гетьман Потоцький присягається не нападати більше на козацькі землі. Козаки погоджуються на мир — усі, крім Тараса і його полку. Він каже, що поляки порушать клятву. Так і стається — поляки відновлюють сили і розбивають козаків.

Тарас продовжує з полком знищувати Польщу. Його оголошують в розшук і відправляють за ним погоню, взявши врешті-решт в облогу. Козаки прориваються через польські лави, але Тарас губить свою люльку і кидається її шукати. Цим користуються поляки — вони хапають Тараса. Бульба кричить своїм козакам тікати. Самого Тараса спалюють на вогні.

Сюжетні відмінності між 1-ю і 2-ю редакціями[ред. | ред. код]

Друга редакція повісті 1842 року мала три нових розділи й загалом була значно довшою за першу редакцію повісті 1835 року й мала більше сюжетних деталей. Також багато сюжетних подій відбувались дещо інакше у другій редакції, особливо відрізняється фінал — в другій версії повісті Тараса спалюють, а першій — лише беруть у полон. У другій версії битви описані більш детально, ніж у першій.

Тарас Бульба у контексті російського антиукраїнського колоніально-імперіалістичного наративу[ред. | ред. код]

Друга версія Гоголівської повісті Тарас Бульба стала одним з ключових творів у контексті створення у 1800-х роках російського антиукраїнського колоніально-імперіалістичного наративного міту.

У другій версії повісті Гоголь додав чимало русофільських елементів з прославлянням російського царя, зображено запорізьких козаків, як прихильників Росії та російськості, які палко бажають аби Україна «приєдналася» до Росії. Русифікувавши запорозьких козаків, Гоголь створив свою власну русифікаторську версію запорозьких козаків, де вони постають як палкі русофіли, які видають передсмертні фрази на кшталт «хай прославляється навіки вічні свята православна російська земля»[2]. Переслідуючи кілька проросійських політично-вмотивованих цілей, Гоголь протиставляє козаків Тараса Бульби полякам (а не росіянам, з якими Україна часів козаччини воювала не менше ніж з поляками), оскільки саме зображення у повісті скидання козаками «польського ярма» (а не «московського поневолення») допомагало підсилювати ідеологію російського імперіалізму. На відміну від таких історичних подій, як повстання Мазепи, коли козаки виступили проти Росії, українсько-польські війни сприяли зображенню української сторони як шляхетної, героїчної та таку, що була «на правильному (тобто на російському) боці історії». Поляки також виявилися зручними ворогами в контексті Листопадового повстання 1831 року, в якому вони домагалися незалежності від Росії і висловлювали реституціоністські претензії на частину України. У боротьбі з цими непокірними ворогами росіян гоголівські українці доводять свою вірність російській короні. Тема ворожості українців до Польщі також дає можливість Гоголеві побороти стереотип, який пов’язував українську мову та культуру з мовою і культурою непокірних поляків[2].

Загалом літературознавці називають першу редакцію повісті 1835 українофільською/проукраїнською[1][2], а другу редакцію повісті 1842 року — русофільською/проросійськоімперською[1][2][9] (з елементами юдофобії[1], полонофобії[1] та українофобії). На думку літературних критиків, повість Тарас Бульба є єдиним прозовим твором Гоголя, де він зробив ідеологію російського націоналізму невід'ємною частиною оповіді й зробив спробу створити російську націю з українського історичного матеріалу та етнічних особливостей[2].

Переклади українською[ред. | ред. код]

Друковані видання українською[ред. | ред. код]

Відповідно до бібліографічного покажчика україномовних перекладів Гоголя «Микола Гоголь: українська бібліографія» виданому у 2009 році у Ніжині, та інших бібліографічних покажчиків україномовних перекладів іноземної літератури, існує понад 10 різних повних перекладів українською мовою повісті Гоголя Тарас Бульба, що виходили починаючи з 1850 й дотепер. Слід зазначити що деякі україномовні переклади робилися їх перекладачами з редакції повісті 1835 року (1-ша редакція, яка має менше цареславлення та українофобії), деякі — з редакції повісті 1842 року (2-га редакція, яка має більше цареславлення та українофобії), а деякі взагалі робили власну користувацьку мішанину з редакцій 1835 та 1842 років[1][10][11][12][13][14][15][16].

У згаданому покажчику 2009 року «Микола Гоголь: українська бібліографія» зазначено, що перший україномовний переклад повісті Гоголя Тарас Бульба, написаний з використанням максимовичівської версії українського правопису, було здійснено Петром Головацьким (під криптонімом П. Д. Ф. Г-ий; Львів, 1850; Коломия, 1910)[17][18]. Окрім перекладу Головацького, в підавстрійсько-угорській Україні та підцарсько-російській Україні перекладачами Гоголівського Тараса Бульби українською стали: маловідомий український педагог та літератор Михайло Лободовський (під псевдо М. Лобода; Київ, 1874; передрук: Харків, 1883)[19][20][21], добре знаний західноукраїнський письменник Василь Щурат (Львів, 1900; передрук: Львів, 1901)[22], відомий українофіл та член Одеської української громади Михайло Комаров (під псевдо М. Уманець; Одеса, 1910)[23][24], блискучий український актор, театральний діяч та літератор Микола Садовський (Київ, 1910; згодом неодноразово перевидавався, включно з сучасними передруками під творчою редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича надрукованими у видавництві А-ба-ба-га-ла-ма-га)[25][26][27], відомий західноукраїнський літератор Лесь Гринюк (під псевдо Ст. Віль; Коломия, 1911; передрук: Вінніпеґ, 1918[28]) та знаний західноукраїнський літератор Володимир Супранівський (Коломия, 1924, передрук: Коломия, 1929)[29].

