Тарлєв Василь Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Павлович Тарлєв

Час на посаді:
19 квітня 2001 (в.о. з 19 березня 2008) — 31 березня 2008
Президент   Володимир Воронін
Попередник Думітру Брагіш
Наступник Зінаїда Гречана

Народився 9 жовтня 1963(1963-10-09) (54 роки)
Башкале, Бессарабський район, Молдавська РСР, СРСР
Освіта Вища
Політична партія Партія «Відродження»
Професія Юрист
Нагороди Шаблон:Орден «Трудова слава» (Молодова)

Василь Павлович Тарлєв (молд./рум. Vasile Tarlev, нар. 9 жовтня 1963, Башкалія, Бессарабський район, Молдавська РСР) — молдовський політик болгарського походження, прем'єр-міністр Молдови (2001-2008), співголова партії «Відродження», лідер громадського руху «Друзі Росії в Молдові».

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 9 жовтня 1963 в селі Башкале Бессарабського району Молдовської РСР в болгарській родині.

Після закінчення середньої школи в 1980, працював водієм у радгоспі «Перемога» в рідному селі.

У 1981-1983 проходив військову службу в Радянській армії.

У 1985-1990 навчався в Кишинівському політехнічному інституті ім. С. Лазо на технологічному факультеті.

Після закінчення інституту призначений головним механіком Виробничого об'єднання «Букурія».

З 1991 обіймав посаду заступника головного інженера, потім головного інженера АТ «Букурія».

З вересня по жовтень 1993 навчався на курсах «Розвиток промисловості, торгівлі та організація ринку збуту в умовах ринкової економіки» в США. Того ж року призначений на посаду заступника генерального директора, а в 1995 — на посаду генерального директора «Букур». Обіймав цю посаду до 2001.

19 квітня 2001 вотумом довіри парламенту Молдови обраний на посаду прем'єр-міністра.

6 березня 2005 обраний депутатом Парламенту Республіки Молдова.

19 квітня 2005 на підставі вотуму довіри парламенту вдруге став прем'єр-міністром Молдови. Подав у відставку 19 березня 2008. Наступного дня парламент Молдови прийняв це.

Родина[ред.ред. код]

Одружений, має двох дітей.

Політична діяльність[ред.ред. код]

2008 — очолив громадську організацію «Друзі Росії в Молдові»

29 вересня 2008 одноголосно обраний лідером політичної партії Центристський союз Молдови (ЦСМ).

10 лютого 2009 Центристський союз Молдови під керівництвом Василя Тарлєва допущений до виборів в парламент Республіки Молдова. За їх підсумками ЦСМ не подолав виборчий поріг в 6%, отримавши 2,75% голосів виборців.

Після парламентських виборів 5 квітня 2009 разом з Думітру Брагішем, лідером Соціал-демократичної партії Молдови (СДП), оголосили, що на дострокові парламентські вибори підуть єдиним списком, а після виборів створять єдину соціал-демократичну партію[1]. За підсумками виборів Соціал-демократична партія отримала 1,86% голосів, не подолавши виборчий поріг в 5%. Таким чином, Василе Тарлев депутатом не став.

19 листопада 2009 оголосив про вихід з Центристського союзу Молдови та відхід з політики[2].

15 вересня 2012 обраний співголовою партії «Відродження»[3][4].

На парламентських виборах 2014 очолював список партії «Відродження», проте політформуваннями набрала всього лише 0,26 %, що не подолавши виборчий поріг в 6 %. Таким чином, Василе Тарлев депутатом не став.

Кабінет Тарлєв-1[ред.ред. код]

Кабінет Тарлєв-2[ред.ред. код]

Погроза президента Молдови Володимира Вороніна на адресу виборців Василя Тарлєва[ред.ред. код]

« (Глава Гагаузії Михайло) Формузал, який від мене тікає, як заєць, сказав, що Гагаузія голосуватиме за (екс-прем'єра Василя) Тарлєва. Будь ласка, підтримуйте Тарлєва, але майте на увазі, що всі бюлетені в його підтримку підуть на нуль, вони навіть в парламент не потраплять, вони просто полетять в далекі краї. І за інших, за яких будете голосувати, це викинуті голоси... Ваші бюлетені підуть тю-тю, так що думайте. Від неправильного голосування багато що залежить. Люди добрі, все, що ми будували вісім років, можемо запросто розтринькати. Ви передайте вашим друзям, знайомим та близьким, всім — нехай не жартують. А ми будемо ще з вашим керівництвом розбиратися за спроби грати якусь регіональну роль»[5]\

Нагороди[ред.ред. код]

1997 — за особливі заслуги у праці та громадської діяльності нагороджений орденом «Gloria muncii» («Слава Праці»)

1999 — персональний золотий значок

2000 — золота медаль «за ефективний менеджмент»

2007 — за внесок у будівництво та ремонт церков та монастирів, Молдавською митрополією РПЦ нагороджений орденом «Stefan cel Mare si Sfint» (орденом святого благовірного господаря Стефана Великого)

2008 — За значні успіхи у професійній діяльності удостоєний найвищої державної нагороди «Орден Республіки»

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник:
Думітру Брагіш
Прем'єр-міністр Молдови
19 квітня 2001-20 березня 2008
Спадкоємець:
Зінаїда Гречана