Перейти до вмісту

Тарнавський Олександр Георгійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарнавський.
Олександр Тарнавський
Олександр Георгійович Тарнавський
 Бригадний генерал
Загальна інформація
Народження12 травня 1970(1970-05-12) (55 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Командування
з 2024
 9 АК, командир
2024—2025 ОТУ «Донецьк», командувач
2023—2024 Оперативне командування «Схід» ОК «Схід», командувач
2022—2024 ОСУВ «Таврія», командувач
2022 ОУВ «Слобода», командувач
2022 Оперативне командування «Схід» ОК «Схід», нач. штабу
2011—2015
 17 ОТБр, командир
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
CMNS: Тарнавський Олександр Георгійович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Олекса́ндр Гео́ргійович Тарна́вський (нар. 12 травня 1970(19700512), Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) — український військовослужбовець, воєначальник, бригадний генерал, командир 9-го армійського корпусу.

Колишній командувач ОТУ «Донецьк» (2024—2025), командувач ОСУВ «Таврія» (2022—2024), командувач ОУВ «Слобода» (2022).

Учасник російсько-української війни, керівник контрнаступу українських військ на півдні України 2022 року.

Лицар всіх ступенів ордена Богдана Хмельницького.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 2011—2015 роках командував 17-ю окремою танковою бригадою[1].

У грудні 2014 року увійшов до складу громадської ради Кривого Рогу із підтримки Олександра Вілкула[2]. У 2015 році балотувався до Криворізької міської ради за списками проросійської політичної партії «Наш Край»[3].

10 грудня 2021 Олександру Тарнавському надане військове звання бригадний генерал[4].

На почату 2022 року проходив військову службу на посаді начальника штабу — заступника командувача військ ОК «Схід»[5].

Весною 2022 року був призначений на посаду командувача оперативного угруповання військ «Слобода»[6][7].

Восени 2022 року командував контрнаступом українських військ на півдні Україні[8][9] як командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Херсон»[10]. Залишився на посаді командувача після переформатування ОСУВ «Херсон» в ОСУВ «Таврія»[7][11][12].

Командував українським контрнаступом 2023 року в районі Оріхова[13].

З 2023 року до лютого 2024 року був командувачем ОК «Схід»[7].

В грудні 2024 призначений командиром 9-го армійського корпусу та командувачем закріпленого за цим корпусом ОТУ «Донецьк»[14][15]. У червні 2025 року залишив посаду командувача ОТУ «Донецьк» та 9 АК[16], проте з жовтня 2025 року він знову очолив той же армійський корпус[17].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден Богдана Хмельницького I ступеня (14 листопада 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[18]
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (24 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[19]
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (29 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[20]
  • Орден Данила Галицького (18 серпня 2009) — за особливі заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, охорону конституційних прав і свобод людини, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового і службового обов'язку, та з нагоди 18-ї річниці незалежності України.[21]
  • Лицарська почесна відзнака «Орден Звитяги» (1 серпня 2022) — за особисту мужність і відвагу, високий професіоналізм у війні з росією 2014—2022 рр[22].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Про відзначення державними нагородами України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 17 лютого 2024.
  2. ↑ Криворожане создали общественный совет в поддержку мэра Юрия Вилкула. Gorod.dp.ua. Процитовано 17 лютого 2024.
  3. ↑ Кандидаты Кривой Рог | Депутат.дп.юа. web.archive.org. 4 квітня 2022. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 17 лютого 2024. [Архівовано 2022-04-04 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Указ Президента України від 10 грудня 2021 року № 631/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ Бригадний генерал Олександр Тарнавський: на таких людях тримається військо – Головнокомандувач ЗСУ. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 1 квітня 2024.
  6. ↑ У Міноборони показали генералів ЗСУ, які командують звільненням півдня України. ФОТО. Вечірній Київ (укр.). Процитовано 7 квітня 2023.
  7. ↑ а б в Олександр Тарнавський – біографія, досьє, кар'єра та особисте життя | Mind.ua. mind.ua. Процитовано 7 квітня 2025.
  8. ↑ Названо імена командуючих контрнаступом на півдні. ua.korrespondent.net. Процитовано 12 листопада 2022.
  9. ↑ Скоро прокоментує сам. Подоляк назвав керівника операції зі звільнення правобережжя Херсонщини. nv.ua (укр.). Процитовано 12 листопада 2022.
  10. ↑ Володимир Зеленський провів нараду щодо стабілізаційних заходів на деокупованій Херсонщині. Президент України. 14 листопада 2022. Архів оригіналу за 3 лютого 2025. Процитовано 13 лютого 2025. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  11. ↑ Таврійський напрямок. Окупанти втратили вертоліт Ка-52 та понад чотири роти солдатів. 15.06.2023, 15:06
  12. ↑ Найкраща оборона — це ведення наступальних дій — бригадний генерал Олександр Тарнавський
  13. ↑ Битва за Бахмут, контрнаступ, Авдіївка, Мар’їнка, плацдарм в Кринках. Рік на фронтах. suspilne.media. 29 грудня 2023.
  14. ↑ Олійник, Тетяна (13 грудня 2024). Командувача ОТУ "Донецьк" Луценка звільнили з посади – його замінить Тарнавський. Українська правда. Архів оригіналу за 3 лютого 2025. Процитовано 13 лютого 2025. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  15. ↑ Чи буде Україна воювати корпусами? Розбір УП. Українська правда (укр.). Процитовано 30 квітня 2025.
  16. ↑ Генерал-майор Ніколюк замінив Тарнавського на посаді командувача ОТУ “Донецьк”. Українська правда (укр.). Процитовано 16 червня 2025.
  17. ↑ Тарнавський, який пішов з посади влітку, знову очолив 9-й Армійський корпус — ЗМІ. 20.10.2025, 23:53
  18. ↑ Указ Президента України від 14 листопада 2022 року № 768/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  19. ↑ Указ Президента України від 24 квітня 2022 року № 272/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  20. ↑ Указ Президента України від 29 березня 2022 року № 187/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  21. ↑ Указ Президента України від 18 серпня 2009 року № 621/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  22. ↑ Наказ № 2 нагородної комісії по «Ордену Звитяги» від 01.08.2022, ГС «Асоціація сприяння територіальній обороні України»

Посилання

[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тарнавський_Олександр_Георгійович&oldid=47435806