Таратута Василь Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таратута Василь Миколайович
Таратута Василь Миколайович 1974.tif
Народився 3 квітня 1930(1930-04-03)
Глобинський район, Полтавська область
Помер 8 листопада 2008(2008-11-08) (78 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкурівський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність дипломат, політик
Alma mater Національний університет біоресурсів і природокористування України
Володіє мовами російська
Членство Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора

Васи́ль Микола́йович Тарату́та (3 квітня 1930(19300403), село Весела Долина, тепер Глобинського району Полтавської області — 10 листопада 2008, місто Москва) — український радянський діяч, багаторічний керівник Вінницької області, голова Вінницького обласного виконавчого комітету Ради депутатов трудящих, 1-й секретар Вінницького обласного комітету КПУ. Член ЦК КПУ в 1971—1986 р. Кандидат у члени ЦК КПРС в 1971—1976 р. Член ЦК КПРС у 1976—1990 р. Депутат Верховної Ради СРСР 8—10-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині у селі Весела Долина, що на Полтавщині. У 1950 році закінчив Роменський сільськогосподарський технікум Сумської області, а у 1955 році — Українську сільськогосподарську академію.

У 1955 році розпочав свій трудовий шлях на Вінниччині — старшим агролісомеліоратором машинно-тракторної станції в селі Стрижавка Вінницького району. У період з 1956 по 1957 рік працював інженером лісового господарства, виконувачем обов'язків старшого лісничого Крижопільського лісгоспу Крижопільського району Вінницької області. Член КПРС з 1957 року.

Василь Таратута на святкуванні 75-річчя Вінницької області, 2007 рік

З 1957 по 1960 рік — інструктор, помічник 1-го секретаря, завідувач організаційного відділу Крижопільського районного комітету КПУ. З 1960 по 1961 рік — начальник Крижопільської районної інспекції із сільського господарства. З 1961 року — 2-й секретар Крижопільського районного комітету КПУ, з 1962 — голова виконавчого комітету Крижопільської районної ради депутатів трудящих Вінницької області. З 1962 по 1963 рік — заступник секретаря партійного комітету Крижопільського виробничого колгоспно-радгоспного управління.

З 1963 по 1965 рік перебував на посаді начальника Хмільницького виробничого колгоспно-радгоспного управління Вінницької області. У 1965 — 1-й секретар Ямпільського районного комітету КПУ Вінницької області.

З січня 1966 до грудня 1967 року — секретар Вінницького обласного комітету КПУ.

З грудня 1967 по 19 травня 1970 року — голова виконавчого комітету Вінницької обласної Ради депутатів трудящих.

З 7 травня 1970 по березень 1983 року — 1-й секретар Вінницького обласного комітету КПУ.

У 19831991 роках — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Алжирі.

Останні роки мешкав у Москві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Два ордени Леніна, орден Трудового Червоного Прапора, орден Жовтневої Революції (2.04.1980), Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР, медалі. У лютому 2007 року з нагоди 75-річчя утворення Вінницької області удостоєний найвищої нагороди обласного рівня — Почесної відзнаки «За заслуги перед Вінниччиною».

Посилання[ред. | ред. код]