У підрадянсько-російській Україні також з'явилось декілька україномовних перекладів Гоголівського Тараса Бульби, зокрема перекладачами повісті українською стали: знаний український літератор Андрій Ніковський (під псевдо А. Василько; Харків, 1930; у 1937 року ця повість повторно вийшла у київсько-одеському видавництві Молодий більшовик, але лише з зазначенням літредактора, Кость Трофімова, й без зазначення імені перекладача через тероризування совітами Ніковського під час російсько-радянського терору супроти україномовних інтелектуалів України; ще пізніше цей переклад передруковувався в наш час, зокрема у 2007 та 2009 роках у київському видавництві Школа)[30][31], та відомий український літератор Антін Хуторян (Харків-Київ, 1935; згодом неодноразово передрукований як в підрадянсько-російській так і в сучасній Україні)[32][33].

У буремні часи II Світової війни з'явився дуже цікавий анонімний український переклад Гоголівського Тараса Бульби[34][35]. Так, у 1941 році у Празі у серії Літературна бібліотека «ЮТ» у Видавництві Юрія Тищенка (належало Юрію Тищенку вийшло видання нового українського перекладу Тараса Бульби підписане як зроблене «гуртом». У виданні вказано, що дереворитні образки у цьому виданні зробив український художник Юрій Вовк, а передмову написав хтось під криптонімом «Р-Б» (можливо під цим криптонімом ховається справжній автор цього українського перекладу). У тогочасній українській діаспорній пресі були надруковані кілька відгуків на цей перекалд. Зокрема мовознавець та літературознавець Юрій Шевельов надрукував критичну статтю на цей переклад у грудневому числі 1942 року часопису Український засів, де Шевельов порівнював цей переклад з попередніми укрперекладами XIX ст. Михайла Лободи (Лободовського), Миколи Уманця (Комарова), та Андрія Василька (Ніковського) й дійшов висновку що перед нами ж не стільки переклад, скільки вільна й невільна переробка і, може, навіть підробка.[36][37][38] Хоча інші літкритики того часу більш прихильно відгукнулися про цей переклад, зокрема, літкритики Ілько Борщак та Борис Унбеґаун позитивно відгукнулися про цей переклад у своєму огляді україномовних видань у 24 томі за 1948 рік французького часопису Revue des études slaves, описавши цей переклад як неперевершений анонімний [український] переклад Тараса Бульби (фр. une excellente [ukrainien] traduction anonyme de Taras Bulba).[39]

У сучасній Україні також з'явились нові україномовні переклади Гоголівського Тараса Бульби. Зокрема у 2003 році у київському видавництві Дніпро побачив світ переклад канонічного першого видання Гоголя 1835 року, який здійснив популярний український письменник Василь Шкляр. Цей переклад Шкляра набув значного розголосу в українському суспільстві, але думки щодо нього розділилися. Зокрема, переклад високо оцінили українські критики, але в українофобських колах України переклад був сприйнятий негативно: відома своєю українофобською позицією газета 2000 випустила статтю з нищівною критикою перекладу під заголовком Відкриття Тараса Бульби, або «Обережно, підробка!», а тодішній посол Російської Федерації в Україні Віктор Черномирдін заявляв, що Гоголь такого не міг написати[40][41]. Також у 2006 році у харківському видавництві Школа побачив світ новий переклад Гоголівського Тараса Бульби зроблений маловідомою перекладачкою Інною Базилянською.

1. Переклад Петра Головацького (під криптонімом П. Д. Ф. Г-ий):

  • Нікалай Гоголь. Тарас Бульба: Повесть из запорожской старины. На галицко-рускій язык переведена П. Д. Ф. Г-им [Головацьким]. Львов: Изд. И. Федорович. Тип. Ставропиг. Института, 1850. 172 стор.[17][18]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба: Повесть из запорожской старины. На галицко-русскій язык переведена П. Д. Ф. Г-им [Головацьким]. Коломия: Черенками и накладом М. Білоуса. 1910. 181 стор. (2-ге вид.)[42][43]

2. Переклад Михайла Лободовського (під псевдонімом М. Лобода):

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з рос.: М. Лобода [Лободовський]. Київ: Тип. М. П. Фрица. 1874. 172 стор.[19][20][21]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба: Переклад з третего выданьня. Перекладар: М. Л. [Лободовський]. Харків: Печатня Окружного штаба. 1883. 235 стор. (2-м заходом)[44][45]

3. Переклад Василя Щурата:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. З великоруської мови переклав: Василь Щурат. Львів: Накладом М. Яцкова і С-ки. Друк. Вільгельма Цукеркандля в Золочеві, 1900. 264 стор.[22]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. З великоруської мови переклав: Василь Щурат. Львів: Накладом М. Яцкова і С-ки. [1901]. ? стор.

