Тара (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тара
сиб. Ялим-тора
рос. Тара

flag of Tara, Omsk Oblastd Герб
Прапор Герб

Координати 56°54′09″ пн. ш. 74°22′15″ сх. д.H G O

Країна  Росія
Регіон Омська область
Район Тарський
Міське поселення Тарське
Дата заснування 1594
Площа 11,8 км²
Висота центру 70  м
Населення 28 012  (2016)
Катойконім тарчане, тарчанін, тарчанка
Часовий пояс UTC+6
Телефонний код 38171
Поштовий індекс 646530
Автомобільний код 55
Ідентифікатор 52415
GeoNames 1490140
OSM r7226665  ·R
Офіційний сайт tarsk.omskportal.ru
День міста остання неділя липня
Тара. Карта розташування: Росія
Тара
Тара
Тара (Росія)
Мапа

Тара (рос. Тара) — місто в Росії, адміністративний центр Тарського району Омської області, друге за величиною місто Омської області. Розташоване на лівому березі річки Іртиш, за 302 км від Омська.

Місто засноване князем Андрієм Єлецьким в 1594 році. Найперше російське поселення на території сучасної Омської області[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Місто Тара засноване в 1594 році князем Андрієм Єлецьким і загоном козаків.

Тара стала першим російським поселенням на території сучасної Омської області. Першим міським будівництвом стала Успенська церква, а 15 серпня (за старим стилем) (свято Успіння Пресвятої Богородиці) вважається днем ​​заснування Тари[2].

Розвитку міста Тари сприяла дорога з Тобольська до Томська і торгівля з Бухарою, Ташкентом, Китаєм, звідки щорічно приходили торгові каравани. Продавали соболині, білячі, лисячі, горностаєві хутра; купували шовк, чай, фрукти.

У 1599 році за річкою Чекруша служиві люди з Тари першими в Сибіру розвідали кілька солоних озер. Тара була піонером в постачанні населення Західного Сибіру сіллю[3].

У 1624 році в Тарі загальна чисельність населення становила 1300 осіб. Місто неодноразово горіло. У 1669 році згоріло 380 дворів. Але до кінця XVII століття місто відбудували. Під час другої пожежі в 1709 році згоріло 380 дворів в посаді, 300 за його межами, 29 татарських юрт. Населення Тари на той час збільшилася до 3000 осіб[4].

У 1722 року служиве населення Тари відмовилося присягати цариці Катерині (т. Зв. «Тарський бунт»), що відбилося на мапі нового адміністративного поділу Російської держави: Тара стала повітовим містом Тобольської провінції в Сибірській губернії.

У 1782 році Тара стає повітовим містом Тобольської губернії.

Місто Тара з дня заснування було місцем заслання. Першими засланцями були селяни, робітники, що провинилися, військовополонені литовці і поляки.

Значення Тари істотно зменшилася після того, як на початку XIX століття дорога була перенесена далі на південь, пройшовши замість Тари через Ішим та Омськ.

У березні 1918 року в Тарі відбувся перший повітовий з'їзд Рад, який проголосив радянську владу. Проіснував перший Тарський Совдеп лише три місяці. З червня 1918 по листопад 1919 року місто перебувало під владою Колчака.

У роки Другої світової війни на фронтах воювало 16 тисяч тарчан, майже 7 тисяч загинуло.

Сьогодні Тара — другий за величиною районний центр Омської області, великий адміністративний центр, який виконує ряд функцій для всієї півночі Омської області. В даний момент, у зв'язку з введенням в експлуатацію в 2004 році постійного автомобільного моста через річку Іртиш (міст «Самсоновський») триває будівництво автомагістралі Томськ — Тара — Тобольськ, північній паралелі залізниці.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Союз малих міст Російської Федерації
  2. Юр'єв А. І. Тара: роки, події, люди. ТОВ «Наука», 2005
  3. ТараГород
  4. Гончаров Ю. М., Ивонин А. Р. Нариси історії міста Тари [Архівовано 26 листопада 2015 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]