4. Переклад Михайла Комарова (під псевдонімом М. Уманець):

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба: Повість М. Гоголя. Переклад з рос.: Михайло Уманець [Комаров]. Одеса: Тип. Е.И. Фесенко, 1910. 146 стор.

5. Переклад Миколи Садовського:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер[еклав]: М. Садовський. Київ: Друкарня 1-ї Київської друкарської спілки, 1910. 160 стор.
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з рос.: Микола Садовський. Київ: Видавництво Товариства «Час». 1918. 174 стор.
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з рос.: Микола Садовський; переднє слово: Ф. Якубовський. Київ: Видавництво „Сяйво“. 1928. 188 стор. (серія «Бібліотека української повісті»)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з рос.: Микола Садовський за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича; пердмова: Т. Гундорова. Київ: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». 1998. 192 стор. ISBN 966-7047-10-5 (серія «Перлини світової літератури — студентам та школярям»)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба: збірка[46] Переклад з рос.: Микола Садовський за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича, Максим Рильський; малюнки: Владислав Єрко. Київ: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2005. 320 стор. ISBN 966-7047-66-0 (серія «Книги, які здолали час»)[47]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з рос. Микола Садовський за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича. // Микола Гоголь. Повісті Гоголя. Найкращі українські переклади у 2-х томах: Т. 2. Переклад з рос. Микола Садовський, Антін Харченко, Максим Рильский; малюнки: Кость Лавро, Владислав Єрко. Київ: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2009. 304 стор. ISBN 978-966-7047-96-2[48]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба / Taras Bulba. Пер. з рос. на укр.: Микола Садовський; пер. з рос. на англ.: Пітер Константайн. Київ: Пульсари. 2009. 192 стор. ISBN 978-966-2171-41-9 (прим. текст паралельна укр. та англ.)[49]

6. Переклад Леся Гринюка (під псевдонімом Ст. Віль):

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Ст. Віль. Коломия: «Галицька Накладня Я. Оренштайна», 1911.[50] 192 стор. (Загальна бібліотека; Число 63/64)

7. Переклад Володимира Супранівського:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Володимир Супранівський. Коломия: ОКА; накладом О. Кузьми, в друкарні М. Бойчука. 1924. 196 стор.
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Володимир Супранівський. Коломия: ОКА. 1929. 204 стор. (2-ги вид.)

8. Переклад Андрія Ніковського (під псевдонімом А. Василько)

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба: Переклад з російської: А. Василько. // Микола Гоголь. Твори. Том 2. Переклад з російської: Антін Харченко, Максим Рильський, С. Василько, С. Вільховий. Харків: Книгоспілка, 1930. 332 стор.: С. 29—155 [30]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба: Переклад з російської: А. Василько. Харків-Київ: Книгоспілка, 1930. 146 стор. (серія «Бібліотека для всіх»)[10]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Андрій Ніковський (прим. у самому виданні перекладача не вказано). Київ-Одеса: «Молодий більшовик», 1937. 216 стор.[52]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Андрій Ніковський (прим. у самому виданні перекладача не вказано). // Микола Гоголь. Твори, Том I-II: Т. II. Переклад з рос.: Андрій Ніковський та ин. Нью Йорк: Видавниче Товариство Книгоспілка. 1955. 251 стор.: С. 20-155[53]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба; Страшна помста. Пер. з рос. Андрій Ніковський (прим. у самому виданні перекладача не вказано)[54]. Київ: Школа; Київ: Національний книжковий проект. 2007. 236 стор. ISBN 966-661-612-2 (серія «Моя улюблена книжка»)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба: збірка. Пер. з рос. Андрій Ніковський, Леся Українка, Михайло Обачний та ін. Київ: Школа. 2009. 384 стор. ISBN 966-661-645-9 (серія «Шкільна хрестоматія»)[55]

9. Переклад Антіна Хуторяна:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер. з рос.: Антін Хуторян???.[56] // Микола Гоголь. Вибрані твори. Пер. з рос. за ред. А. Хуторяна, Ф. Гавриша, М. Щербака. Київ-Xарків: Держлітвидав. 1935. 695 стор.: С. 147—207.[32]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Антін Хуторян???.[57] // Микола Гоголь. Вибрані Твори. Переклад з рос.: Антін Хуторян (прим. у самому виданні перекладача не вказано). Київ: Радянський письменник, 1946. 324 стор.: С. 131—240[58].
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Антін Хуторян // Микола Гоголь. Вибрані Твори.[59] Переклад з рос.: Антін Хуторян та К. Шмиговський. Київ: Держлітвидав, 1948. 528 стор: С. 63—161[60].
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Антін Хуторян // Микола Гоголь. Твори у 3 томах. Том 2: повісті, драматичні твори. Пер з рос.: А. Хуторян та інші. Київ: Видавницво художної літературири, 1952. 451 стор.
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: А. Хуторян; малюнки: Є. Кибрика та ін.; ред. В. Р. Лихогруд. Київ: Молодь. 1969. 126 стор. (серія «Бібліотека художніх творів для підлітків та юнацтва „Джерело“»)
  • Микола Гоголь. Тарас Бульба: повість. Пер. з рос.: Антін Хуторян; малюнки: М. Дерегуза. Київ: Дніпро. 1984, 93 стор.
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Друга редакція. Переклад з рос.: Антін Хуторян // Микола Гоголь. Зібрання творів: у 7 т.: Т. 2. Редколегія: М. Г. Жулинський (голова) та інші. Київ: Наукова думка. 2008. 240 стор.: сс. 27—126. ISBN 978-966-00-0900-3 (Т. 2) ISBN 978-966-00-0890-2 (серія)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер. з рос.: Антін Хуторян; малюнки: Андрій Говда. Тернопіль: НК-Богдан, 2012. 120 стор. ISBN 978-966-10-2824-0
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер. з рос.: Антін Хуторян; малюнки: Андрій Говда. Тернопіль: НК-Богдан, 2017. 192 стор. ISBN 978-966-10-5005-0

10. Переклад гуртом:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба: історична повість. Переклад з рос.: гуртом; дереворитні образки: Юрій Вовк; передмова: Р-Б. Прага: Видавництво Юрія Тищенка. 1941. 177 стор. (Літературна бібліотека «ЮТ» ; ч. 1)[34]

11. Переклад Василя Шкляра:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Перша редакція. Пер. з рос.: Василь Шкляр. Київ: Дніпро. 2003. 164& стор. ISBN 966-578-114-6 (прим.: текст паралельно українською та російською)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Перша редакція. Пер. з рос.: Василь Шкляр. Львів: Кальварія. 2005. 100 стор. ISBN 966-663-179-2 (серія Individual/Першотвір)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Перша редакція. Пер. з рос.: Василь Шкляр. Львів: «Кальварія», 2007. 104 стор. ISBN 978-966-6632-46-6
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Перша редакція. Пер. з рос.: Василь Шкляр // Микола Гоголь. Зібрання творів: у 7 т.: Т. 7. Редколегія: М.Г. Жулинський (голова) та інші. Київ: Наукова думка. 2012. 376 стор.: сс. 58—114. ISBN 978-966-00-1174-8 (Т. 7) ISBN 978-966-00-0890-2 (серія)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Перша редакція. Пер. з рос.: Василь Шкляр. Львів: Апріорі, 2017. 136 стор. ISBN 978-617-629-379-8

12. Переклад Інни Базилянської:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Інна Базилянська // Микола Гоголь. Тарас Бульба. Вій. Вечори на хуторі поблизу Диканьки. Пер з рос.: Інна Базилянська; ред. Р. М. Дерев'янченко; малюнки: О. Панченко. Харків: Школа; Пілігрим. 2006. 415 стор. ISBN 966-8182-59-6 (Золота серія "Бібліотека пригод")
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Інна Базилянська // Микола Гоголь. Тарас Бульба. Вій. Вечори на хуторі поблизу Диканьки. Пер з рос.: Інна Базилянська; малюнки: О. Панченко. Харків: Школа. 2009. 448 стор. ISBN 966-8114-59-6 (Золота серія "Бібліотека пригод")
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Інна Базилянська // Микола Гоголь. Тарас Бульба. Вій. Вечори на хуторі поблизу Диканьки. Пер з рос.: Інна Базилянська; малюнки: О. Панченко. Харків: Школа. 2018. ISBN 978-966-429-526-7 (Золота серія "Бібліотека пригод")[61]

Аудіокниги українською[ред. | ред. код]

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба (аудіокнига за українським перекладом Миколи Садовського відредагованого Іваном Малковичем та Євгеном Поповичем). Текст читає: Петро Панчук // СD-диск "Микола Гоголь - Вій. Тарас Бульба". Тривалість: 7 год. 01 хв. (5 год 49 хв - Тарас Бульба, 1 год 12 хв - Вій). Київ: Студія "Книга вголос"; Київ: Наш Формат; Київ: Абук. 2006 (CD диск), 2020 (Абук mp3).[62][63]
  • Микола Гоголь. Тарас Бульба (аудіокнига за українським перекладом Михайла Лободовського (псевдо М. Лобода)). mp3. Текст читає: Олександр Кравченко. Тривалість: 6 год. 44 хв. Київ: sluhay. 2019.[64]
  • Микола Гоголь. Тарас Бульба (радіовистава за україномовною інсценізацією М. Рильського, Б. Тягна; режисер Б. Тягно, художник: Ю. Стефанчук, композитори: П. Поляков, О. Радченко). mp3. Текст читають: Василь Яременко та інші. Тривалість: 1 год. 59 хв. Львів: Театр імені Марії Заньковецької. Київ: UA:Радіо Культура. 1960 (оригінальний запис), 2020 (трансляція на радіо).[65][66]

Похідні твори[ред. | ред. код]

Екранізації
Музичні твори
Літературні адаптації
  • Тарас Бульба під Дубном (1891) - українська п'єса Костянтин Ванченко-Писанецького вперше поставлена у 1891 році у трупі М. Старицького[67][68] й згодом видана у 1896 році у московському театральному видавництві Рассохіна Малоросійський театр (рос. Малоросийский театр),[69] й ще згодом передрукована у 1919 році у Нью Йорку[70][71][72][73][74]
  • Тарас Бульба[75] (1893 - 1ша ред. на 5 дій (заборонена цензурою), 1897 - 2га ред. на 7 дій (дозволена цензурою)) - українська п'єса Михайла Старицького. 1ша редакція на 5 дій 1893 року була заборонена цензурою й не була поставлена, а 2га ред. на 7 дій 1897 року була дозволена цензурою й була поставлена в українському театрі. П'єса вперше надрукована вже після смерті автора у Москві у 1910 році[76] й згодом передрукована у Києві з цього московського видання у 1965 та 1984 роках у 8-томнику Старицького[77][78][70][71]
  • Тарас Бульба (1941) - нереалізований кіносценарій Олександра Довженка (у Національній бібліотеці України Вернадського є п'ять версій цього сценарію)[79][80]
  • Тарас Бульба (1993) - український комікс А.Шевченка (текст) та А.Шкільного (малюнки) (прим. текст паралельно українською та англійською)[81]

Джерела та примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Олександр Кальниченко, Наталя Кальниченко. "Тарас Бульба" в українських шатах: переклад та формування національної свідомості // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. 2012. № 1002. Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов. Вип. 69. С. 137—146
  2. а б в г д е ж и Едита Бояновська. Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом. Переклад з рос.: Андрій Бондар. Kиїв: Темпора. 2013. 616 стор. ISBN 978-617-569-125-0
  3. Тарас Чухліб. Козацький пращур Миколи Гоголя: гетьман від імені короля Речі Посполитої Євстафій Гоголь. Київ: Краєзнавство. №1/2 (за 2009 рік) С.95-105
  4. Ярослав Орос. Прототип Тараса Бульби. Київ: Українська культура № 3-4 (за 2005 рік). С. 26.
  5. Михайло Максимович. Украинскія народныя песни, ч. 1. Москва: В Унив. Тип. 1834. 180 стор.: 90-94 (рос.) (укр.)
  6. Ізмаїл Срезневський. Запорожская старина, ч. 1: песни и думы о лицах и событиях до Богдана Хмельницкого. Харків: В Унив. Тип. 1833. 132 стор.: 42-53 (рос.) (укр.)
  7. Платон Лукашевич. Малороссийские и червонорусские народные думы и песни. Санктпетербург: В тип. Эдуарда Праца. 1836. 170 стор.: С. 35 (рос.) (укр.)
  8. Петро Кралюк. Таємний агент Микола Гоголь, або Про що розповідає «Тарас Бульба». Львів: Видавництво Старого Лева. 176 стор.: С. 20-21
  9. Лесь Белей. Хто пошив гоголівську шинель — портной чи кравець. Український тиждень. 01.05.2013.
  10. а б П.О.Дунай. Повість М.Гоголя «Тарас Бульба» як націотворчий текст (10−20-ті роки ХХ ст.) // Література та культура Полісся. Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя 2009. Вип. 53. С. 13-21
  11. І. О. Негрейчук. Видання Миколи Гоголя в Україні (1831-1923): наук.-допоміж. бібліогр. покажч. Київ: М-во культури і туризму України; Київ: ДЗ ”Нац. парлам. б-ка України”. 2009
  12. Павло Михед, Л.В. Гранатович, Н.В. Кузьменко. [Микола Гоголь: українська бібліографія]. Київ: Інститут літератури іметі Тараса Шевченка НАН України; Ніжин: Гоголезнавчий центр НДУ імені Миколи Гоголя; Київ: Академперіодика, 2009. 258 стор. ISBN 978-966-360-114-4
  13. Твори Ніколая Гоголя в перекладі українською мовою // О.Д. Кільдіватова, В.І. Манжай, Н.В. Мухомодєєва. Колекція творів Миколи Гоголя в фондах Ніжинського державного університету: до 210-річчя від дня народження письменника: бібліографічний покажчик. Ніжин: Ніжин. держ. унів. ім. М. Гоголя; Ніжин: Бібліотека ім. акад. М.О. Лавровського; Ніжин: Б-ка НДУ ім. М.Гоголя, 2019. 76 стор.: С. 49-53
  14. О.П. Кущ. [Російська література в українських перекладах і критиці: Галичина і Буковина (ХІХ ст. - 1939): бібліографічний покажчик]. Львів: Бібліотека академії наук УРСР; Київ: Видавництво академії наук УРСР. 1963. 203 стор.
  15. Т.Я. Бібік. Особливості україномовних перекладів повісті М. Гоголя«Тарас Бульба» // Літературознавчі студії: компаративний аспект (Збірник статей). Івано-Франківськ: Симфонія форте; Івано-Франківськ: Інститут філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. 2013. 153 стор.: С. 118-123. ISBN 978-966-286-006-1
  16. Гоголь в украинской литературе (УССР), [1917—1934. I. Переводьі произведений Гоголя] // Николай Гоголь: Материалы и исследования. Т. 1. Ред.: В. В. Гиппиус, Ю. Г. Оксман. Москва-Ленинград: АН СССР. Ин-т рус. лит.; Москва-Ленинград: Изд-во АН СССР. 1936. (Лит. архив) С. 474—495. (рос.)
  17. а б WS: е-бібліотека archive.org: Нікалай Гоголь. Тарас Бульба: Повесть из запорожской старины. На галицко-рускій язык переведена П. Д. Ф. Г-им (Головацьким). Львов: Изд. И. Федорович. Тип. Ставропиг. Института, 1850. 172 стор.
  18. а б WS: е-бібліотека Україніка: Нікалай Гоголь. Тарас Бульба: Повесть из запорожской старины. На галицко-рускій язык переведена П. Д. Ф. Г-им (Головацьким). Львов: Изд. И. Федорович. Тип. Ставропиг. Института, 1850. 172 стор.
  19. а б WS: е-бібліотека «Культура України»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад М. Лободи [Лободовський]. Київ: Тип. М.П. Фрица. 1874. 172 стор.
  20. а б WS: е-бібліотека «Chtyvo»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад М. Лободи [Лободовський]. Київ: Тип. М.П. Фрица. 1874. 172 стор.
  21. а б WS: е-бібліотека «Google Books»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад М. Лободи [Лободовський]. Київ: Тип. М.П. Фрица. 1874. 172 стор.
  22. а б WS: е-бібліотека «Chtyvo»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. З великоруської мови переклав: Василь Щурат. Львів: Накладом М. Яцкова і С-ки. Друк. Вільгельма Цукеркандля в Золочеві, 1900. 264 стор.
  23. Ан. Василько. Рецензія на книгу: "Тарас Бульба. Повість М. Гоголя в перекладі М. Уманця. Од. 1910" // Рада. Ч. 45 (за 1910 рік)
  24. Олег Базар. На аукціоні LB.ua для потреб українських бійців АТО новий лот – раритетне видання повісті Миколи Гоголя "Тарас Бульба", переклад українською мовою, 1910 рік, Одеса. lb.ua/blog. 11 вересня 2014
  25. Садовський при перекладі користувався першим і другим варіантами повісті та залишив внесені Гоголем зміни в сюжет, але усунув пафосні фрази з прославлянням царя внесені в редакцію 1842 року
  26. Ан. Василько. Рецензія на книгу: "М. Гоголь, Тарас Бульба. Переклав М. Садовський" // Рада. Ч. 170 (за 1910 рік)
  27. Павло Филипович. Рецензія на книгу: Гоголь М. Тарас Бульба. Переклав на українську мову Микола Садовський. Вид-во "Сяйво". 188 стор. // Життя й Революція. №4 (за 1928 рік). С. 179-183
  28. а б WS: е-бібліотека archive.org: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Ст. Віль. Вінніпеґ: Канадійсько-Українська Видавнича Спілка. 1918. 201 стор.
  29. Олесь Бабій Рецензія на переклад Гоголевого Тараса Бульби Володимиром Супранівським. Львів: Літературно-Науковий Вісник. Річник 23, Книжка 3/4 (за 1924 рік). 368 стор.: С. 349-350
  30. а б WS: е-бібліотека «Chtyvo»: Микола Гоголь. Тарас Бульба: Переклад з російської: А. Василько. // Микола Гоголь. Твори. Том 2. Переклад з російської: Антін Харченко, Максим Рильський, С. Василько, С. Вільховий. Харків: Книгоспілка, 1930. 332 стор.: С. 29-155
  31. у своєму перекладі Ніковський здійснив спробу «зворотнього перекладу», зберігаючи особливості Гоголівської мови у відповідності із «стилізаційним перекладом», відтворюваним у ті роки Володимиром Державиним
  32. а б WS: е-бібліотека «Культура України»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер. з рос.: Антін Хуторян. // Микола Гоголь. Вибрані твори. Пер. з рос. за ред. А. Хуторяна, Ф. Гавриша, М. Щербака. Київ-Xарків: Держлітвидав. 1935. 695 стор.: С. 147—207.
  33. український переклад Хуторяна був зроблений за другою редакцією 1842 року й відповідав всім настановам «радянсько-російської партійної лінії»
  34. а б WS: е-бібліотека «Diasporiana»: Микола Гоголь. Тарас Бульба: історична повість. Переклад з рос.: гуртом; дереворитні образки: Юрій Вовк; передмова: Р-Б. Прага: Видавництво Юрія Тищенка. 1941. 177 стор. (Літературна бібліотека "ЮТ" ; ч. 1)
  35. Práce ruské, ukrajinské a běloruské emigrace vydané v Československu 1918-1945 : bibliografie s biografickými údaji o autorech (Bibliografie s biografickymi udaji о autorech). Dil І, svazek 3. Praha: Národní knihovna České Republiky. 1996. 853 - 1472 s.: ss. 942. ISBN 80-7050-246-0 (чеськ.)
  36. Юрій Шевельов. Рецензія на книжку: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Історична повість. Переклад гуртом. Прага, 1941. Видавництво Юрія Тищенка // Український засів. 1942. Грудень. Ч. 3. С. 106–109.
  37. Юрій Шевельов. Дорогою відрадянщення: публіцистичні та наукові тексти 1941—1943 рр. (харківський період). Упорядкували й підготували до друку: С. Вакуленко, К. Каруник; передмова: К. Каруник. Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2014. 190 стор.: С. 132-144. ISBN 9789661630184
  38. Каруник К. Новознайдені публікації Юрія Шевельова за 1941–1944 рр. // Юрій Шевельов – учора, сьогодні, завтра: Збірка за підсумками наукових викладів у Харкові 30 жовтня 2013 р. Харків, 2014. 182 стор.: С. 100-101 ISBN 9789663725512
  39. B.-O. Unbegaun and Élie Borščak. Chronique: publications. Ukrainien // Revue des études slaves, tome 24, fascicule 1-4, 1948. pp. 240-252: p. 246 (фр.)
  40. Олена Зварич. Неоплимий Бульба: В українському перекладі Тарас Бульба не згорів на ляському вогні. Але може підпалитися на російському// Україна молода- № 178 за 27.09.2005
  41. Василь Шкляр: «Черномирдін був „трійочником“, а то б я подав на нього в суд» // imi.org.ua, 21.04.2004
  42. WS: е-бібліотека Hathitrust: Микола Гоголь. Тарас Бульба: Повесть из запорожской старины. На галицко-русскій язык переведена П. Д. Ф. Г-им (Головацьким). Коломия: Черенками и накладом М. Білоуса. 1910. 181 стор. (2-ге вид.)
  43. WS: е-бібліотека Chtyvo: Микола Гоголь. Тарас Бульба: Повесть из запорожской старины. На галицко-русскій язык переведена П. Д. Ф. Г-им (Головацьким). Коломия: Черенками и накладом М. Білоуса. 1910. 181 стор. (2-ге вид.)
  44. WS: е-бібліотека Google books: Микола Гоголь. Тарас Бульба: Переклад з третего выданьня. Перекладар: М. Л. [Лободовський]. Харків: Печатня Окружного штаба. 1883. 235 стор. (2-м заходом)
  45. WS: е-бібліотека Chtyvo: Микола Гоголь. Тарас Бульба: Переклад з третего выданьня. Перекладар: М. Л. [Лободовський]. Харків: Печатня Окружного штаба. 1883. 235 стор. (2-м заходом)
  46. до збірки увійшли Тарас Бульба (переклад з російської Миколи Садовського за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича) а також Ніч проти Різдва та Вій (переклад Максима Рильського)
  47. Микола Гоголь - Тарас Бульба (український переклад). ababahalamaha.com.ua. 2005
  48. Микола Гоголь - Повісті Гоголя. Найкращі українські переклади у 2-х томах. ababahalamaha.com.ua. 2009
  49. Микола Гоголь - Тарас Бульба / Taras Bulba. pulsary.com.ua. 2009
  50. Рік видання встановлено за журналом: Літературно-Науковий Вісник. Кн. 4 (1911 рік)
  51. WS: е-бібліотека archive.org: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Ст. Віль. Вінніпеґ: Накладом «Руської Книгарнї». 1914. 125 стор.
  52. WS: е-бібліотека «Культура України»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Андрій Ніковський (прим.: перекладача не було вказано). Київ-Одеса: «Молодий більшовик», 1937. 216 стор.
  53. WS: е-бібліотека «Diasporiana»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Андрій Ніковський (прим.: перекладача не було вказано) // Микола Гоголь. Твори, Том I-II: Т. II. Переклад з рос.: Андрій Ніковський та ин. Нью Йорк: Видавниче Товариство Книгоспілка. 1955. 251 стор.: С. 20-155
  54. Є. Прохоренко. Запропаща чи згублена грамота? // Слово і Час. 2008. № 5. С. 98-99.
  55. WS: е-бібліотека «Chtyvo»: Микола Гоголь Тарас Бульба: збірка. Пер. з рос. Андрій Ніковський, Леся Українка, Михайло Обачний та ін. Київ: Школа, 2009. 384 стор. ISBN 966-661-645-9 (серія «Шкільна хрестоматія»)
  56. у виданні не вказано хто саме переклав окремі твори Гоголя, є лиш загальна примітка "Переклад з рос. за ред. за ред. А. Хуторяна, Ф. Гавриша, М. Щербака; більш детальний аналіз потрібен для підтвердження що у виданні 1935 рок саме Хуторяновий переклад Тараса Бульби (а не переклад Ніковського, чи когось іншого)
  57. у виданні не вказано взагалі хто саме переклав окремі твори Гоголя; більш детальний аналіз потрібен для підтвердження що у виданні 1946 рок саме Хуторяновий переклад Тараса Бульби (а не переклад Ніковського, чи когось іншого)
  58. WS: е-бібліотека «Культура України»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Антін Хуторян. // Микола Гоголь. Вибрані Твори. Переклад з рос.: Антін Хуторян (прим. у самому виданні перекладача не вказано). Київ: Радянський письменник, 1946. 324 стор.: С. 131-240.
  59. Зміст: Сорочинський ярмарок, Ніч перед різдвом, Тарас Бульба, Повість про те як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичом, Шинель, Ревізор, Мертві душі
  60. WS: е-бібліотека «Культура України»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер. з рос.: Антін Хуторян. // Микола Гоголь. Вибрані твори. Пер. з рос. за ред. А. Хуторяна та інші. Київ: Держлітвидав. 1948. 528 стор.: С. 63—161.
  61. Микола Гоголь - Тарас Бульба. Вій. Вечори на хуторі поблизу Диканьки. schoolbook.com.ua. 2018
  62. Микола Гоголь - Тарас Бульба (аудіокнига українською, за перекладом Миколи Садовського). abuk.com.ua. 2020
  63. Микола Гоголь - Тарас Бульба (аудіокнига українською, за перекладом Миколи Садовського). nashformat.ua. 2006
  64. Микола Гоголь - Тарас Бульба (аудіокнига українською, за перекладом Михайла Лободовського (псевдо М. Лобода)). sluhay.com.ua. 2019
  65. Микола Гоголь - Тарас Бульба (радіовистава за україномовною інсценізацією М. Рильського, Б. Тягна; режисер Б. Тягно, художник: Ю. Стефанчук, композитори: П. Поляков, О. Радченко), част 1. nrcu.gov.ua. 2020
  66. Микола Гоголь - Тарас Бульба (радіовистава за україномовною інсценізацією М. Рильського, Б. Тягна; режисер Б. Тягно, художник: Ю. Стефанчук, композитори: П. Поляков, О. Радченко), част 2. nrcu.gov.ua. 2020
  67. Розділ IV: Золота доба українського театру (80–90-ті роки) // Матеріали до історії українського театру. Від витоків до початку ХХ століття. НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2016. 280 стор.: С. 212. ISBN 978-966-02-8113-4
  68. Історія українського театру. У 3 томах: Т. 1: Від витоків до ХХ століття. Редкол.: І. Юдкін, Г. А. Скрипник (голова) та ін. Київ: НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. 2017. 676 стор.: С. 347. ISBN 978-966-02-8090-8
  69. Данилов С.С. Гоголь в инсценировках // Н. В. Гоголь: Материалы и исследования: Т. 2. Под ред. В. В. Гиппиуса; Отв. ред. Ю. Г. Оксман. Москва: АН СССР. Ин-т рус. лит.; Москва: Изд-во АН СССР. 1936. С. 423—471. (рос.)
  70. а б Григорій Самойленко. Повість М. Гоголя "Тарас Бульба" і її інтерпретації в однойменних драмах М. Старицького та К. Ванченка-Писанецького (до проблеми текстологічного порівняння) // Література та культура Полісся. Випуск 88 (за 2017 рік). C. 214-268
  71. а б Григорій Самойленко. Повість М. Гоголя "Тарас Бульба" і її інтерпретації в однойменних драмах М. Старицького та К. Ванченка-Писанецького (до проблеми текстологічного порівняння) // Григорій Самойленко. Повість Миколи Гоголя "Тарас Бульба" в українському текстологічному, соціологічному та мистецькому вимірах: монографія. Ніжин: НДУ імені Миколи Гоголя. 262 стор.: 123-183. ISBN 978-617-527-187-2
  72. WS: е-бібліотека «Diasporiana»: Костянтин Ванченко-Писанецький. Тарас Бульба під Дубном. (По Нікалаю Гоголю): драма у 4-х діях. Ню Йорк: Українська книгарня ім. Т.Шевченка. 1919. 60 стор.
  73. WS: е-бібліотека «Google books»: Костянтин Ванченко-Писанецький. Тарас Бульба під Дубном. (По Нікалаю Гоголю): драма у 4-х діях. Ню Йорк: Українська книгарня ім. Т.Шевченка. 1919. 60 стор.
  74. Костянтин Ванченко. [Спогади українського лицедія] // Червоний шлях. 1928. №№ 7,8,9-10,11 (передрук в Костянтин Ванченко. Спогади українського лицедія // Спогади про Марка Кропивницького. Збірник. Київ: Мистецтво, 1990. С. 53 — 58.)
  75. друга менш поширена назва "Під Дубном"
  76. М.П. Старицький. Драматичні твори у ? томах: Т. III (Зміст: Чорноморці; Юрко Довбыш; Тарас Бульба; Зимовый вечир). Москва: Типография под фирмою «Ломоносов». 205 стор.
  77. WS: е-бібліотека «Україніка»: Михайло Старицький. Тарас Бульба: драма в семи діях і восьми одмінах // Михайло Старицький. Твори у 8 томах: Т. 4: Драматичні твори. Київ: Дніпро, 1965. 721 стор.: С. 293-364 (п'єса Тарас Бульба), С. 697 (примітка про Тараса Бульбу)
  78. WS: е-бібліотека «Chtyvo»: Михайло Старицький. Тарас Бульба: драма в семи діях і восьми одмінах // Михайло Старицький. Твори у 8 томах: Т. 4: Драматичні твори. Київ: Дніпро, 1984. 684 стор.: С. 291-356 (п'єса Тарас Бульба), С. 683 (примітка про Тараса Бульбу)
  79. Ігор Каблак. Про Гоголя, Довженка, Бортка і нас, грішних… // УП, 13 квітня 2009
  80. Олександр Довжекно — Тарас Бульба (кіносценарій) // ukrlib, 2009
  81. Тарас Бульба:ілюстрована повість за Гоголем. Текст переказав з рос.: А.Шевченко; худож.: А.Шкільний. Київ: Генеза, 1993. 72 стор. (Мандрівник) (прим. текст паралельно українською та англійською)

Посилання[ред. | ред. код]